Справа №2-5133/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого                         Мицик Ю.С.,

при секретарі судового засідання     Дігтяр О.В.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання неправомірними дії щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 1квітня 2007 року по 1 квітня 2010 року в сумі 114 874 грн. 50 коп.; про зобов’язання призначити, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю згідно з вимогами ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

встановив:

В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги якого обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв’язку з хворобою, пов’язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому встановлена ІІI-я група інвалідності. Позивача віднесено до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю. У відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір пенсії по інвалідності становить 6 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - 50% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Незважаючи на це, Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) у Дарницькому районі м. Києва щомісячно нараховує та виплачує позивачу пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у значно нижчих розмірах. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про добровільне перерахування та виплату недоплаченої пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Листом № 187/Б-197 від 9 березня 2010 року начальник УПФУ у Дарницькому районі м. Києва Заєць Н.В. відмовив позивачу у задоволенні цієї заяви. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позивач просить суд зобов’язати УПФУ у Дарницькому районі м. Києва перерахувати та виплатити пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю з 1 квітня 2007 року по 1 квітня 2010 року та зобов’язати відповідача призначити, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю згідно з вимогами ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пред’явлений позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав письмове заперечення, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити, а розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1  є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв’язку з хворобою, пов’язаною з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому встановлена ІІI-я група інвалідності. Положеннями ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивача віднесено до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Йому призначена пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Достовірність цих обставин підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, НОМЕР_1 від 19 листопада 2009року, виданого на ім'я ОСОБА_1, копією вкладки до нього НОМЕР_2 від 13червня 1997 року та копією виписки з акту огляду МСЕК (а.с. а.с. 11-13).

У відповідності до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ-ої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Згідно з ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ-ої групи, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим 6 мінімальних пенсій за віком.

За правилом, запровадженим в ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинність з 1 січня 2008 року, в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були внесені зміни: розмір пенсії по інвалідності був зменшений до 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, - до 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” був визнаний неконституційним, і ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відновили свою чинність у попередній редакції.

З копії листа начальника УПФУ у Дарницькому районі м. Києва № 187/Б-197 від 9 березня 2010 року (а.с. а.с. 15-16) та письмових заперечень представника УПФУ у Дарницькому районі м. Києва (а.с. а.с. 37-39) вбачається, що відповідач щомісячно нараховує та виплачує ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому УПФУ у Дарницькому районі м. Києва керувався та продовжує керуватись постановами Кабінету Міністрів України, якими запроваджені занижені розміри пенсій, та п. 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України про занижені розміри пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування, яких здійснюється за рахунок державного бюджету України, що істотно звужують обсяг встановлюваних законом прав.

Крім того, суд вважає, що надання Кабінету Міністрів України права на встановлення порядку обчислення пенсій по інвалідності та пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених наведеним вище Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення №4-зп від 3 жовтня 1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повної або часткової зміни попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично змінюється однопредметний акт, який діяв у часі раніше”. Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” фактично змінено та уточнено положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, допоки це положення не було визнано неконституційним.

З огляду на це, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність дій УПФУ у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 протягом 1 квітня 2007 року – 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року – 1 квітня 2010 року пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що є нижчими ніж ті, що передбачені в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Разом з тим, у відповідності до ст. 257, ч.1 ст. 261, ч. 4 ч. 5 ст. 267 ЦК України для захисту порушеного права в суді встановлюється трирічний строк позовної давності, який починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що про порушене право ОСОБА_1 міг знати ще 1 квітня 2007 року. Не зважаючи на це, з позовом до суду він звернувся лише 22 квітня 2010 року. З огляду на це, суд вважає, що він пропустив строк позовної давності щодо захисту права на пенсії вказаних, яке порушувалось протягом 1 квітня 2007 року – 22 квітня 2007 року включно. Підстави для поновлення цього строку відсутні, тому суд вважає, що ОСОБА_1 втратив можливість захисту свого права на пенсії вказаних видів, яке порушувалось протягом 1 квітня 2007 року – 22 квітня 2007  року включно.

Тому у задоволенні позову в частині цих вимог належить відмовити.

Разом з тим, для відновлення порушеного права ОСОБА_1 на пенсії вказаних видів, яке ще підлягає захисту в суді, слід визнати неправомірними дії УПФУ у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 протягом 22 квітня 2007 року - 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року – 1 квітня 2010 року пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що є меншими, ніж ті, що передбачені в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, суд також вважає, що відповідача належить зобов’язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, що не виплачувались в повному обсязі протягом 22 квітня 2007 року – 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року – 1 квітня 2010 року. При цьому суд не встановлює розмір цієї суми, адже у відповідності до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” таким повноваженням наділене лише місцеве управління Пенсійного фонду України.

В той же час, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню вимогу ОСОБА_1  зобов’язати відповідача призначити йому основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, як встановлено судом, основна та додаткова пенсія відповідно до вищевказаного Закону призначена позивачу і останній перебуває на відповідному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Дарницького району м. Києва.  

Суд звертає також увагу на те, що зі змісту ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії не може вважатись підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії по інвалідності і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Також суд вважає такою, що не підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 12 ЦПК особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Отже, ЦПК України виділено такі спеціальні суб’єкти надання правової допомоги, як адвокати та інші фахівці в галузі права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Надія» позивачеві надано консультаційно-правові послуги при поданні цивільного позову внаслідок порушення прав особи, як постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи  (а.с. 21). За надання зазначених послуг позивачем було сплачено ТОВ «Надія» 500 грн. (а.с. 19).

Разом з тим, до суду не надано доказів, що особа, яка безпосередньо надавала ці послуги, є працівником ТОВ «Надія», а також є адвокатом чи фахівцем у галузі права (зокрема свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія диплома).

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік”, ст.257, ч.1 ст.261, ч.4-ч.5 ст.267 ЦК України, ст.ст.208, 209, ст.ст.213-215 та ст.218 ЦПК України,

Керуючись ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік”, ст.257, ч.1 ст.261, ч.4-ч.5 ст.267 ЦК України, ст.ст.208, 209, ст.ст.213-215 та ст.218 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Дії управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 22 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 квітня 2010 року пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що є меншими, ніж ті, що передбачені в ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнати неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, що не виплачувались йому в повному обсязі за періоди з 22 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 квітня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва на користь ОСОБА_1 120 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: