ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 січня 2010 року 11:30 № 2а-3746/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Ковзеля П.О. при секретарі судового засідання Павелкові С.Р., вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доВійськової прокуратури Центрального регіону України
проВизнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії Військової прокуратури Центрального регіону України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.01.2009 стосовно ухилення громадянина України ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України;
- визнати протиправними дії Військової прокуратури Центрального регіону України щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 06.01.2009;
- зобов'язати Військову прокуратуру Центрального регіону України провести додаткову перевірку питання ухилення громадянина України ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства;
- зобов'язати Військову прокуратуру Центрального регіону України надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали додаткової перевірки стосовно ухилення громадянина України ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України;
- визнати протиправними дії Військової прокуратури Центрального регіону України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.01.2009 року стосовно незаконного отримання та одночасного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України;
- незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі в оренду житла, можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після його смерті;
- зобов'язати Військову прокуратуру Центрального регіону України провести додаткову перевірку питань незаконного отримання та одночасного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України;
- незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі в оренду житла, можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після його смерті та прийняти відповідні рішення згідно чинного законодавства;
- зобов'язати Військову прокуратуру Центрального регіону України надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали додаткової перевірки стосовно незаконного отримання та одночасного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України, незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі в оренду житла, можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після його смерті та прийняті відповідні рішення згідно чинного законодавства;
- зобов'язати керівництво Військової прокуратури Центрального регіону України притягнути до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.01.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.01.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.01.2009 позивач звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою, в якій просив перевірити факти:
- перебування ОСОБА_3, його дружини –ОСОБА_4 та сина ОСОБА_2 у громадянстві Російської Федерації;
- незаконного отримання дружиною - ОСОБА_4 паспорту громадянки України, незаконне отримання за рахунок держави однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1;
- незаконної оренду житлового приміщення за рахунок держави для проживання ОСОБА_3 та членів його сім'ї;
- незаконного отримання за рахунок держави чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2;
- ухилення сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - від сплати податку при отриманні спадщини;
- ухилення ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України та порушення посадових осіб, які сприяли здійсненню протиправних дій ОСОБА_3 та членами його сім»ї.
Також позивач в даній заяві просив звільнити ОСОБА_3 з військової служби за службовою невідповідністю, притягнути його та членів його сім»ї до відповідальності та зобов’язати правоохоронну установу надати можливість ознайомлення матеріали перевірки.
15.01.2009 дане звернення було скероване до Військової прокуратури Центрального регіону України для організації перевірки в частині ухилення від призову на військову службу ОСОБА_2.
19.01.2009 листом № 11/161 Відповідач перенаправив його за належністю до Київського військового міського комісаріату для розгляду заяви в частині перевірки ухилення від призову на військову службу ОСОБА_2 та зобов’язав повідомити про наслідки перевірки автора звернення та проінформувати Військову прокуратуру Центрального регіону України.
Листом №11/164 від 20.01.2009 відповідач повідомив позивача про скерування його звернення від 06.01.2009 до Київського міського комісаріату, який доручив провести перевірку Ірпінському міському військовому комісаріату.
Листом № 180 від 24.02.2009 Ірпінський міський військовий комісаріат повідомив відповідача про те, що ОСОБА_5 не перебуває на військовому обліку.
Відповідно до листів Київського міського комісаріату № 2/ 826 від 16.02.2009 та № 2/1165 від 04.03.2009, направлених відповідачу стало відомо, що ОСОБА_2 на військовому обліку не перебуває, однак ні працівниками даного відомства, ні відповідачем не проведено детальну перевірку умов, причин ухилення від військової служби ОСОБА_2 та притягнення до відповідальності осіб, які цьому сприяли, як просив в своїй заяві позивач.
Крім того, 08.01.2010 позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою, в якій просив перевірити факти:
- отримання та одночасного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України;
- незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі житла в оренду;
- можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після смерті.
Перевірка відомостей, зазначених у вказаній заяві проводилась безпосередньо відповідачем.
Стосовно отримання та одночасного використання двох паспортів ОСОБА_3, встановлено наступне –листом ГУ МВС України в м. Києві Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб № 11/вх/2272 від 16.05.2008 підтверджено існування двох паспортів –один серії НОМЕР_1, виданий 16.04.1996 Радянським РУ ГУ ГУМВС України та паспорту серії НОМЕР_2, який виданий 14.07.1998 Ірпінським МВ ГУМВС України в Київській області, однак жодних дій щодо з’ясування їх використання ОСОБА_3 відповідачем не вчинено.
Як вбачається з матеріалів справи 16.06.2008 прокурором відділу Військової прокуратури Центрального регіону України відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 у тому числі у зв’язку з отриманням ОСОБА_3 двох паспортів.
