АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-6866/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 25 Штих К . М .
Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Петренко С.П.
з участю:
позивача ОСОБА_3
представника відповідача Усенко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» про захист прав споживачів, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-
встановила:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29 серпня 2008 року уклав з ТОВ «ПростоФінанс» кредитний договір на суму 45 320 грн. 82 коп. на придбання автомобіля. 29 серпня 2008 року він уклав з відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі – ВАТ «СК «Країна») договір добровільного страхування, строком до 29 серпня 2009 року.
21 серпня 2009 року о 14 годині 45 хвилин його автомобіль викрали невідомі особи. В цей же день він звернувся до відповідача з вимогою про виплату суми, у зв’язку із настанням страхового випадку, однак йому було відмовлено через відсутність на автомобілі протиугінного пристрою.
Посилаючись на вказані обставини просив стягнути з відповідача 42 700 грн. страхового відшкодування та 2 120 грн. судових витрат.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що 29 серпня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ВАТ «СК «Країна» договір страхування наземного транспорту автомобіля ВАЗ 210934-20 номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску на суму страхового відшкодування 42 700 грн.(а.с.8).
21 серпня 2009 року застрахований автомобіль був викрадений невідомими особами і за цим фактом порушено кримінальну справу (а.с. 22).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому було відмовлено з тих підстав, що автомобіль в момент викрадення не був обладнаний протиугінною системою (а.с.33).
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивач був ознайомлений з вимогами про необхідність встановлення на автомобіль охоронної сигналізації, після якого у страховика виникає зобов’язання за договором за ризиком «Угон»; уклав на таких умовах договір, але відповідне обладнання не встановив.
Однак повністю погодитися з таким висновком суду не можна.
Згідно з п.3 ч.1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
З огляду на це, при розгляді даного спору визначальним є укладений між сторонами договір страхування автомобіля.
Із заяви на страхування транспортного засобу, яка є невід’ємною частиною укладеного між сторонами договору страхування видно, що у розділі «протиугонні пристрої» зазначено, що застрахований автомобіль обладнаний центральним замком. Дана заява підписана сторонами договору і ними не заперечується. Тобто, при укладенні договору страхування автомобіля як страховик так і страхувальник визнали і встановили той факт, що автомобіль обладнаний протиугінним пристроєм - центральним замком і у цій частині договір страховиком не оспорювався.
Відповідно до п.4.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) легкові автомобілі та мікроавтобуси приймаються на страхування за ризиком «Викрадення» тільки за умови обладнання їх протиугінними засобами, на які мається відповідна технічна документація. Якщо на момент укладення договору транспортний засіб не обладнаний відповідними протиугінними засобами, то зобов’язання страховика за договором за ризиком «Викрадення» виникають після встановлення відповідного обладнання і пред’явлення транспортного засобу для огляду страховикові та надання документального підтвердження встановлення такого обладнання, якщо інше не зазначено договором страхування.
Оскільки в договорі страхування зазначено, що автомобіль обладнаний протиугінним пристроєм, то вищезазначене положення цих Правил та п.6 договору зобов’язує страховика нести відповідальність перед страхувальником за договором за ризиком «Викрадення» та не звільняє від такої відповідальності за п.18.2.2 договору.
Крім цього, у листі відкритого акціонерного товариства «Димитровградський автоагрегатний завод» від 26 травня 2010 року № 0001-2827 зазначено, що центральний замок автомобіля ВАЗ – 21093 є протиугінним обладнанням.
Посилання відповідача на лист закритого акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» від 19 червня 2008 року № 253/вс про те, що автомобілі ВАЗ моделі 21093-20 протиугінними засобами в умовах ЗАТ «ЗАЗ» не комплектувалися не можуть бути прийняті до уваги при розгляді даної справи, оскільки стосується автомобілів 2007 року випуску, а автомобіль позивача випущено у 2008 році.
Оскільки суд допустив невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, то рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового за наявними у матеріалах справи доказами відповідно до вимог статті 309 ЦПК України.
Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 9 березня 2010 року у даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором страхування (повне КАСКО) № 23/018736/ПР/2.1.5.1 від 29 серпня 2008 року у розмірі 42 700 грн. та судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 2000 грн. та сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.В.Сіренко