ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 травня 2010 року 11:05 № 2а-15474/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О., суддів Шрамко Ю.Т., Кротюка О.В., при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу
за позовом Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»
до Міністерства транспорту та зв"язку України
третя особа із самостійними позовними вимогами
Закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт"
треті особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача
Закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт"
Спільне закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "
Міжнародні Авіалінії України"
Про Визнання нечинними та скасування наказів
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною в якій просить суд: визнати нечинними з моменту прийняття та скасування наказів державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 50 від 14.09.2004, №51 від 20.09.2004, №66, №67 від 21.10.2004, № 135 від 17.11.2004, № 186 від 15.12.2004, № 226 від 15.12.2004 (далі- щомісячні накази).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, зазначених у письмових запереченнях, крім того він наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропущення строків звернення до суду.
Представник третьої особи із самостійними позовними вимогами –«Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»в судовому засіданні підтримав позовні вимоги стосовно визнання чинними щомісячних наказів та просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.05.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.05.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем, відповідачем, третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»є державним підприємством цивільної авіації, яке зареєстроване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.
Відповідно до статуту основними видами діяльності позивача є надання послуг по перевезенню за допомогою повітряних суден.
13.09.2004 Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, правонаступником якої є Міністерство транспорту та зв’язку України, було затверджено наказ № 47 „Про затвердження знижок за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України при виконанні авіакомпаніями міжнародних рейсів на літній та зимовий період ІАТА 2004-2005 pоків.»(далі Наказ № 47).
Відповідно до пункту 1 Наказу № 47 затверджено знижки у розмірі 30% до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України (крім збору за авіаційну безпеку) при виконанні авіакомпаніями міжнародних регулярних та серії чартерних рейсів (не менше 3-х рейсів на місяць). У зв'язку з приєднанням України до конвенції Євроконтролю та до Багатосторонньої угоди про транспортні тарифи знижки до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України надаються лише до 1 січня 2005 року. У пункті Наказу № 47 встановлено, що розмір знижок при виконанні міжнародних рейсів формується в залежності від умовної кількості перевезених пасажирів за місяць та розраховується відповідно до наведеної у Наказі №47 таблиці.
Згідно пункту 3 Наказу № 47 від 13.09.2004 розмір знижок до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортові обслуговування в аеропортах України при виконанні міжнародних рейсів щомісячно затверджується наказами Державіаслужби.
На виконання зазначеного вище, наказами Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації видані наступні накази, а саме: № 50 від 14.09.2004, яким - було встановлено розмір знижок до аеропортових збої на травень 2004 року; № 51 від 14.09.2004 - встановлено розмір знижок до аеропортових зборів червень 2004; № 66 від 20.09.2004 - встановлено розмір знижок до аеропортових зборів липень 2004; № 67 від 20.09.2004 - встановлено розмір знижок до аеропортових зборів серпень 2004, № 135 від 21.10.2004 - встановлено розмір знижок до аеропортових зборів на вересень 2004; № 186 від 17.11.2004 року - встановлено розмір знижок до аеропортових зборів на жовтень 2004 року; № 226 від 15.12.2004 року - встановлено розмір знижок до аеропортових зборів на листопад 2004 року.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення «Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації» Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується координується Кабінетом Міністрів України (далі-відповідач).
Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральний органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.
На час видання оскаржуваних щомісячних наказів відповідач діяв на підставі Положення про Державну службу України з нагляду за забезпечення безпеки авіації, затвердженого Указом Президента України №912/2004 від 16.08.2004 року.
13.09.2004 відповідачем було затверджено наказ № 47, відповідно до якого авіакомпанії та аеропорти щомісячно до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, повинні надавати до економічного управління Держаіваслужби наступну інформацію, по авіакомпаніях: кількість перевезених пасажирів на внутрішніх регулярних рейсах за напрямками (з виділенням окремими рядками пасажирів, перевезених за договорами "код-шерінгу"), акти звірок кількості перевезених пасажирів згідно з договорами "код шеренгу", підписані керівниками авіакомпаній - фактичного перевізника та перевізника за договором. По аеропортах, кількість відправлених пасажирів на внутрішніх регулярних рейсах в розрізі авіакомпаній та за напрямками.
