Справа № 2а-1578/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 жовтня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мицик Ю.С.
при секретарях – Дігтяр О.В., Бачман Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ІОДР Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області (далі відповідач «1»), лейтенанта міліції ІОДР Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Свистуна Сергія Миколайовича (далі відповідач «2») про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що відповідач «2», будучи суб’єктом владних повноважень незаконно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 500 грн., про що склав протокол про адміністративне правопорушення серії АІ № 329494 та виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 314230 від 10 липня 2010 року. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало не виконання вимог п. 14.6 правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), а саме, що позивач здійснив обгін вантажівки в кінці підйому. При цьому, позивач зазначив, що адміністративне стягнення було накладено на нього неправомірно, оскільки він рухався на 31 кілометрі автошляху Київ-Обухів в напрямку м. Обухів за двома вантажівками, які утворили затор. Смуга руху майже повністю була перегороджена, у зв’язку з оформленням ДТП на зазначеній ділянці руху, при цьому, найближча до нього вантажівка на початку підйому почала здійснювати рух заднім ходом і він змушений був здійснити об’їзд останньої на швидкості 20-30 км/год. З огляду на викладені обставини, вважав що правила дорожнього руху він не порушував, а притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП вважав безпідставним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що він 10 липня 2010 року приблизно о 16-20 год., керував автомобілем «Субару Форестер», державний номерний знак НОМЕР_1 на 31 кілометрі автошляху Київ-Обухів в напрямку м. Обухів. В той же час, на зазначеній ділянці дороги відповідач – Свистун С.М. здійснював оформлення ДТП, у зв’язку з чим смуга руху майже повністю була перегороджена сигнальними стрічками, внаслідок чого на дорозі утворився затор. Зазначив про те, що попереду нього рухалася вантажівка, яка на початку підйому почала здійснювати рух заднім ходом, і для того, щоб уникнути аварійної ситуації та для безпеки власного життя та життя пасажирів, що знаходилися в його авто, змушений був здійснити об’їзд зазначеної вантажівки зліва на швидкості приблизно 20-30 км/год., через що був зупинений відповідачем «2». Зауважив також, що його дії не перешкоджали жодному з транспортних засобів, які в той час рухалися на дорозі, проте відповідач не прийняв до уваги його пояснення, не допитав свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували в автомобілі та могли дати пояснення.
Відповідач «2» та представник відповідача «1» в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від відповідача «1» до суду надійшли заперечення проти позову, в яких він просив розглянути справу за відсутності відповідачів, залишити постанову без змін, а позов без задоволення. Свої заперечення обґрунтував тим, що позивач, здійснюючи обгін у кінці колони вантажних автомобілів, здійснив виїзд автомобіля «Субару Форестер» на розподільчу смугу, яка не призначена для руху або стоянки транспортних засобів, при цьому не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21. «В’їзд заборонено». Також зазначив, що позивач безпідставно стверджує, що вантажні автомобілі, які рухалися перед транспортним засобом позивача, знижували швидкість, оскільки їх швидкість не вимірювалася відповідними засобами.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
10 липня 2010 року відповідачем «2» було винесено постанову відносно позивача за порушення «правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 10 липня 2010 року, керуючи автомобілем марки «Субару Форестер», державний номерний знак НОМЕР_1 на 31 кілометрі автошляху Київ-Обухів здійснив обгін автомобіля в кінці підйому, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач не визнав порушення, що ставилось йому за вину та пояснив, що він не здійснював обгін автомобіля, що рухався попереду нього, а об’їхав його на швидкості 20-30 км/год., що не заборонено правилами ПДР, проте відповідач не звернув уваги на його пояснення та не вжив заходів для доведення вини останнього.
Свідок ОСОБА_2, якого було допитано в судовому засіданні за клопотанням відповідача «1» пояснив, що бачив лише факт зупинення інспектором ДАІ позивача та складання протоколу відносно нього, проте здійснення останнім обгону вантажної машини в кінці підйому він не бачив, оскільки на той час був у стресовому стані, так як був учасником ДТП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4.2. інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 26.02.2009 № 77, яка набрала чинності з 18.05.2009 року (далі – Інструкція) до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності.
Враховуючи те, що позивач не визнав своєї вини та посилався під час оформлення матеріалів інспектором ДАІ на вище зазначені обставини, а також те, що згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача і вважає за можливе покласти їх в основу постанови суду, оскільки відповідачами останні не спростовані, у зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач «2» незаконно притягнувши позивача до адміністративної відповідальності, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Крім того, суд вважає, що інспектором ДАІ не було виконано вимог інструкції та КУпАП, оскільки незважаючи на те, що позивач не визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставилось йому за вину інспектор ДАІ не вжив заходів для забезпечення доказів, зокрема не допитав свідків, хоча зважаючи на час та місце складання протоколу та постанови мав можливість та повинен був це зробити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6 – 10, 14, 71, 86, 159-163, 167, 171-2 КАС України , ст.ст. 251, 293 КУпАП, інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 26.02.2009 № 77 суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії АІ № 314230 від 10 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 500 грн.00 коп.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: