Справа № 2-4365/10

РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого                            Мицик Ю.С.,

при секретарі судового засідання        Дігтяр О.В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення в Дарницькому районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008 року, зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 – 2009 роки,

встановив:

В кінці березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення в Дарницькому районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008 року, зобов’язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 – 2009 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, пенсіонером за віком. Позивач у позові посилається на ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої  пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді  державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію; особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, призначається у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком. Оскільки  щомісячна додаткова  пенсія за шкоду, заподіяну  здоров’ю, в зазначеному розмірі відповідачем  не  нараховується, просив  суд  позов в цій частині задовольнити. Крім того, позивач зазначив, що також має право на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак листом № 01-13\2114 від 29 березня 2010 року Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва відмовило йому у перерахуванні зазначеної допомоги. Тому позовні вимоги і в цій частині просив задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пред’явлений позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (далі УПФУ у Дарницькому районі м. Києва) та представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,  надіслали до суду письмові заперечення, в яких просили суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених  тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне задовольнити позов частково.  

Так  в судовому засіданні встановлено, що позивач досяг пенсійного  віку та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 22 лютого 1993 року (а.с. 5).  

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції  України  громадяни мають  право на соціальний захист, що  включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від  них  обставин, а також у старості та в інших  випадках, передбачених законом.  

Згідно із ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді  державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно ст. 51  цього Закону  встановлено, що  особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові  особи  зобов”язані діяти лише  на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією України.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору належить застосовувати вимоги ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», а не  керуватися вище зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, якою істотно звужуються обсяг встановлених законом прав.              

Відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 ЗУ „Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4 пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень ЗУ „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з рішеннями Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На час розгляду справи Верховною Радою України не прийнято нових законів, які б вносили зміни до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Порядок визначення розміру мінімальної  пенсії за віком встановлений частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, за приписами якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  визначеного законом.

Відповідно до внесених змін до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Суд не може задовольнити вимоги позивача про перерахунок та виплату йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за  період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, коли діяла нова редакція ст. 51 вказаного закону, яка в послідуючому була визнана неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, оскільки відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п. 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача  щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок  пенсії виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 48  Закону України №796-XII від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції   Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної  заробітної  плати  визначається на момент виплати відповідно до ч. 7 ст. 48 вказаного Закону.

Позивач,  як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії щорічно отримує від Управління праці та соціального захисту населення компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Як вбачається з відповіді Управління праці та соціального захисту населення від 29 березня 2010 року за № 01-13/2114, позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення у 2005-2008 роках у розмірі по 100,00 гривень у кожному році, згідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.    

Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір  встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

Встановлений законом розмір допомоги (п’ять мінімальних заробітних плат для 2 категорії) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.  

Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ч. 3 ст. 113 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме  звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.  

Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом  України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст.17  ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч.1 ст.17  закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.  

Тобто при виплаті спірної допомоги за 2007-2009 роки Управління праці та соціального захисту населення повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Посилання представника Управління праці та соціального захисту населення в Дарницькому районі м. Києва на відсутність відповідних бюджетних призначень у визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як на підставу для відмови у здійсненні позивачу перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення не може бути прийнято до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, на що також звернув увагу Європейський Суд з прав людини.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини, зазначив, що судами не повинні прийматися до уваги посилання органів державної влади на відсутність бюджетних асигнувань, як на причину невиконання своїх зобов’язань, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що прийнятий раніше.  

За наведених обставин суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії має бути нарахована відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (в редакції від 06.06.1996р.), в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, визначеному на момент належної виплати, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

 Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому строк для звернення до суду за захистом свого цивільного праву позивачем не пропущено, а тому й  відсутні підстави для його відновлення.  

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито», відповідачі – відповідно до п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито». Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони відносяться за рахунок держави.  

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 49, 147, 152 Конституції України, ст. ст. 48, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  Законом  України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в редакції Закону від 15.03.2007 року, Законом  України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  від 28.12.2007 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2009  рік" від 26.12.2008 року,  рішеннями Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10- рп/2008, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,-  

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 26 серпня 2010 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат за 2007 - 2009 роки, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, здійсненого Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, виплатити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 – 2009 роки з урахуванням проведених виплат.

Державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп. віднести за рахунок коштів з Державного бюджету.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: