ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
21.10.2010Справа №2-8/4071-2010
За позовом - Прокурора м. Алушта, м. Алушта, в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах , м. Сімферополь
до відповідача – Малоріченська сільська рада, м. Алушта, с. Малоріченське
треті особи –
1. ДП «Малоріченське», м. Алушта, с. Малоіченське
2. ОСОБА_1, смт.Поштове
3. ОСОБА_2, м.Алушта
4. ОСОБА_3,м. Алушта, с. Малореченське
5. ОСОБА_4, м. Алушта, с. Малореченське
6. ОСОБА_5, м. Євпаторія
7. ОСОБА_6, м. Євпаторія
8. ОСОБА_7, м. Суми
9. ОСОБА_8, м. Суми
10. ОСОБА_9, Сумська обл.
11. ОСОБА_10, м. Євпаторія
12. ОСОБА_11, м. Євпаторія
13. ОСОБА_12, м. Євпаторія
14. ОСОБА_13, м. Алушта
15. Рада Міністрів АР Крим, м. Сімферополь
про визнання недійсними рішення.
Суддя Чумаченко С.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився.
Від відповідача – Алфьоров В.В. по довіреності від 09.09.09р..
Від третіх осіб – не з’явилися.
Прокурор – Сокол О.В..
Суть спору: Прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах, звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача – Малоріченської сільської ради, просить суд визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради від 11 вересня 2008 року №29/133.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається зі статуту Державного підприємства «Малоріченське», підприємство на добровільних началах входить до складу Національного виробничого-аграрного об'єднання «Масандра» та засновано на державній власності, у зв'язку з чим підпорядковане Міністерству аграрної політики України.
Основною метою підприємства є розвиток виноградарства садівництва та виноробної промисловості на підставі власності сировинної базі, забезпечення державних потреб у винограді, виноробній та іншій продукції, (п. 2.1 і 2.2 Статуту)
Підприємство здійснює свою діяльність, керуючись чинним законодавством України, Статутом Національного об'єднання «Масандра» та положеннями свого Статуту.
Указом Президента України від 06 жовтня 1999 року з метою підтримки та розвитку унікальної виноградно-виноробної зони Південного берега Криму, збереження вітчизняних класичних технологій виробництва високоякісних марочних і колекційних вин, пропаганди українського виноробства, та з урахуванням значної ролі виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" у вирішенні цих завдань постановлено: надати виробничо-аграрному об'єднанню "Масандра" статус національного та надалі іменувати його - Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра", Кабінету Міністрів України вжити заходів з метою внесення змін до Статуту виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", що випливають із цього Указу, а також не допускати вилучення та передачу майна, що перебуває у державній власності та закріплене за підприємствами, які входять до складу Національного виробничо-аграрного об'єднання України "Масандра".
Пунктом 4.8. Статуту ДП «Малоріченське» зазначено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та Законам України.
Пунктом 4.5. Статуту ДП «Малоріченське», встановлено підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, відчужувати майно, віддавати в заставу або здавати в оренду підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном в порядку визначеному законодавством.
11 вересня 2008 року 29-ю сесією 5-ого скликання Малоріченської сільської ради прийнято рішення №29/133 «Про внесення змін в рішення сесії №28/15 від 21 серпня 2008 року «Про затвердження технічної документації по землеустрою по встановленню в натурі мереж земельної ділянки, яка передається з земель ДП «Малоріченське» в землі запасу Малоріченської сільської ради».
Відповідно до рішення Малоріченської сільської ради №29/133 від 11 вересня 2008 року було вирішено наступне - викласти рішення Малоріченської сільської ради № 28/15 від 21 серпня 2008 року в наступній редакції: «Розглянувши клопотання НВАО «Масандра», технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки, яка передається із земель ДП «Малоріченське» у землі запасу Малоріченської сільської ради, керуючись ст.ст. 141, 142, 183, 186 Земельного кодексу України, ст.55 Закону України «Про землеустрій» та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада вирішила:
- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі земельної ділянки, яка передається із земель ДП «Малоріченське» у землі запасу сільськогосподарського призначень Малоріченської сільської ради площею 5,0000га, розташованого в межах населеного пункту с. Солнечногорское, уздовж траси Сонячногірське-Генеральське;
- припинити право користування земельною ділянкою, загальною площею 5,0000га, в тому числі: контур № 2344, 3074, площею 5,0000га, осипи, згідно земельного балансу ДП «Малоріченське», яка розташована на території Малоріченської сільської ради, в межах с. Солнечногорское, вздовж траси Сонячногірське-Генеральське.
- перевести земельну ділянку загальною площею 5,0000га в землі запасу
сільськогосподарського призначення Малоріченської сільської ради.
