Справа №2-5958/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого                            Мицик Ю.С.,

при секретарі судового засідання        Бачман Т.В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання неправомірними дії щодо нарахування та виплати пенсії, що не відповідає вимогам ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; про зобов’язання перерахувати та виплачувати пенсію по інвалідності та додаткову пенсію з 1 січня 2007 року відповідно до вимог ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67, ст. 71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

встановив:

В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, вимоги якого обґрунтовує тим, що вона є учасницею ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв’язку з хворобою, пов’язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, їй встановлена ІІ-га група інвалідності. Позивача віднесено до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їй призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. У відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії по інвалідності становить 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 75% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Незважаючи на це, Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) у Дарницькому районі м. Києва щомісячно нараховує та виплачує позивачу пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у значно нижчих розмірах. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про добровільне перерахування та виплату недоплаченої пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Листом № 37/Б-40 від 25 січня 2007 року начальник УПФУ у Дарницькому районі м. Києва Заєць Н.В відмовив позивачу у задоволенні цієї заяви. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії щодо нарахування та виплати пенсії, що не відповідає вимогам ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати перерахувати та виплачувати пенсію по інвалідності та додаткову пенсію з 1 січня 2007 року відповідно до вимог ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67, ст. 71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 пред’явлений позов підтримала, на його задоволенні наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав письмове заперечення, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасницею ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв’язку з хворобою, пов’язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 21 березня 1995 року їй встановлена ІІ-га група інвалідності. Положеннями ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивача віднесено до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Їй призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Достовірність цих обставин підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, НОМЕР_1  від 17 квітня 1998 року, виданого на ім'я ОСОБА_1, копією вкладки до нього № 073786 (а.с. 7) та копією виписки з акту огляду МСЕК (а.с. 8).

У відповідності до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ-ої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст.54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ-ої групи, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком.

За правилом, запровадженим в ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинність з 1 січня 2008 року, в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були внесені зміни: розмір пенсії по інвалідності був зменшений до 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - до 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” був визнаний неконституційним, і ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відновили свою чинність у попередній редакції.

З копії листа начальника УПФУ у Дарницькому районі м. Києва Заєць Н.В  № 37/Б-40 від 25 січня 2007року (а.с. 30) та письмових заперечень представника УПФУ у Дарницькому районі м. Києва (а.с. а.с. 24-28) вбачається, що відповідач щомісячно нараховує та виплачує ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі, що є меншим, ніж 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, що є меншим, ніж 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому УПФУ у Дарницькому районі м. Києва керувався та продовжує керуватись постановами Кабінету Міністрів України, якими запроваджені занижені розміри пенсій, та п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України про занижені розміри пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування, яких здійснюється за рахунок державного бюджету України, що істотно звужують обсяг встановлюваних законом прав.

Крім того, суд вважає, що надання Кабінету Міністрів України права на встановлення порядку обчислення пенсій по інвалідності та пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених наведеним вище Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 3 жовтня 1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повної або часткової зміни попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично змінюється однопредметний акт, який діяв у часі раніше”. Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” фактично змінено та уточнено положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, допоки це положення не було визнано неконституційним.

З огляду на це, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність дій УПФУ у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що є нижчими ніж ті, що передбачені в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Разом з тим, у відповідності до ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. 4 - ч. 5 ст. 267 ЦК України для захисту порушеного права в суді встановлюється трирічний строк позовної давності, який починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що про порушене право ОСОБА_1 могла знати ще 1 січня 2007 року. Не зважаючи на це, з позовом до суду вона звернулась лише 7 червня 2010 року. З огляду на це, суд вважає, що вона пропустила строк позовної давності щодо захисту права на пенсії вказаних, яке порушувалось протягом 1 січня 2007 року – 7 червня 2007 року включно. Підстави для поновлення цього строку відсутні, тому суд вважає, що ОСОБА_1 втратила можливість захисту її права на пенсії вказаних видів, яке порушувалось протягом 1 січня 2007 року – 7 червня 2007 року включно.

Разом з тим, для відновлення порушеного права на пенсії вказаних видів, яке ще підлягає захисту в суді, слід визнати неправомірними дії УПФУ у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 7 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 9 вересня 2010 року пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що є меншими, ніж ті, що передбачені в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, суд також вважає, що відповідача належить зобов’язати здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що не виплачувались в повному обсязі з 7 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 9 вересня 2010 року.

В той же час, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню вимогу ОСОБА_1 зобов’язати відповідача виплачувати в подальшому їй основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки як встановлено судом, основна та додаткова пенсія відповідно до вищевказаного Закону призначена (визначена) позивачу і вона перебуває на відповідному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Дарницького району м. Києва.  Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,  свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє. До того ж судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.  

Суд звертає також увагу на те, що зі змісту ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії не може вважатись підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії по інвалідності і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п. 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік”, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, ст. ст. 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Дії управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 7 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 9 вересня 2010 року пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що є меншими, ніж ті, що передбачені в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  визнати неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з з 7 червня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 9 вересня 2010 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва на користь ОСОБА_1 37 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: