Судове рішення #11735490

Справа №2-2780/10

 Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Мицик Ю.С.

при секретарі –Дігтяр О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача  про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатись, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що від зареєстрованого шлюбу у них  ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3, яка проживає разом з нею та перебуває на її утримані. На час подання позову їх спільна дитина навчається на першому курсі Київського національного університету технологій та дизайну, у зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги. Зазначила також про те, що спільна донька перебуває на диспансерному обліку у гастроентеролога з діагнозом дискенезія жовчних шляхів, синдром Жильбера, має діагноз вегето-судинна дистонія, у зв’язку з чим потребує дієтичного харчування, оздоровчого санаторно-курортного та медикаментозного лікування. Відповідач працює спеціалістом з комп’ютерної техніки у ЗАТ «Зерноторгівельна компанія», і за її відомостями, має середньомісячний заробіток в розмірі 10 000 гривень на місяць, а тому, на її думку, спроможний приймати участь в утриманні доньки. З огляду на викладені обставини, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання спільної дитини в розмірі 1 /3 частки від усіх видів його доходу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила та просила стягнути з відповідача аліменти  в заявленому в позові розмірі за минулий час, зокрема за період з 26 листопада 2009 року по 8 січня 2010 року, мотивуючи цю вимогу тим, що 26 листопада 2009 року вона звернулася до суду з аналогічною позовною заявою, однак матеріали заяви були їй повернуті. Пояснила, що після того, як їх спільна з відповідачем донька досягла повноліття, останній припинив виплачувати аліменти на її утримання, хоча вона здобуває вищу освіту в Київському національному університеті технологій та дизайну та потребує допомоги з боку батька. Зазначила також про те, що хоча донька й навчається на бюджетній формі навчання, весь тягар по її утриманню, зокрема: витрати на одяг, лікування, оздоровлення, харчування, проїзд, придбання підручників та канцелярських приладів вона несе самостійно. Просила врахувати суд, що в 1999 році вона перенесла операцію з приводу раку щитовидної залози, що спричинило низку супутніх захворювань та погіршення фізичного стану, що потребує по життєвого лікування та значних витрат з її боку. Крім зазначених вище витрат, вона має на утриманні матір-пенсіонерку, яка має статус ліквідатора ЧАЕС і потребує постійного догляду та лікування. Наведені вище обставини позбавляють її можливості забезпечити собі та доньці належний рівень життя, оскільки її заробітна платня складає 5 000 гривень і додаткових доходів вона не має. В свою чергу відповідач працює, має стабільний дохід, який на її думку дозволяє сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі, заявленому у позові.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 17 травня 2010 року позовні вимоги визнав частково в розмірі 1/20 частки від свого доходу. 9 серпня 2010 року позивач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що на час розгляду справи, він втратив постійне місце роботи і вже чотири місяці перебуває на обліку в службі зайнятості, у зв’язку чим його матеріальний стан суттєво погіршився. Крім того, він також має хворобливий стан здоров’я, допомагає матері похилого віку та витрачає значні кошти на оренду житла, у зв’язку з чим вважав, що його матеріальний стан на час розгляду справи не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання доньки, а задоволення позову позбавить його можливості забезпечити собі мінімальний прожитковий мінімум.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав думку свого довірителя та просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що розмір аліментів, заявлений у позові є необґрунтованим, оскільки спільна донька сторін навчається на бюджетній основі, має можливість отримувати стипендію та забезпечувати себе самостійно. Просив суд врахувати ту обставину, що відповідач є єдиним годувальником своєї матері-пенсіонерки, у зв’язку з чим витрати на матеріальну допомогу та витрати на її щомісячне відвідування становлять приблизно 1000 гривень на місяць. Крім того, стан здоров’я  відповідача з 2008 року суттєво погіршився, в результаті медичних обстежень у нього було виявлено дві грижі попереково-грижового відділу хребта, аденома передміхурової залози першого-другого ступеня, правосторонній вузловий зоб, жовчокам’яна хвороба, ниркокам’яна хвороба. При винесенні рішення просив суд врахувати ту обставину, що під час розгляду справи матеріальний стан відповідача суттєво погіршився і він не має стабільного доходу.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3, яка на час розгляду справи проживає разом з матір’ю – позивачем по справі /а.с. а.с. 4,6/ та перебуває на її утриманні.   Відповідач, в свою чергу, після досягнення спільною дитиною повноліття матеріальної допомоги не надає.

Вказані обставини були визнані відповідачем та його представником в судовому засіданні, та відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України не потребують самостійного доказування.

З матеріалів справи вбачається, що спільна донька сторін на даний час є студенткою І курсу денного відділення факультету ТО і СУ Київського національного університету технологій та дизайну, здобуває вищу освіту на бюджетній формі навчання /а.с. 5/.

