ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
21.08.06 Справа № 7/167-2006
Львівський апеляційний господарський суд у м. Львові в складі колегії:
судді-доповідача Бобеляка О.М.
суддів Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.
за участю секретаря судового засідання Чугай Л.Ю.
розглянувши | апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м. Ужгороді за №14563/9/10 від 13.06.2006 року |
на постанову | Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року |
у справі | № 7/167-2006 |
за позовом | Асоціації «Закарпатліс», м. Ургород |
до | ДПІ у м. Ужгороді, м.Ужгород |
про | визнання недійсним (скасування) рішення ДПІ у м. Ужгороді від 04.02.2006 року №0000612341/0/305/23-0/00276162/2459 та податкового повідомлення –рішення від 02.06.2006 року № 0000271742/0/306/17-0/00276162/2460, |
з участю представників:
від позивача –не з`явився
від відповідача – Борисевич В.О. –старший державний податковий інспектор
(довіреність №10777/9/10 від 28.04.2006 року)
Постанову виготовлено в повному обсязі 28 серпня 2006 року.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення.
Представнику відповідача роз’яснено право заявляти відвід згідно статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, а також роз’яснено права і обов’язки, передбачені статтями 49, 51, 59 цього Кодексу.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року у справі за № 7/167-2006 (суддя Швед С.Б., секретар судового засідання Ряшко А.В.) позовні вимоги Асоціації «Закарпатліс»до ДПІ у м. Ужгороді задоволено частково, рішення ДПІ у м.Угороді від 04.02.2006 року № 0000612341/0/305/23-0/00276162/2459 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 804,08 грн. стосовно Асоціації «Закарпатліс»скасовано в частині суми 553,48 грн., у частині щодо штрафних санкцій на суму 250,60 грн. зазначене рішення залишене в силі, а у позові відмовлено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ужгороді від 06.02.2006 року № 0000271742/0/306/17-0/00276162/2460 про визначення податкового зобов’язання Асоціації «Закарпатліс»по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 233,03 грн. (основний платіж –411,01 грн., штрафні санкції –822,02 грн.) скасовано в частині суми 616,52 грн. застосованих штрафних санкцій. В частині суми 616,51 грн. (основний платіж –411,01 грн., штрафні санкції –205,50 грн.) зазначене податкове повідомлення-рішення залишене в силі, а у позові відмовлено.
Приймаючи постанову місцевий господарський суд виходив з того, що на правовідносини щодо застосування штрафних санкцій за порушення правил готівкового обігу, повинні поширюватися приписи ст. 250 Господарського кодексу України щодо додержання строків застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки такі можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Як встановлено судом першої інстанції, органом державної податкової служби пропущено строк для застосування штрафних санкцій за порушення, які мали місце у 2004 році. Відносно розміру застосованих штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 06.02.2006 року №0000271742/0/306/17-0/00276162/2460, то застосування штрафних санкцій у спірній ситуації, вважає господарський суд, повинно було здійснюватись у розмірах, передбачених пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21.12.2000 року № 2181-III (з наступними змінами та доповненнями), оскільки нарахування основного платежу здійснено органом державної податкової служби на підставі підпункту „б” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 вищезгаданого Закону. Відтак ДПІ у м. Ужгороді безпідставно було застосовано пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону щодо розміру штрафних санкцій.
На постанову господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року у справі за № 7/167-2006 ДПІ у м. Ужгороді подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Асоціації «Закарпатліс»повністю.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що постанова господарського суду винесена з порушенням норм чинного законодавства, судом не повно з’ясовано обставини, які мають значення для справи. Апелянт зазначає, що касові операції проводилися підприємством із порушенням вимог ведення касових операцій у національній валюті, а саме порушувався порядок звітування при використанні виданих під звіт коштів. На думку відповідача, суд не повинен брати до уваги посилання позивача на акт знищення від 28.10.2005 року, оскільки даний акт не містить опису знищених документів. Окрім цього, витрати по відрядженню працівників, які не підтверджені первинними документами, є доходами працівників та оподатковуються відповідно до п. 7.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді було проведено позапланову документальну перевірку Асоціації «Закарпатліс»щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 року по 18.01.2006 року, про що був складений акт № 97/23-0/10/00276162 від 27.01.2006 року. На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000271742/0 від 06.02.2006 року, згідно з яким позивачу відповідно до підпункту 4.2.4 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно ст.4, 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року визначено суму податкового зобов‘язання за платежем податок на доходи фізичних осіб усього на суму 1 233,03 грн. (у тому числі за основним платежем 411,01 грн. та штрафні санкції 822,02 грн.), штрафні санкції нараховані відповідно до пп.17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (а.с. 7). Окрім цього прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000612341/0 від 04.02.2006 року згідно з яким на підставі Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за № 436/95 від 12.06.1995 року застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення п.п.2 п.2 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ 15.12.2004 року у розмірі 804,08 грн. (а.с. 6).
