Справа № 2-7462/10

 Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Мицик Ю.С.

при секретарі - Дігтяр О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до  відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку /доходу/ відповідача . Свої вимоги мотивувала тим, що від зареєстрованого шлюбу у них з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька - ОСОБА_3, яка проживає разом із нею та повністю знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, участі у вихованні дитини не приймає, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними досягнуто не було. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 200 гривень.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала. Пояснила, що відповідач протягом останніх 4 місяців не надає матеріальної допомоги на утримання доньки. Зазначила, що на даний час вона знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною і  фактично перебуває на утриманні свого другого чоловіка, з яким вона проживає у цивільному шлюбі. З огляду на викладені обставини просила задовольнити позов повністю.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що не надавав допомогу на утримання спільної доньки, оскільки чоловік, з яким проживає позивач заборонив йому відвідувати дитину. Зауважив також про те, що він вже тривалий час не має постійного місця роботи, оскільки здійснює догляд за батьком - інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни. Не заперечував проти стягнення з нього аліментів в розмірі 500 гривень щомісячно.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 23 липня 2010 року /а.с.4/.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 / а.с. 3/.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що на даний час він не має постійного місця роботи, оскільки здійснює догляд за своїм батьком похилого віку, який є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою № 303/01 від 11 жовтня 2010 року виданою Міністерством праці та соціальної політики України Бориспільської районної державної адміністрації Київської області Управління праці та соціального захисту населення /а.с. 11/. Крім того, з вказаної довідки вбачається, що  відповідач отримує компенсаційну виплату за надання соціальної послуги по догляду за інвалідом першої групи, в сумі 136 грн. 05 коп. щомісячно.

Також в своїх поясненнях відповідач зазначив, що має неофіційний, мінливий  доход в середньому 1 500 грн. на місяць, аліменти на користь інших осіб не сплачує, стан його здоров’я дозволяє йому сплачувати кошти на утримання дитини в розмірі 500 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те,  що доход відповідача на час розгляду справи є мінливим, тому при вирішенні даного спору доцільно застосувати  положення  ч. 1 ст. 184 СК України, згідно якої якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а обов’язок з утримання дитини покладається рівною мірою на обох батьків.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом достовірно встановлено, що спільна донька сторін перебуває на утриманні позивача, відповідач не надає систематичної допомоги на її утримання, не працює,   здійснює догляд за батьком - інвалідом 1 групи Великої Вітчизняної війни,  аліменти на користь інших осіб не сплачує та не має стягнень по виконавчим документам, а тому може забезпечувати на рівні з позивачем найкращі інтереси дитини в різних галузях життя, оскільки як вбачається з вище наведеного, значний обсяг обов’язків, пов’язаних з утриманням та вихованням дитини, що потребує не тільки фізичних, а й моральних зусиль, покладені на позивача, що ставить сторін у не рівні умови.

Оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов має бути задоволений частково. Враховуючи, що обов’язок по утриманню дитини покладається рівною мірою на обох батьків й те, що прожитковий мінімум для дитини віком  до 6 років з 1 жовтня 2010 року становить 787 гривень, суд вважає, що аліменти у розмірі 500 грн. на дитину, які визнані відповідачем, будуть забезпечувати їй належні умови життя та розвитку, а стягнення їх в твердій сумі забезпечить стабільне надходження коштів, їх раціональний розподіл та використання протягом місяця.

Суд вважає такою, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Так, відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Такий розмір встановлюється ПКМУ від 27 квітня 2006 року № 590 про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, яка визначає, що така компенсація виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину.

З квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 23 липня 2010 року вбачається, що ТОВ «Адвокатська Агенція» прийняло від ОСОБА_1 кошти в сумі 200 гривень за складання позовної заяви про стягнення аліментів /а.с. 4А/.

Разом з тим, до суду не надано доказів, що особа, яка безпосередньо надавала ці послуги, є працівником ТОВ «Адвокатська Агенція», а також є адвокатом чи фахівцем у галузі права (зокрема свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія диплома). Крім того, до матеріалів справи не додано акт прийому-передачі виконаних робіт, не зазначено скільки годин було витрачено на надання правових послуг, тому суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно ст. 191 Сімейного Кодексу України а ліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. При цьому якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, ці витрати стягуються з другої сторони.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212-218, 367 ЦПК України та ст.ст. 180-184, 191 СК України, ст. ст. 18, 27 Конвенції про захист прав дитини, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 500 /п’ятсот/ гривень щомісячно, починаючи з 2 серпня 2010 року та до повноліття дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: