ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 жовтня 2010 р.                                                                                    № 10/45  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Коваленка В.М.,

Міщенка П.К.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

на ухвалу

та постановугосподарського суду Закарпатської області від 23.06.2010

Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010

у справі№ 10/45

за заявою

до

про

арбітражний керуючийФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Зарудці, Львівська обл.

Закритого акціонерного товариства "Сетвік",

с. Залужжя, Закарпатська обл.

банкрутство

Надлонок А.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.06.2010 (суддя: Івашкович І.В.) визнані конкурсні вимоги кредиторів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 1005814,04 грн.; Державної податкової інспекції (надалі –ДПІ)  у Франківському районі м. Львова на суму 138 090 грн.; ЗАТ "ОТП Банк" на суму 22397142,24 грн., які забезпечені заставою майна боржника; а також щодо виплати заробітної плати на суму 7497,95 грн.; відмовлено у визнанні вимог кредитора –ДПІ  у Франківському районі  м. Львова в частині 25939,31 грн. –заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, 4768,50 грн. –заборгованості з податку на додану вартість, 23989,50 грн. –заборгованості з податку на прибуток тощо.

За апеляційною скаргою ДПІ  у Франківському районі м. Львова вказана ухвала переглянута в апеляційному порядку та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 (судді: Михалюк О.В. –головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) залишена без змін.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні вимог інспекції у сумі 54697,31 грн., ДПІ  у Франківському районі м. Львова звернулася до Вищого  господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким визнати її кредитором у справі про банкрутство із загальною сумою кредиторських вимог до боржника 192787,31 грн.

В якості підстав для часткового скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на приписи частини 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначає, що дії боржника з погашення кредиторських вимог ДПІ  у Франківському районі м. Львова зі сплати орендної плати за земельні ділянки порушують режим мораторію і "за позовом арбітражного керуючого суми мають повертатися боржникові", а вимоги інспекції, які базуються на податкових повідомленнях-рішеннях від 28.01.2009 №1653/10/23-219, №1654/10/23-219 на загальну суму 28758,00 грн., перебувають на етапі судового узгодження і повинні згідно зі статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" бути визнані кредиторськими вимогами.

У поясненнях на касаційну скаргу розпорядник майна боржника не погоджується з доводами скаржника, просить скаргу інспекції залишити без задоволення, а судові рішення –без змін.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

У провадженні господарського суду Закарпатської області знаходиться справа про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Сетвік"               (надалі –ЗАТ "Сетвік"), яка порушена ухвалою господарського суду від 16.04.2010 за заявою ФОП ОСОБА_4.

Після опублікування оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 06.05.2010 №81 про порушення справи про банкрутство боржника до господарського суду Закарпатської області в порядку статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернулися кредитори, у тому числі із заявою про визнання грошових вимог на суму 192787,31 грн. –ДПІ у Франківському районі               м. Львова.

У вказаній заяві інспекція зазначила, що боржник має податкову заборгованість перед бюджетом: за податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік у сумі 25939,31 грн.; згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4768,50 грн. та з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23989,50 грн., а також борг у сумі 138090,00 грн. на підставі постанови господарського суду Львівської області від 15.05.2007 у справі № 5/815-13/131А.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Оскаржуваною ухвалою господарський суд Закарпатської області в порядку статті 14 вказаного Закону розглянув грошові вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова та визнав вимоги у сумі 138090,00 грн. такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, водночас, відхиливши решту вимог з огляду на таке.

Місцевим господарським судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовлено у визнанні грошових вимог інспекції, які складаються із заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, з урахуванням приписів статей 14, 17 Закону України "Про плату за землю" та здійсненої боржником оплати згідно з платіжними квитанціями від 26.02.2010 №3387938, від 29.03.2010 №3608930, від  30.04.2010 №3831926.

Відповідно до зазначених норм Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями; податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Із наявної у матеріалах справи податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік вбачається, що ЗАТ "Сетвік" повинно щомісячно сплачувати орендну плату в сумі 26180,96 грн. Саме у такому розмірі боржник сплатив суму податкового зобов'язання, що стало підставою для відмови у визнанні грошових вимог інспекції з посиланням на  відсутність доказів на підтвердження наявності заборгованості боржника по орендній платі в сумі 25939,31 грн.

Наведені в касаційній скарзі доводи скаржника про "порушення режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів" у разі оплати орендних платежів колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними, оскільки за змістом статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

У визнанні грошових вимог інспекції з податку на додану вартість у сумі 4768,50 грн. та з податку на прибуток у сумі 23989,50 грн., які ґрунтуються на податкових повідомленнях-рішеннях від 28.01.2009 №1653/10/23-219, №1654/10/23-219, судом першої інстанції відмовлено на підставі того, що податкові зобов'язання по оплаті зазначених сум податків є неузгодженими у зв'язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, про що свідчить постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 у справі №2а-1593/09/1370, та відповідно судом зроблено висновок про відсутність обов'язку боржника по їх сплаті.

Висновок місцевого господарського суду підтримано апеляційним господарським судом із зазначенням у постанові від 25.08.2010 про ненадання інспекцією доказів оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 у справі №2а-1593/09/1370.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності обов'язку боржника по сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4768,50 грн. та з податку на прибуток у сумі 23989,50 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.01.2009 №1653/10/23-219, №1654/10/23-219 з урахуванням як встановлених судами обставин справи щодо скасування постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 цих податкових повідомлень-рішень і відсутності доказів її оскарження, так і приписів підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з якими у разі якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними.

Висновок господарських судів про неузгодженість податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток не впливає на законність ухвали місцевого господарського суду в частині розгляду грошових вимог ДПІ у Франківському районі м. Львова та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки не призвів до прийняття неправильного судового рішення, як-то передбачено частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження скаржника про наявність кредиторських вимог, які грунтують на податкових повідомленнях-рішеннях від 28.01.2009, та, відповідно, правомірності звернення до суду із заявою на підставі вимог, які мають характер неузгодженого податкового зобов'язання, колегія суддів не приймає до уваги в силу скасування цих податкових повідомлень-рішень та установленого судом факту відсутності доказів оскарження постанови окружного адміністративного суду.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова –залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.06.2010 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2010 у справі № 10/45 в частині відхилення грошових вимог Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова –залишити без змін.

Головуючий:                                                                                  В.Коваленко

Судді:                                                                                        П. Міщенко

                                                                                                     Л. Продаєвич

Повний текст постанови

складено 01.11.2010 року.