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення частково позовні вимоги Асоціації «Закарпатліс»з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Як свідчать матеріали справи, зокрема акт № 97/23-0/10/00276162 від 27.01.2006 року, касові операції проводились підприємством із порушенням вимог ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме, порушувався порядок звітування при використанні виданих під звіт коштів, тобто не дотримувався термін складання і подання підзвітними особами авансових звітів (по витратам на відрядження та господарські витрати). Так, по результатах вибіркової перевірки використання готівкових коштів, виявлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в сумі 3 216,31 грн.
У відповідності до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Згідно із Переліком типових документів, затвердженого, Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 року № 41, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) зберігаються підприємствами, установами, організаціями протягом 3 років, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення
Як вбачається з матеріалів справи, в Акті про вилучення та знищення документів від 28.10.2005 року (а.с. 52) в описі не зазначено документів таких як «авансові звіти», тому посилання позивача на цей акт не може бути прийнято судом до уваги. Таким чином застосування штрафних санкцій згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000612341/0 від 04.02.2006 року є правомірним.
Відповідно до статті 7.1. Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями), прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи обчислюється за ставками відповідно до шкали ставок. Відповідно до ст. 9 Декрету, нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право на одержання пільг згідно з статтею 6 цього Декрету, сума місячного оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг.
По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним.
У відповідності до ст. 10 Декрету, підприємства, установи, організації після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перерахувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць.
Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку.
Юридичні і фізичні особи, які не мають рахунків в установах банків, а також ті, що виплачують заробітну плату з виручки від реалізації продукції і надання послуг, перераховують утримані суми податку до бюджету через установи банків наступного дня після виплати належних громадянам сум.
Відповідно до пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються суми грошового або майнового відшкодування будь - яких витрат або витрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
У відповідності до п. 1.5. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, якщо відсутні позначки у посвідчені про відрядження, добові не виплачуються.
У відповідності до п. 1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелі (мотелі), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально працівникові не відшкодовуються.
Таким чином, витрати по відрядженню працівників Гендлер А.Л. та Попов В.Ф. не підтверджені первинними документами є доходами працівників та повинні оподатковуватися відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У відповідності до пп.8.1.2 п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги ,інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), згідно з п.3.1 об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, у тому числі додаткові блага.
В порушення вищенаведеного, підприємством не включено до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб - працівників підприємства витрати по відрядженню працівників Гендлер А.Л. та Попов В.Ф., за відсутності підтверджуючих розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок з доходів фізичних осіб - це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.
Пунктом "б" пп.4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
Відповідно до пп.17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідна закону.
Оскільки позивач здійснив грошові виплати і попередньо не нарахував та не сплатив прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб), то відповідно до Закону України «Про порядок погашення податкових зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»повинна застосовуватися штрафна санкція у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку на підставі пп.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 вищезгаданого Закону.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що виплата працівникам витрат, пов'язаних з господарською (трудовою) діяльністю, не передбачає попереднє нарахування та сплату податку і як наслідок не передбачає до спірної ситуації застосування пп. 17.1.9 п.1.9 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є необґрунтованим.
Так, згідно з пп. 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми там доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід виплачується в негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного днем такої виплати.
Щодо посилання місцевого господарського суду на ст. 250 ГК України, в якій передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, то їх не можна брати до уваги, так як податковою службою встановлення порушення пп.2.11 п.2 «Положення про порядок введення касових операцій у національній валюті в Україні»і застосовано штрафні санкції відповідно до Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення №0000271742/0 від 06.02.2006 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000612341/0 від 04.02.2006 року законодавчо обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року у справі за № 7/167-2006 слід скасувати, оскільки судом порушено норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 п.п.6,7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
суд ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 26.05.2006 року у справі за № 7/167-2006. Прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст.ст.211, 212 КАС України.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Суддя-доповідач О.М. Бобеляк
Судді Г.В. Орищин
Г.Г. Якімець