На підставі наведеної інформації відповідач має право самостійно щомісячно окремими наказами затверджувати розмір знижки до зборів за аеронавігаційне обслуговування в повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України при виконанні міжнародних рейсів, так відповідачем на підставі отриманої інформації були прийняті щомісячні накази.
До квітня 2005 року відповідач щомісячно приймав накази про надання знижок (№ 124 від 16.02.2005, № 203 від 21.03.2005, № 262 від 18.04.2005), якими надавались знижки в розмірі 30 %.
Листом № 1.16-4291 від 05.07.2005 відповідач повідомив позивача про те, що Державіаслужбою прийнято рішення не видавати у подальшому щомісячні накази на підставі наказу № 47 від 13.09.2004.
Дослідивши матеріали справи, суд не вважає доводи позивача обґрунтованими щодо не погодження щомісячних наказів з Міністерством економіки України, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1758 від 25.12.2004 „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" додаток до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 «Пpo встановлення повноважень органів виконавчої міських рад щодо регулювання цін (тарифів) було доповнено пунктом 22 відповідно до якого, Державіаслужба за погодженням з Мінекономіки встановлює аеронавігаційні збори за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України; аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка - зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Отже, суд в даному випадку зауважує, про неможливість посилання на вказану постанову Кабінету Міністрів України як на підставу для визнання недійсним Наказу № 47 від 13.09.2004, на підставі якого прийняті щомісячні накази, оскільки постанова Кабінету міністрів України щодо необхідності погодження зборів з Міністерством економіки України була прийнята після затвердження наказу Державіаслужби.
Крім того, наказом Державіаслужби № 47 від 13.09.2004 розмір ставок за аеропортове обслуговування при виконанні міжнародних перевезень не змінювався, а лише встановлювались знижки до аеропортових зборів з метою розвитку ринку внутрішніх повітряних перевезень.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно реєстрації щомісячних наказів в Міністерстві юстиції України, так зі змісту Наказу № 47 від 13.09.2004 вбачається, що відсутня необхідність державної реєстрації в Міністерстві юстиції України зазначеного наказу, з огляду на таке.
Пунктом 1 Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" № 493/92 від 03.10.1992, встановлено, що з 01.01.1993 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Згідно пункту 2 «Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»(далі –Положення), затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992, встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Як зазначено у пункті 3 Положення, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту (пункт 3 Положення).
Відповідно до пункт 4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, І свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б)мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
Позивачем не доведено, що щомісячні накази зачіпають права та інтереси громадян, або носить міжвідомчий характер, так як вони не містить правових норм, які мають імперативний характер, що розраховані на невизначене коло осіб.
Суд вважає також безпідставними посилання позивача на порушення спірним наказом вимог ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, оскільки відповідно до вказаної статті будь-які збори, що можуть стягуватися або дозволені для стягування Договірною державою за користування такими аеропортами та аеронавігаційними засобами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують а) щодо повітряних суден, не зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден того самого класу зайнятих в аналогічних сполученнях; б) щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.
Враховуючи наведене вище, дослідивши матеріали справи, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом, особа яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ч.1,2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, тобто дана стаття дає можливість не застосовувати ці наслідки, якщо інша сторона (у переважній більшості випадків відповідач) не наполягає на цьому, або у разі пропущення строку з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»звернувся з позовом до суду 15.09.2006 року з метою оскарження наказів відповідача датованих вереснем - груднем 2004 роком, отже поза межами строку, передбаченого чинним КАС України.
Суд зауважує, що позивач не надав суду переконливих доказів пропущення строків звернення до суду з поважних причин.
Також безпідставними є позовні вимоги третьої особи із самостійними позовними вимогами –«Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», представник якої наполягав на відмові у позові, з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду, так як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, не є стороною у справі, в розумінні ст. 100 КАС України, а тому й не має права наполягати на відмові судом у задоволенні позову з причини пропущення строку звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України в разі ухвалення судового рішення на користь сторони суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 99, 100, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Суддя П.О. Ковзель
Судді Ю.Т. Шрамко
О.В. Кротюк