Відповідно до інформації, що міститься в листі № 836/с/17-320 від 26.11.2008 ДПА у м. Києві підтверджено факт здачі в оренду житла ОСОБА_3, листом ДПА у місті Києві № 423/9/17-317 від 16.02.2009 відповідача повідомлено, що ОСОБА_3. як суб’єкт підприємницької діяльності на обліку в податкових органах м. Києва не перебуває, однак відповідач не вчинив жодних дій щодо виявлення об’єктивних обставин на підтвердження цього, так, не опитав сусідів, співробітників ЖЕК, не перевірив відомості щодо здачі в оренду квартир, вказаних у заяві, а саме розташованих за адресами: АДРЕСА_3, м. Київ, АДРЕСА_4, м. Київ, АДРЕСА_5.
Стосовно використання пільг батька –ОСОБА_6, який помер у 2004 році, співробітники відповідача лише опитали ОСОБА_3, отримали від нього копію квитанції про сплату житлово-комунальних послуг за грудень 2008 року, яка не доводить та не спростовує використання пільг при сплаті за комунальні послуги.
Крім того, в листі № 11/655 від 16.02.2009, адресованого позивачу зазначено, що факт здачі житла в оренду не підтверджений, в частині отримання двох паспортів винесено відмову у порушенні кримінальної справи, а стосовно використання пільг померлого батька детальна перевірка також не проводилась.
19.03.2009 позивачу були надані для ознайомлення наглядові провадження по заявам від 06.01.2009 та 08.01.2009.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про звернення громадян»(далі-Закон) врегульовані питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 7 Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно абз 1, 6, 9 ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Статтею 29 Закону визначає, що нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань), відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Як передбачено п. 2, 3, 4 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.
Отже, відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства України, що регулює порядок розгляду, надання відповідей на звернення громадян та зобов’язання покладеного Генеральною Прокуратурою України звернення від 06.01.2009 скероване до Київського військового міського комісаріату тоді як позивач у заяві просить притягнути до відповідальності службових осіб, які допустили бездіяльність й таким чином сприяли ухиленню від служби у Збройних силах України ОСОБА_2 Детальна перевірка зазначених у ньому відомостей не проведена та не надано відповіді позивачу у встановлений законодавством строк.
Відомості, вказані в заяві позивача від 08.01.2010 також відповідачем у повному обсязі не перевірені, що вказує на неналежний розгляд звернень та обґрунтованість позовних вимог та їх часткового задоволення.
Крім того суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині, визнання протиправними дій Військової прокуратури Центрального регіону України щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 06.01.2009, зобов'язання Військової прокуратури Центрального регіону України надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали додаткової перевірки стосовно ухилення громадянина України ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України, зобов'язання військової прокуратури Центрального регіону України надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали додаткової перевірки стосовно незаконного отримання та одночасного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України, незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі в оренду житла, можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після його смерті та прийняті відповідні рішення згідно чинного законодавства та зобов'язання керівництва військової прокуратури Центрального регіону України притягнути до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог статей 15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»враховуючи наведене нище.
Так, щодо прийнятого рішення за заявою позивача від 06.01.2009 відповідачем було направлено на адресу останнього лист № 11/164 від 20.01.2009 про направлення звернення за належністю. Стосовно отримання ОСОБА_3 двох паспортів відповідачем проведена перевірка раніше та 16.06.2008 прийняте рішення про відмову у порушенні кримінальної справи по цьому факту.
Щодо зобов’язання притягнення до відповідальності керівництво Військової прокуратури Центрального регіону України, суд зазначає, що ст. 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Також, у ст. 105 КАС України, передбачена форма і зміст адміністративного позову, відповідно до ч. 3. Адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Отже, враховуючи наведені норми КАС України, дана позовна вимога не відповідає визначенню публічно-правового спору й не може розглядатися судом.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України в разі задоволення адміністративного позову частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_7 Марковича задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії військової прокуратури Центрального регіону України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 06.01.2009 року стосовно ухилення громадянина України ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України.
3. Зобов'язати військову прокуратуру Центрального регіону України провести додаткову перевірку питання ухилення громадянина України ОСОБА_2 від служби у Збройних Силах України та прийняти відповідне рішення згідно чинного законодавства.
4. Визнати протиправними дії військової прокуратури Центрального регіону України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 08.01.2009 року стосовно незаконного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України, незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі в оренду житла, можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після його смерті.
5. Зобов'язати військову прокуратуру Центрального регіону України провести додаткову перевірку питань незаконного використання ОСОБА_3 двох паспортів громадянина України, незаконного здійснення військовослужбовцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності шляхом здачі в оренду житла, можливого протизаконного використання ОСОБА_3 пільг свого батька після його смерті та прийняти відповідні рішення згідно чинного законодавства.
6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. Судові витрати у сумі 3, 40 грн., присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.О. Ковзель