Справа № 2-а-1817/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2010 року     о 9 год. 00 хв.  Суддя  Слов`яносербського районного суду  Луганської області Скворцова В.Г. розглянувши у  скороченому провадженні в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за позовом    ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту   населення Слов ` яносербської райдержадміністрації Луганської області,  третя  особа  Головне  Управління  державного   казначейства  України в Луганській  області про донарахування  щорічної  допомоги на оздоровлення, ,  

ВСТАНОВИВ:

4 жовтня  2010 року  позивач   ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення в Слов”яносербському  районі  Луганської області, третя  особа   Головне Управління   державного казначейства України в Луганській  області    посилаючись на ту обставину, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи від захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому щорічно повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення як інваліду 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Проте, у 2010 році  щорічна допомога  на оздоровлення  йому  ще   виплачена, але нарахована  у розмірі  120 грн, що не  відповідає  законодавству і підтверджується   відповіддю  відповідача   від  04.06.2010 року.  Просить  суд  стягнути з відповідача  на його користь   донарахування щорічної  допомоги на оздоровлення за 2010 рік   у розмірі  4535 грн.

      Просив суд  розглянути справу за його  відсутності.

      Представник відповідача Управління праці  та соціального захисту  населення   Слов”яносербської райдержадміністрації Луганської області в судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності та заперечення проти позову, в яких посилається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення  у 2010 році складає 120 грн. Станом  на  21.07.2010 року допомога не виплачена, у зв’язку  з відсутністю  фінансування. Саме цією постановою керувався відповідач при виплаті допомоги на оздоровлення позивачу, оскільки постанови КМУ, як і закони, є обов’язковими до виконання. Міністерство праці та соціальної політики України з 2007 року є головним розпорядником коштів, які направляються на компенсаційні виплати та допомоги. Згідно  з ч.2 ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет.

     Третя  особа  - Головне Управління   Державного казначейства України  у Луганській  області  з позовом  не згодні, надали  суду  заперечення на позовну  заяву, по якій  - головним  розпорядником   коштів  для виплати разової грошової допомоги, передбаченої  Законом України  „ Про статус та соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи” є  Міністерство  праці та соціальної  політики  України.  Відповідно до законів  України про Державний  бюджет  України на 2010 рік, розмір  виплат, призначених Законом України „ Про статус та соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи” у відповідні  роки   визначається Кабінетом  Міністрів  України, а також що позивач отримував зазначені  виплати в розмірах  встановлених  законодавством  України, позовні  вимоги не ґрунтуються   на нормах  чинного законодавства і задоволенню не підлягають.

            Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями  серії НОМЕР_1 від  29 травня    1995 року, перебуває на обліку у відповідача  та отримує пенсію за 2 групою інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач  2 вересня    2010 року звертався до Управління праці та соціального захисту населення у Слов”яносербському  районі  Луганської області про проведення  перерахунку грошової допомоги на оздоровлення  як ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

      В листі Управління праці та соціального захисту населення  Слов”яносербського району  Луганської області за № 2880 від 07.09.2010 року зазначено, що виплати проводяться у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України. та  № 562  і вони зроблені цілком законно і обґрунтовано.,  у 2010 році  вишевказана  допомога  призначена у розмірі  120 грн .

Суд вважає, що дії відповідача по виплаті  позивачу допомоги на оздоровлення  не відповідають закону.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 і  2 групи – п”яти  мінімальних заробітних плат, інвалідам  Ш групи -    чотири мінімальної заробітні  плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В зв"язку з чим  суд вважає  посилання  відповідача  на постанову № 562  компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  необґрунтованими, т.я  норми спеціального закону "Про  статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  передбачають виплати у розмірі кратному  мінімальній заробітній платі, встановленій  Законом  на час здійснення виплат. Всупереч нормам  спеціального закону ,зазначеними постановами  встановлені  конкретні  розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Виходячи із загальних підстав  пріоритетності  законів на урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.. 48  ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ЗУ  про встановлення  розміру  мінімальної заробітної плати на   2010 рік, а не вказана Постанова КМУ.

              В 2010 році  позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалід 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  визначається на момент виплати.

            Відповідно до ст.  52 Закону  України  „Про Державний  бюджет  України на 2010 рік” прожитковий  мінімум  на одну особу, яка втратила  працездатність: з 1   січня  695грн., з 1 квітня -  706 грн., з 1 липня -  709 грн., з 1 жовтня  - 723 грн.з 1 грудня -  734.  грн.,

Відповідно  до ст. 53  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України на 2010 рік становити мінімальну  заробітну плату ;  з 1  січня 2010 року  розмірі – 869 грн., з 1 квітня 2010 року – 884 грн.,  з 1 липня  2010 року -  888 грн.,  з 1 жовтня  2010 року -  907 грн., з    1 грудня 2010 року - 922 грн.

    При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України №  562 від 12.07.2005 року, якою розмір такої допомоги встановлений -  у 2010 році - 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 212.07.2005 року  "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути  з відповідача  на користь позивача  щорічну   допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних  заробітних плат  за 2010 рік  у розмірі  4535 грн.

           На підставі  викладеного,  керуючись ст. ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , ст. , ст. ст..6-11, 18, 71, 86,159-163, 183-2 КАС України,  суд

ВИРІШИВ:

Визнати  дії Управління праці та соціального захисту населення Слов”яносербської раїдержадміністрації       Луганської області щодо нарахування  та  виплати щорічної  допомоги на оздоровлення  за 2010 рік  ОСОБА_2  у заниженому  розмірі,  протиправними.  

          Стягнути  з Управління праці та соціального захисту населення  Слов”яносербської райдержадміністрації  Луганської області  на користь ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення за  2010 рік   у розмірі -  4535 грн. ( чотири тисячі  п’ятсот тридцять п’ять грн.)

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Слов ` яносербський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів. Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з моменту отримання копії постанови.  

                  Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

                     Постанова  прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

           Суддя                                                                                                   Скворцова  В.Г.