Справа № 2-а-60/10

П О С Т А Н О В А

І М ' Я М    У К Р А Ї Н И

«29» січня 2010 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:       головуючого-судді:             Іванова А.П.

при секретарі:             Бережному О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Перевальську, Луганської області

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі незаконними та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі незаконними та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни.

Вона належить до соціальної групи «діти війни», так як народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна підвищуватись пенсія на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 – 2007 роках їй таке підвищення не виплачувалося, а починаючи з 01 січня 2008 року по час звернення до суду виплачується у неповному обсязі, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік призупинено, а відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2008 році змінена.

Зазначеними нормативно-правовими актами позивач вважає, що було фактично обмежено її права, надані ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що є порушенням ст..ст. 1, 3, 21, 22, 46 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Така правова позиція, на думку позивача, закріплена у Рішеннях Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 26-рп/2008 від 27 листопада 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинена дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані також такими, що не відповідають Конституції України.

У 2009 році зазначена стаття жодним Законом України не була змінена чи скасована, а тому позивач вважає, що ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою.

Але, на думку позивача, відповідач всупереч Конституції України діяв на підставі неконституційних законів та інших нормативно-правових актів, що їй суперечать, протягом 2007 – 2008 років продовжував і продовжує у 2009 році порушувати її право на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі.

Внаслідок допущення відповідачем порушення її права, нею недоотримано підвищення до пенсії.

Отже, вона вважає, що підвищення до пенсії їй як дитині війни повинно бути у розмірі, не меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року, тобто як у 2007 – 2008 роках, так і в 2009 році, та може бути обмежено лише за наявності підстав, передбачених ст.. 64 Конституції України.

Вона зверталася до відповідача з заявою про вимогу у перерахунку недоплаченої допомоги, але їй листом № 16114/02-1 від 10 грудня 2009 року було відмовлено, вона вважає вказану відмову протиправною та такою, що суперечить діючому законодавству України.

Про порушення свого права вона дізналася нещодавно від інших дітей війни, крім того, зважаючи на її похилий вік, вона не могла знати про порушення її права, тим паче, що посадові особи відповідача при виплаті їй пенсії повинні суворо дотримуватися вимог діючого законодавства України.

На підставі викладеного, вона звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, в зв’язку з поважністю обставин його пропуску.

Визнати неправомірною  бездіяльність управління Пенсійного фонду України  в Перевальському районі по відмові у перерахунку їй пенсії, з урахуванням її підвищення  як «дитині війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи 01 січня 2006 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити  виплату підвищення до пенсії  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01 січня 2006 року по 31 жовтня  2009 рік, з урахуванням здійснених виплат

Позивач у судове засідання не з’явилася, заявивши клопотання, в якому просить суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення, в якому просив суд розглянути справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб «діти війни», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами /а.с.5,8/.

Ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд враховує похилий вік позивача, його матеріальний стан, необізнаність у правових питаннях, крім того, оскільки суд вважає посилає позивача на те, що посадові особи відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії повинні були суворо дотримуватися вимог діючого законодавства України, то приходить до висновку про можливість відновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом дія абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений та ст. 110 викладена в новій редакції, відповідно до якої було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    В передбаченому законом порядку до Конституційного Суду України вказана норма не оскаржувалася й судом не розглядалася.

    Кабінетом Міністрів України у 2006 році не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

    За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов’язання здійснення перерахунку та виплати доплат у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2007 року у розмірі 380 грн. 00 коп., з 01 квітня 2007 року – 406 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн. 00 коп.

Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2008 року у розмірі 470 грн. 00 коп., з 01 квітня 2008 року – 481 грн. 00 коп., з 01 липня 2008 року – 482 грн. 00 коп., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн. 00 коп.

Ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. З 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в розмірі – 573 грн. 00 коп.

    Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

    Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

    Крім того, ст. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого текст статті 6 було викладено в новій редакції: «Дітям війни /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 % прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення статті 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким була змінена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України й втратили чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію позивача на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а в період часу з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року дії відповідача відповідали вимогам законодавства України, яке діяло на той час.

Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, відповідач повинен був підвищувати пенсію позивача на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни також протягом усього 2009 року.

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області № 16114/02-1 від 10 грудня 2009 року ОСОБА_1 у перерахунку пенсії як дитині війни /а.с.7/.

Оскільки вимоги позивача у перерахунку пенсії як дитині війни за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідали вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку.

    Посилання відповідача на ту обставину, що кошти на запровадження підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком Пенсійному фонду України надані не були є безпідставними, оскільки факт відсутності коштів не є само по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання підвищення і не є підставою для звільнення відповідача від підвищення пенсії у передбаченому законом розмірі. Крім того, відповідно до п.п. 11 п. 35 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в разі  недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій  між  Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені  законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 70, 71, 94, 158, 160, 161 – 163, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з цим позовом, у зв’язку з поважністю причин його пропуску.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії як дитині війни у період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, тобто до закінчення бюджетного року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, тобто до закінчення бюджетного року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, тобто до закінчення бюджетного року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 03 лютого 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Перевальський районний суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання особою, яка бере участь у справі, копії постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Головуючий-суддя:         ________________     А.П.Іванов