ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                  

21.08.06                                                                                           Справа  № 7/107-2006

Львівський апеляційний господарський суд  у м. Львові в складі колегії:

судді-доповідача                                    Бобеляка О.М.

суддів                                                       Орищин Г.В.

                                                                 Якімець Г.Г.

за участю секретаря судового засідання     Чугай Л.Ю.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Ужгороді за вих. № 14654/9/10 від 14.06.2006 року

на постанову

Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2006 року

у справі

№ 7/107-2006

за позовом

Комунального підприємства “Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода”, м. Ужгород

до	ДПІ у м. Ужгороді, м.Ужгород

про	скасування податкових повідомлень-рішень,

з участю представників:

      від позивача –Іванюк О.М. -представник (довіреність у матеріалах справи) 

      від відповідача – Борисевич В.О.- старший державний податковий інспектор

(довіреність №10777/9/10 від 28.04.2006 року)

Постанову виготовлено в повному обсязі 28 серпня 2006 року.

Представникам сторін роз’яснено право заявляти відвід згідно статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України. Особам, які беруть участь у справі роз’яснено права і обов’язки, передбачені статтями 49, 51, 59 цього Кодексу.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 22.056.2005 року у справі №7/107-2006 (суддя С.Б. Швед секретар судового засідання Ряшко А.В.) частково задоволено позов КП «Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»і податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 05.08.2005 року №0000591540/2/1989/15-3/03344326/17500 про застосування штрафних санкцій на суму 5 110,75 грн. –скасовано у частині 2 737,11 грн.; №0000581540/2/1990/15-3/03344326/17501 про застосування штрафних санкцій на суму 19 662,21 грн. –скасовано у частині 6 776,16 грн.; №0000571540/2/1991/15-3/03344326/17502 про застосування штрафних санкцій на суму 69 056,23 грн. –скасовано у частині 64 343,17 грн.

В іншій частині застосованих штрафних санкцій зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін і в цій частині в позові відмовлено.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2005 року, від 16.06.2005 року та від 10.10.2005 року.

Приймаючи постанову, місцевий господарський суд виходив з того, що даними річних розрахунків про сплату збору за квартальним податковим періодом, платіжними документами про фактичну сплату спірних сум податкових платежів, витягів з облікової картки платника податків та рішення ДПА у Закарпатській області від 03.08.2005 року № 10005/10/25-055, яким змінено розміри (суми) штрафних санкцій, доведено інші обставини ніж ті, які вказує податкова інспекція в акті перевірки. А тому, вважає місцевий господарський суд, факт прострочення сплати сум узгоджених податкових зобов’язань, визначених у рішенні ДПА у Закарпатській області від 03.08.2005 року № 10005/10/25-055 та застосування штрафних санкцій є документально підтвердженим всього на суму 19 972,75 грн.

В іншій частині порушення строків сплати сум узгоджених податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій в розмірі 73 856,44 грн., вважає місцевий господарський суд, не є підтвердженим в зв’язку з викладеним в постанові.

Також вважає місцевий господарський суд, що є безпідставним неврахування податковою інспекцією темпорального спрямування платежу за конкретний податковий період. Такий підхід, вказує місцевий господарський суд, має наслідком застосування штрафних санкцій на протязі календарного року і більше при допущеному правопорушенні у першому податковому періоді, не зважаючи на своєчасну сплату податкових зобов’язань у наступних податкових періодах.

А також, вважає місцевий господарський суд, що до порядку застосування зазначених штрафних санкцій щодо податкових зобов’язань після 01.01.2004 року повинні застосовуватися положення ст.250 ГК України щодо річного строку давності застосування штрафних санкцій.

А щодо правопорушень, які мали місце до набрання чинності ст.250 ГК України, вважає місцевий господарський суд, то до цих правовідносин підлягає застосуванню строк давності за ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21.12.2000 року № 2181-III (з наступними змінами та доповненнями) згідно якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На постанову місцевого господарського суду податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить постанову господарського суду в частині задоволення позову скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що ДПІ у м.Ужгороді проведено перевірку КП «Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»на предмет дотримання управлінням граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища за період 2002-2004 роки.

За результатами перевірки встановлено факти порушень граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2005 року № 0000571540/0/529/15-3/03344326/7002, № 0000581540/0/528/15-3/03344326/7703, № 0000591540/0/527/15-3/03344326/7004 штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у загальній сумі 99 003.43 грн.

За результатами апеляційного розгляду поданих платником податків скарг на зазначені вище акти ненормативного характеру (а.с. 134-156 том І) розмір застосованих штрафних санкцій за первинними податковими повідомленнями-рішеннями № 0000571540/0/529/15-3/03344326/7002 (41 867,80 грн.-50%) збільшений на суму 27 188,43 грн., № 0000581540/0/528/15-3/03344326/7703 (52 356,30 грн.- 20%) зменшений на 32 694,09 грн., № 0000591540/0/527/15-3/03344326/7004 (4 779,33 грн. –10%) збільшений на 331,42 грн. наслідком зазначеного апеляційного розгляду стало прийняття повторних податкових повідомлень-рішень від 16.06.2005 року № 0000571540/1/1968/15-3/03344326/17479, № 0000581540/1/1969/15-3/03344326/17480 та № 0000591540/1/1970/15-3/0334426/17481 від 05.08.2005 року № 000571540/2/1991/15-3/03344326/17502, № 0000581540/2/1990/15-3/03344326/17501, № 0000591540/2/1989/15-3/03344326/17500, та від 10.10.2005 року № 0000571540/3/2622/1500/03344326/22031, № 0000581540/3/2623/1500/03344326/22032, № 0000591540/3/1500/03344326/22033 з визначенням нового розміру штрафних санкцій у загальній сумі 93 829,19 грн. та встановленням нового строку сплати.

Висновок органів державної податкової служби про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів за визначені в розрахунках до акту перевірки (а.с.47-51 том І) квартальні податкові періоди, сплатив їх із затримкою.

Як встановив місцевий господарський суд, позивач перерахував платежі за конкретні податкові періоди і на думку позивача і суду, податкова інспекція повинна була врахувати темпоральне спрямування платежу визначене платником податків.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду з тих підстав, що відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 року №37 (яка діяла на момент спірних правовідносин) облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється в порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Щодо посилання позивача на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв в період охоплений перевіркою в редакції чинній до 01.04.2003 року, який передбачає, що у разі якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами і погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виконання, а у разі одночасності його виконання –у рівній пропорції. То дана норма регулює питання порядку черговості сплати податкового боргу перед різними бюджетами або цільовими фондами. В даному випадку платником податків самостійно узгоджене податкове зобов’язання, а тому кошти, що надійшли на сплату зобов’язань податковим органом правомірно спрямовані на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Згідно з Податковим роз’ясненням щодо черговості та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженим Наказом ДПА України № 540 від 13.11.2002 року кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується, як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.

Окрім цього, відповідно до ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом наділеним господарською компетенцією.

Відповідно до ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Таким Законом є Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже положення ст. 250 ГК України не розповсюджується на випадки, коли контролюючий орган застосовує фінансові санкції згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд не правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому цю постанову належить скасувати і в позові відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 п.6 Розділу VІІ КАС України, -

суд  ПОСТАНОВИВ :  

1.          Апеляційну скаргу задоволити.

2.          Постанову господарського суду Закарпатської області від 22.05.2006 року у справі № 7/107-2006 скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

6.          Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач                                                                   О.М.  Бобеляк

Судді                                                                                       Г.В. Орищин

                                                                                                            Г.Г.  Якімець