Справа № 2а-1044/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

5 серпня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Мицик Ю.С.

при секретарях – Дігтяр О.В., Бачман Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого держрибінспектора Рибоохоронної дільниці № 4 Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області Халюзіна Віктора Анатолійовича (далі – відповідач  № 1) та Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області (далі – відповідач № 2) , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2010 року та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до старшого держрибінспектора Рибоохоронної дільниці № 4 Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області Халюзіна Віктора Анатолійовича та Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2010 року та закриття провадження у справі, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому послався на те, що постанова є неправомірною, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП. Зазначив, що він, знаходячись на території Київського водосховища біля Ірпінського гідровузла, району с. Козаровичі, Вишгородського району, Київської області відпочивав, дихав повітрям та милувався краєвидами. Крім того, позивач вважає, що його неправомірно було піддано адміністративному стягненню, оскільки, вилов риби забороняється на Київському водосховищі з 1 листопада до 30 червня на відстані трьох кілометрів від греблі насосної станції на річці Ірпінь в обидві сторони і вглиб водосховища, проте, на його думку, він знаходився на відстані трьох кілометрів п’ятсот метрів та стверджуває, що не проводив вилов риби. Також позивач послався на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні підписи свідків, хоча їх прізвища зазначені, а постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена на місці, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 258 КУпАП, та позбавлено його можливості скористатися юридичною допомогою адвоката.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.

Відповідач Халюзін Віктор Анатолійович позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», п. 4.14.3 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19, зокрема, позивач знаходився на Київському водосховищі на відстані 500-600 метрів від греблі насосної станції на річці Ірпінь та проводив вилов риби. Вважає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил рибальства, оскільки він займався виловом риби на зимовій ямі.

Представник відповідача Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області – Костильов В.А. позов також не визнав. При цьому пояснив, що п. 4 .14.3 Правил любительського і спортивного рибальства передбачено заборону лову риби, добування водних тварин на Київському водосховищі з 1 листопада до 30 червня від греблі насосної станції на річці Ірпінь на відстані трьох кілометрів в обидві сторони і вглиб водосховища. Зазначив, що позивач визнає факт знаходження на території Київського водосховища біля Ірпінського гідровузла, району с. Козаровичі, Вишгородського району Київської області та не заперечує, що в нього було виявлено льодоруб зеленого кольору «Тонар», зимова вудка з балансиром, ящик для знарядь лову, а тому, на його думку, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена правомірно.

Свідок ОСОБА_5 суду підтвердив, що 19 лютого 2010 року позивач проводив вилов риби, приблизно на відстані 500-600 метрів біля Ірпінського гідровузла на зимовій ямі. Зазначив, що на дільницях інспектори мають прилади GPS  « Global Positioning System», які визначають відстань від гідровузла до місцезнаходження правопорушника, проте вказаним приладом така відстань щодо правопорушника ОСОБА_1 не вимірювалася та не фіксувалася.

Заслухавши позивача, відповідача Халюзіна В.А., представників відповідача Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області – Костильова В.А., ОСОБА_6, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.

Старший держрибінспектор Рибоохоронної дільниці № 4 Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у м. Києві та Київській області Халюзін В.А. своєю постановою від 19 лютого 2010 року наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КпАП  України.

Відповідно до п. 4.14.3 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19, забороняється лов  риби,  добування  водних  тварин в Київському водосховищі  з 1 листопада до 30 червня від греблі насосної станції на річці Ірпінь на  відстані 3 км в обидві сторони і вглиб водосховища.

 Даний факт не оспорюється позивачем. Однак, за його поясненням, він знаходився на відстані 3,5 км. від греблі насосної станції та на відстані 100 метрів від берега та не проводив вилов риби на зимувальній ямі.

Доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, що відповідає ст. 71 ч. 2 КАС України.  

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 КУпАП).  

Отже, враховуючи особливості правопорушення і виходячи з вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи, окрім іншого, зобов'язаний був з'ясувати, чи порушував ОСОБА_1 правила рибальства, а якщо порушував, то у чому саме це порушення полягало і чи винен він у цьому.  

Проте, всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, посадова особа – Халюзін В.А. не з'ясував зазначених питань. Згідно з постановою правопорушення полягало лише в тому, що ОСОБА_1 перебував на території Київського водосховища біля Ірпінського гідровузла, району с. Козаровичі, Вишгородського району Київської області та в нього було виявлено льодоруб зеленого кольору «Тонар», зимова вудка з балансиром, ящик для знарядь лову. Проте такі дії позивача самі по собі не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, оскільки відстань від гідровузла до місцезнаходження правопорушника не була визначена вимірювальним приладом та не підтверджена жодними фактичними даними. До того ж, не визнаючи себе винним, ОСОБА_1 стверджував, що він не ловив рибу і не здійснював нічого, що було пов’язано з порушенням вимог природоохоронного законодавства, а знаходився на річці на дозволеній відстані та робив лунки, які б дозволяли подачу кисню для риби.  

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства суд прийшов до висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем №1 вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, тому дії особи, яка склала постанову слід визнати неправомірними, постанову такою, що підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення такою, що підлягає закриттю.  

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що з адміністративного позову вбачається оскарження дій та рішення саме суб’єкта владних повноважень – відповідача № 1, отже відповідач № 2 не повинен відповідати за даним позовом, адже будь яких вимог щодо останнього адміністративний позов не містить.

Керуючись ст. 71, 87, 122, 158, 159, 162 КАС України, Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених Держкомрибгоспом України від 15.02.1999 року за № 19, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову від 19 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 85 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 85 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови  в повному обсязі, з дня складення в повному обсязі до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

Головуючий: