Справа № 2-476/2010 р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня  2010 року                                                 Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Надєр Л.М.

               при секретарі          - Калін О.Б.,                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про виселення з житлового будинку за неможливістю сумісного проживання,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що є власницею житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, на підставі договору-дарування від 06 грудня 1978 року. В будинку окрім неї з 24 квітня 2002 року зареєстрований та проживає її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Позивач зазначає, що на протязі останніх п?яти років відповідач створив умови в яких спільне проживання з ним стало неможливе, а саме: зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки, при цьому ображає її нецензурною лайкою, завдає тілесні ушкодження та постійно демонструє свою зневагу до неї, псує майно, вигоняє з будинку. Дане  підтверджується неодноразовими зверненнями ОСОБА_1 до Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області та притягненням ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст.ст.173, 173-2, 178 КпАП України, свідком чого є дільничний Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3 Так, навіть у її день народження 18 серпня 2010 року відповідач її вдарив, внаслідок падіння ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, за що на нього було накладено  стягнення у виді арешту.

          Враховуючи те, що подальше спільне проживання з відповідачем по справі не можливе, оскільки така його протиправна поведінка негативно впливає на стан її здоров?я, тому ОСОБА_1 звернулася до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

          У судовому засіданні при розгляді справи позивач позовні вимоги підтримала повністю, та просить суд виселити відповідача з належної їй частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1, без надання йому іншого приміщення.

          Відповідач по справі позов не визнав та пояснив, що на даний час йому виселятися немає куди, він не працює, іншого житла не має, однак не заперечив проти пояснень матері щодо умов їх спільного проживання.

          Суд, заслухавши позивача, відповідача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи,  приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Свідок, дільничний Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснив та підтвердив той факт, що позивач неодноразово зверталася з відповідними заявами до Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, що ОСОБА_2 дійсно зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки та завдає позивачу тілесні ушкодження, псує її майно, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності протягом останніх років, про що він надав відповідні матеріали суду. Він неодноразово проводив бесіди з ОСОБА_2  про його можливе виселення з будинку, однак той відповідних висновків не зробив.

          У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком, оскільки дані про його заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні,  показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

          Судом також встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

          Згідно копії паспорту, позивач — ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м.Ананьїв Одеської області, зареєстрована та мешкає по АДРЕСА_1 (а.с.5).

          Всановлено також, що згідно договору – дарування житлового будинку від 06 грудня 1978 року, ОСОБА_4 подарував 54/100 частини житлового АДРЕСА_1 гр-ці ОСОБА_1 (а. с.6-7), договір зареєстрований в Ананьївському  РБТІ 14 червня 1988 року.

          Відповідно будинкової книги про склад сім’ї та реєстрацію, виданою Ананьївською міською радою №1327 від 31 серпня 2010 року, ОСОБА_1 зареєстрована і постійно проживає в АДРЕСА_1 в будинку, який належить їй на праві приватної власності, та крім неї в даному будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що доводиться позивачці сином (а.с.12), що також підтверджується копією будинкової книги для  прописки громадян, які проживають в будинку по АДРЕСА_1 та  довідкою, наданою 28 вересня 2010 року начальником СГІРФО Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеської області (а.с.8-12,16).

         Також суду надано інформацію Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області про те, що дійсно ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності протягом 2004-2010 років за ст.ст.173,173-2 ч.1,178 КпАП України. (а.с.24-27).

         Згідно ст.157 ЖК України членів сімї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст.116 цього Кодексу. Виселення проводиться в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

        Відповідно до ст. 116 ЖК України,  якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними,  виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб  провадиться  без  надання  іншого   жилого приміщення.

         Статтею 316 ЦК України передбачено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

         Таким чином, встановлено, що позивач є власником жилого будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 проживає з нею та не дотримується правил співжиття, порушує її права, як власника нерухомого майна. А тому належно оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову і виселення відповідача з вказаного домоволодіння, без надання йому іншого житлового приміщення.

       Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до висновку, що згідно ст.88 ЦПК України вони повинні бути покладені на відповідача.    

        Керуючись ст.ст. 116, 150, 157 ЖК України, ст.ст. 316, 319 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги задовольнити повністю.

         Виселити громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з частини житлового АДРЕСА_1, з його майном та домашніми тваринами, належної на праві приватної власності ОСОБА_1, без надання йому іншого житлового приміщення.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: на оплату державного мита в розмірі 8 гривень 50 копійок, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 гривень та за надання їй юридичної допомоги в розмірі 300 гривень, понесених нею при зверненні до суду, а всього стягнути 345 гривень 50 копійок.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Головуючий суддя:                                                                                              Надєр Л.М.

           Рішення набуває законної сили „___” _____________ 200__ р.