З матеріалів справи вбачається, що спільна дитина сторін має хворобливий стан здоров’я, перебуває на диспансерному обліку у лікаря гастроентеролога з діагнозом ДЖВП, синдром Жильбера, у зв’язку з чим їй рекомендовано дієтичне харчування та санаторно-курортне лікування /а.с. а.с. 28-29, 50/.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того  відповідно до положень ч. 4 ст. 212 ЦПК України результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.  

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Відповідно до абз. 1 п. 20 ППВСУ № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 року але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що великий обсяг витрат вона несе щомісяця, зокрема на придбання одягу, підручників, предметів, необхідних для навчання доньки, дієтичного харчування, витрати на проїзд та санаторно-курортне лікування. Проте враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч. 2 ст. 57 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими лише ті витрати, які підтверджуються письмовими доказами /а.с. а.с. 37-39, 41/. Пояснення позивачки щодо витрат на дієтичне харчування підтвердження в матеріалах справи не знайшли, крім того, сама позивач в судовому засіданні зазначила, що неможливість забезпечення спільній дитині саме належного харчування і є однією з підстав звернення до суду з даним позовом.

З аналогічних підстав, суд оцінює критично пояснення обох сторін щодо перебування на їх утриманні матерів похилого віку, оскільки доказів щодо їх тяжкого матеріального стану до суду надано не було. Крім того, та обставина, що сторони допомагають своїм батькам не може свідчити про те, що вони їх повністю утримують.

Визначаючи розмір аліментів, суд також враховує стан здоров’я обох сторін. Так, в судовому засіданні було достовірно встановлено наявність у кожного з батьків дитини, утримання якої є предметом даного спору, хронічних захворювань, згідно довідок медичного обстеження /а.с. а.с. 14, 16, 31-34, 44-50а, 61-64/, лікування яких потребує значних витрат та впливає на їх матеріальний стан.

Суд приймає до уваги пояснення відповідача стосовно того, що вже під час розгляду справи, а саме 29.04.2010 року, його було звільнено  з посади адміністратора системи згідно Наказу ТОВ «Зерноторгівельна компанія» за угодою сторін /а.с. 90/. Однак відповідач, посилаючись на відсутність в нього доходу та безробіття, не заперечував проти того, що отримує допомогу по безробіттю в розмірі 2000-2500 тисяч гривень на місяць.

Крім того, посилання відповідача на втрату постійного місця роботи, як єдиного джерела доходу, ставлять під сумнів його ж пояснення щодо необхідності витрат на орендування квартири, які становлять 3800 гривень на місяць, доцільність яких відповідач аргументував саме  своїм працевлаштуванням в м. Києві.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що донька сторін проживає разом з позивачем і потребує матеріальної допомоги у зв’язку з навчанням, має хворобливий стан здоров’я, не працює, навчається на бюджетній основі, а позивач , отримуючи середній заробіток в розмірі 5000 гривень , не може надавати доньці допомогу в тому обсязі, який остання потребує, оскільки має хворобливий стан здоров’я .

Відповідач на час розгляду справи не працює, має задовільний стан здоров’я, але не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачем найкращі інтереси дитини, оскільки як вбачається з вище наведеного, весь обсяг обов’язків, пов’язаних з навчанням дитини, проїздом, дієтичним харчуванням, купівлею підручників та канцелярських приладів, що потребує не тільки фізичних, а й моральних зусиль, покладені на позивача, що ставить сторін у не рівні умови.

З огляду на викладене, та, приймаючи до уваги те, що на матір дитини також покладено обов’язок утримувати дитину, яка навчається, суд вважає, що позов має бути задоволений частково, у розмірі 1/6 від доходу відповідача щомісячно.

Згідно ст. 191 Сімейного Кодексу України а ліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача аліментів з 26 листопада 2009 року, то ч. 2 ст. 191 СК України визначає, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.  

Позивачка не надала суду доказів, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати через його ухилення від їх сплати, тому в цій частині позову їй слід відмовити.        

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. При цьому якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, ці витрати стягуються з другої сторони.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 208, 209, 212 – 218, 367 ЦПК України та ст.ст. 191, 199-200 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно , починаючи з 11 січня 2010 року і до припинення навчання у вищому навчальному закладі, але не більше ніж до досягнення дочкою двадцяти трьох років.

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

   

Головуючий:

  • Номер: 6/331/77/2016
  • Опис: поновлення строку для предявлення виконавчого документу до виконання
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-2780/10
  • Суд: Жовтневий районний суд м. Запоріжжя
  • Суддя: Мицик Юлія Сергіївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 11.03.2016
  • Дата етапу: 28.04.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація