Справа № 2-5576/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 вересня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Мицик Ю.С.,
при секретарі: Дігтяр О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов’язання призначити щорічну допомогу на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач 2), в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення, зобов’язати відповідачів провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007-2009 роки в сумі 5637,5 грн., зобов’язати відповідачів призначити йому щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також стягнути з відповідачів витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону № 796-ХІІ, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, проте зазначену допомогу отримує в значно нижчому розмірі, у зв’язку з чим звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про перерахунок йому допомоги відповідно до чинного законодавства, але отримав відмову, мотивовану тим, що нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав.
Представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, надали письмові заперечення проти позову, тому суд, з урахуванням думки позивача вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутність.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії з 31 травня 2005 року, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 9), перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, з 22 лютого 2008 року є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорія, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 с та інвалідом другої групи, згідно копії довідки до акта огляду МСЕК № 010089 від 14 лютого 2008 року (а.с. 10-12), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796- XII).
Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12).
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач 1 є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач 1 при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення виходив з розміру таких виплат, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п).
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, ІІ категорії та інвалідам ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеною постановою встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів ІІ групи з 2005р. - в сумі 120 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008, 2009 роки, а не вказана Постанова КМУ.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Таким чином, дії відповідача 1 в частині нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. є неправомірними.
Із письмових заперечень Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вбачається, що позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2007 рік - 25.09.2007 року в розмірі 100 гривень, за 2008 рік - 19.11.2008 року в розмірі 120 грн., за 2009 рік –06.08.2009 року в розмірі 120 гривень (а.с. 23).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року статтею 71 п. 30 було зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп було визнано неконституційними положення п.30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а тому позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат в період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.
Оскільки позивачу допомога на оздоровлення за 2007 рік була виплачена 25.09.2007 року, втратила чинність нова редакція абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяла в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, якою керувався відповідач при проведенні виплат, а тому позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат в період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року. Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пунктом 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і текст даної статті було викладено в наступній редакції " одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційним п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни в статтю 48 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Конституційний суд дійшов до висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Тому суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто відповідач має керуватись діючою нормою ст. 48 Закону України ”Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої позивачу повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Суд вважає, що відповідачем 1 порушено право позивача на отримання вказаних виплат, починаючи з 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, оскільки відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п.5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, а тому при виплаті грошової допомоги позивачу 19 листопада 2008 року в розмірі 120 грн. дії відповідача були неправомірними, що як наслідок дає суду підстави для задоволення позову в частині стягнення грошової допомоги за 2008 рік.
Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік» зміни до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносились.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплати недоплаченої допомоги у конкретних сумах, оскільки суд не є органом, який має повноваження щодо нарахування та встановлення розміру даної допомоги.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідач 2 - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно до п.4.1. Положення про центр здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення.
Вимоги позивача зобов’язати відповідачів призначити йому щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задоволенню не підлягають як безпідставні, оскільки право позивача на дану соціальну виплату встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє. До того ж судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача суд присуджує понесені ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні з позовом до суду, в розмірі 37 гривень, оскільки вказаний позов немайнового характеру.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 50, 63 Конституції України, ст. ст. З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 50, 63 Конституції України, ст. ст. 48, 70, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в редакції Закону від 15.03.2007 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп та від 22.05.2008 року № 10- рп/2008, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2007 - 2009 роки, з урахуванням проведених виплат.
Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, здійсненого Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2007 - 2009 роки, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: