ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
30.08.06 Справа № 5/353-19/67А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Бобеляка О.М.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Чубатюк О.В.
розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському
районі, м.Сокаль (далі –ДПІ) від 09.06.2006 р. № 2108/10-009
на постанову господарського суду Львівської області від 26.04.2006 року
у справі № 5/353-19/67А
за позовом приватного підприємства «Агрофірма ім.Б.Хмельницького», с.Тудорковичі Сокальського р-ну (далі –ПП)
до відповідача Червоноградської ОДПІ в особі Сокальського відділення, м.Сокаль (правонаступником якої є ДПІ у Сокальському районі)
про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень
з участю представників:
від скаржника –Яремко В.П. –ГДПІ юр. сект. (дов. № 2461/10-009 від 21.06.2006 р.)
від позивача –Матвійчук Г.М. –предст. (дов. у справі)
Права і обов”язки сторін, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України, представникам роз”яснені.
Постановою господарського суду Львівської області від 26.04.2006 р. у справі
№ 5/353-19/67А (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Агрофірма ім.Б.Хмельницького», с.Тудорковичі Сокальського р-ну (далі –ПП), скасовано податкові повідомлення-рішення Червоноградської ОДПІ в особі Сокальського відділення, м.Сокаль (правонаступником якої є ДПІ у Сокальському районі) від 01.03.2006 р. № 0001781501/0, № 0001771501/0; судові витрати покладено на позивача. Дана постанова суду мотивована тим, що податковим органом, зокрема, порушено процедуру попередження платника податків про існування податкового боргу –податкові вимоги платнику не надсилались; оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом стосовно податкових зобов»язань, узгоджених в поданих платником розрахунках за 2000, 2001, 2002 роки, тобто штрафні санкції застосовано після закінчення 1095 днів від дня узгодження податкових зобов»язань.
Відповідач у справі – ДПІ у Сокальському районі, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, судом не взято до уваги, що податковий орган не визначав податкове зобов»язання позивача (збільшував чи зменшував його), оскільки воно було самостійно визначене позивачем при поданні ним розрахунку і таке податкове зобов»язання є узгодженим, а податковий орган застосував штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов»язань. Тому, податковим органом у відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.6.17 п.6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов»язання в розмірі 120358,07 грн., позивачу правомірно було визначено штрафні санкції в розмірі 45887,18 грн. та 5696,76 грн.
Позивач з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.78-81) та в усних поясненнях в судовому засіданні.
При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:
За результатами проведеної перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом приватного підприємства «Агрофірма ім. Б.Хмельницького»за період з 02.04.2001 р. по 03.12.2002 р., Сокальським відділенням Червоноградської ОДПІ (правонаступником якого є ДПІ у Сокальському районі), 01.03.2006 р. складено акт за № 150/155, яким встановлено порушення платником податків п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов»язання з фіксованого сільськогосподарського податку.
На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом 01.03.2006 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0001781501/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов»язання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 45887,18 грн.;
№ 0001771501/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов»язання в сумі 5696,76 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, податковим органом застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених зобов”язань з фіксованого сільськогосподарського податку, які визначені розрахунками, поданими підприємством податковому органу за 2000-2002 роки.
Податковим органом, в порушення ст. 71 КАС України, не подано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів невчасного подання платником податків розрахунку за період, в якому виникло податкове зобов”язання або встановлення судом скоєння злочину посадовими особами позивача щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов”язання.
Згідно п.5.1. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181-ІІІ), податкове зобов”язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Зазначене податкове зобов”язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що платник податків зобов”язаний самостійно сплатити суму податкового зобов»язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ для подання податкової декларації.
Цим же Законом (п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17) встановлено порядок нарахування штрафних санкцій та пені, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а саме, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов»язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов»язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів –10% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів –20% погашеної суми
податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів –50% погашеної суми
податкового боргу.
В даному випадку, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій по фіксованому сільськогосподарському податку (а.с.8), долученому до матеріалів справи в якості додатку до акту № 150/155 про порушення податкового законодавства, граничний термін сплати податку і дата сплати припадають на період з 02.04.2001 р. по 03.12.2002 р.
У відповідності із п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов”язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов”язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов”язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Податковий орган не визначив податкового зобов”язання по сплаті штрафних санкцій у встановлений термін, тому господарським судом правомірно визнано нечиннрим податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов”язань, стосовно яких минув строк давності.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, як такої, що прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі фактичних обставин і матеріалів справи.
Тому, керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 п.п.6,7 р.УІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ДПІ у Сокальському районі залишити без задоволення,
постанову господарського суду Львівської області від 26.04.2006 р. у справі № 5/353-19/67А –без змін.
Дана ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із
ст.ст. 211, 212 КАС України.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.М. Бобеляк
Г.Г. Якімець