Справа № 2-52-2010

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                       І М Е Н Е М        УК Р А Ї НИ

19 жовтня 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області

у складі : головуючого судді Кулешової Л.В.

при секретарі Шкурко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лутугине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним і поновлення права власності на будинок,

                                            В С Т А Н О В И В :

    21 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11 листопада 2004 року вона з відповідачем уклали договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 при укладенні договору вони з відповідачем домовилися, що вона буде забезпечувати її продуктами харчування, здійснювати обов’язкові платежі, займатися домашнім господарством та доглядати її, оскільки їй 78 років, за віком та станом здоров*я вона потребує догляду, у неї перелом шийки стегна і вона може рухатися на колінах тільки по будинку, чоловік її помер та інших родичів у неї немає. За цих умов вона підписала договір. Після оформлення договору відповідач змінила своє відношення до неї, не забезпечує її продуктами харчування, не доглядає її, залишила її без допомоги. У 2008 році їй стало відомо, що був укладений договір дарування, а не договір довічного утримання, як вони з відповідачем домовлялися, після того, як відповідач стала їй погрожувати, що вижене з будинку. Позивач просить суд визнати недійсним договір дарування та поновити її право власності на будинок.

    У судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги та вточнив, що позивач помилялася щодо обставин при укладенні договору дарування та підписую чого його вважала, що укладається договір довічного утримання. Просить визнати договір дарування недійсним та визнати за позивачем право власності на будинок.

    У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги. Надала суду пояснення про те, що з відповідачкою вона була в гарних стосунках, вона часто відвідувала її та допомагала. Так як вона має похилий вік та поганий стан здоров*я, родичів у неї немає, вона з відповідачем домовилися, що вона буде її доглядати та утримувати, а вона після її смерті набуде право власності на будинок. Укласти договір їй запропонувала відповідач. Договір дарування вона не мала наміру укладати, так вона іншого житла немає, відповідач їй стороння людина. Після укладення договору відповідач перестала до неї приїжджати, не утримувала її. Вона захворіла та знаходилася без допомоги у холодному будинку без харчів, ходити вона не може. У 2008 році відповідач стала їй погрожувати та стала, що вижене з будинку, так будинок її. Договору у неї не було, він був у відповідачки, а тому зміст договору вона не знала. У неї поганий слух, а тому при підписанні договору вона погано чула зміст договору.

    Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Зі згоди позивача та її представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст..224 ЦПК України.

    Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову. Суду надав пояснення про те, що дійсно він посвідчив договір дарування. Посвідчував договір у відповідності до законодавства : перевірив дієздатність сторін, роз’яснив зміст угоди, діюче законодавство, роз’яснив наслідки укладення договору, перевірив наміри сторін. Після цього було складено проект договору, договір зачитується або дається прочитати і після цього було підписано договір. Сторонам було відомо, що вони підписували.

    Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    Згідно зі ст..717 ЦК України за договором дарування одна сторона /дарувальник/ передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні /обдарованому/ безоплатно майно /дарунок/ у власність Договір, що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру. Не є договором дарування.

    Як вбачається з договору дарування від 11 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, дарувальник ОСОБА_1 безоплатно передала житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1,  у власність обдарованій ОСОБА_2 /а.с.10-а/.

    Згідно з довідкою Лутугинського РКП «БТІ» № 914 від 27 вересня 2010 року зазначений будинок на час розгляду справи належить ОСОБА_2

    У відповідності до ст.203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

    В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона мала намір укласти договір довічного утримання. Підписала договір дарування, оскільки у неї поганий слух і вона не дочувала, що їй говорили при укладенні договору.

    Згідно з довідкою медичного закладу від 02 серпня 2010 року  позивач  має зниження слуху більше 20 років.

    Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що позивач після смерті чоловіка їй казала, що має намір просити кого-небудь, щоб її доглядали, так як родичів немає і вона сама не ходить. Після поминального обіду позивач розмовляла з відповідачем та  ОСОБА_2 сказала, що не залишить її і стала приїздити до ОСОБА_1, привозила їй продукти. Від ОСОБА_1 їй відомо, що вони оформили документи і ОСОБА_2 буде її доглядати. В січні 2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посварилася і стало відомо, що вони уклали договір дарування. ОСОБА_2 казала ОСОБА_1, що може її вигнати з будинку, так як вона в будинку ніхто. З цього часу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не приїздила.

    Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що відповідач до укладення договору часто приїздила до ОСОБА_1, так як у останньої родичів немає, вона не ходить і доглядати за нею нікому. В селищі всі говорили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підписали договір довічного утримання. В 2008 році ОСОБА_2 перестала їздити до ОСОБА_1. ОСОБА_1 їй сказала, що невірно зробили документи і вона може залишитися без будинку, з приводу чого ОСОБА_1 постійно плакала та переживала. З 2008 року вона приходить до ОСОБА_1, ночує в неї, одягає, допомагає їй.

    Виходячи з наведеного, беручи до уваги, що позивач іншого житла не має та за станом здоров*я не може здійснювати за собою догляд, так як не може ходити, родичів не має, після укладення договору залишилася проживати в будинку,  та проживає в ньому по теперішній час, а тому  суд вважає, що волевиявлення позивача було направлене на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування.

    Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Оскільки при укладенні договору дарування 11 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем були недодержані вимоги ч.3 ст. 203 ЦК України, так як волевиявлення позивача було направлене на укладення договору довічного утримання, а тому договір дарування є недійсним.

    Згідно зі ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін Зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

    Тому суд вважає поновити право власності позивача на домоволодіння, яке було предметом договору дарування, визнавши за нею право власності на домоволодіння.      

    На підставі наведеного, керуючись ст..ст.215,216, 229,717 ЦК України ст..ст.10, 60,11,209, 212-215,218,224-226 ЦПК України, суд

                                              В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним і поновлення права власності на будинок задовольнити.

    Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1., укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 11 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 11 листопада 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 794.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на  будинок  АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

                                               Суддя :