Прослушать
Vyklasty rishennya Malorichens?koi? sil?s?koi? rady № 28/15 vid 21.08.2008r. v nastupniy? redaktsii?:
«Roz·hlyanuvshy klopotannya NVAO« Masandra », tekhnichnu dokumentatsiyu iz zemleustroyu shchodo vstanovlennya v naturi mezh zemel?noi? dilyanky, yaka peredayet?sya iz zemel? DP« Malorichens?ke »u zemli zapasu Malorichens?koho sil?s?koho rada-a, keruyuchys? st.st. 141, 142, 183, 186 Zemel?noho kodeksu Ukrain?i?, st.55 Zakonu Ukrain?i? «Pro zemleustriy?» ta ZU «Pro mistseve samovryaduvannya v Ukrai?ni», sil?s?ka rada r ye sh y v:
Zatverdyty tekhnichnu dokumentatsiyu iz zemleustroyu shchodo vstanovlennya v naturi zemel?noi? dilyanky, yaka peredayet?sya iz zemel? DP «Malorichens?ke» u zemli zapasu sil?s?kohospodars?koho pryznachen? Malorichens?koi? sil?s?koi? rady ploshcheyu 5,0000 ha, roztashovanoho v mezhakh naselenoho punktu s.Solnechnohorskoe, uzdovzh trass?i Sonyachnohirs?ke-Heneral?s?ke.
Prypynyty pravo korystuvannya zemel?n?i?m dilyankoyu, zahal?noyu ploshcheyu 5,0000 ha, v tomu chysli: kontur № 2344, 3074, ploshcheyu 5,0000 ha, os?ipi, z·hidno zemel?noho balansu DP «Malorichens?ke», raspolozhenn?i?m na terytorii? Malorichens?koho sil?s?koi? rady, v mezhakh s.Solnechnohorskoe, vzdovzh trass?i Sonyachnohirs?ke-Heneral?s?ke.
Pereklasty zemel?n?i?e dilyanky zahal?noyu ploshcheyu 5,0000 ha v zemli zapasu
sil?s?kohospodars?koho pryznachennya Malorichens?koi? sil?s?koi? rady.
Словарь - Открыть словарную статью
Прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі – Республіканського комітету із земельних ресурсів АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом Малоріченської сільської ради про визнання недійсним рішення від 11 вересня 2008 року за №29/133, мотивуючи свої вимоги тим, що Малоріченська сільська рада, при прийнятті вказаного рішення вийшла за межі своїх повноважень, та вважає, що своїми діями відповідач фактично розпорядився земельною ділянкою, що перебуває у державній власності, що є порушенням ч.2 ст.19 Конституції України.
Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що ДП «Малоріченське» використовувало своє право на добровільну відмову, як те передбачено ст.141 Земельного кодексу України.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню за наступними підставами.
Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин встановлені статтею 12 Земельного кодексу України, в якій зазначено, що відповідні органи місцевого самоврядування здійснюють розпорядження землями територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Малоріченська сільська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною Радою.
У той же час, порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою закріплений статтею 142 Земельного кодексу України.
Так, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Отже, відносини з приводу припинення права постійного користування землею складуються між користувачем та власником земельної ділянки.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Відповідно до статті 6 Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Таким чином, оскільки третя особа є державним підприємством, спірна земельна ділянка належить до земель державної, а не комунальної власності, у зв’язку з чим повноваження по розпорядженню вказаною ділянкою, у тому числі надання згоди на припинення права постійного користування, здійснюються органом державної влади (органом приватизації), а не органом місцевого самоврядування.
Отже, прийнявши спірне рішення №29/133 від 11 вересня 2008 року, Малоріченська сільська рада вийшла за межі наданих їй повноважень, що є підставою для визнання спірного рішення недійсним.
Посилання Відповідача на наявність згоди ДП «Малоріченське» на припинення права постійного користування землею не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, по-перше, всупереч положенням статей 33, 34 ГПК України відповідні письмові докази такої згоди суду надані не були, а по-друге, навіть наявність цієї згоди не надає Малоріченської сільської раді повноважень на розпорядження землями державної власності.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційний суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Серед способів захисту цивільного права та інтересу, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлений, зокрема, й такий, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За вищевикладеними обставинам суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
21 жовтня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.
Рішення оформлено і підписане 26 жовтня 2010 року
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України,
суд
ВИРIШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради від 11 вересня 2008 року №29/133 ««Про внесення змін в рішення сесії №28/15 від 21 серпня 2008 року «Про затвердження технічної документації по землеустрою по встановленню в натурі мереж земельної ділянки, яка передається з земель ДП «Малоріченське» в землі запасу Малоріченської сільської ради».
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.