А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
04.11.10 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Марчука О.П., Симаченко Л.І., з участю прокурора – Завальського О.Я., підсудного ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією підсудного на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.09.10.
Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Боржавське, мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, одружений, що має на утриманні малолітню дитину, непрацюючий, не судимий, засуджений за ч.1 ст. 296 КК України КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням впродовж однорічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтись до органу кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Ухвалено запобіжним заходом залишити підписку про невиїзд.
ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 17.11.09 приблизно о 21 годині на містку біля будинку № 71 по вул. Борканюка в с. Боржавське Виноградівського району в стані алкогольного сп’яніння з мотивів явної неповаги до суспільства грубо, з особливою зухвалістю порушив громадський порядок: в присутності інших осіб затіяв сварку з ОСОБА_4, нецензурно висловлювався, умисно наніс йому удар кулаком в обличчя, яким спричинив легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції ОСОБА_3, не заперечуючи своєї вини в учиненні злочину, правильності кваліфікації свого діяння, просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Посилається на наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, свій молодий вік, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих злочином збитків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підсудного, який підтримав апеляцію, промову прокурора, який вважав апеляцію необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а вирок – без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, правильність його юридичної кваліфікації за ч.1 ст. 296 КК України як хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, сумніву не викликають і в апеляції не оспорюються.
Згідно ст. 45 КК України особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості вперше, звільняється від кримінальної відповідальності за умов, що після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки. За відсутності принаймні однієї з цих умов звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті не допускається.
Під щирим розкаянням розуміється визнання особою своєї провини, висловлення жалю з приводу вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалася; під активним сприянням розкриттю злочину – надання органам дізнання або досудового слідства будь – якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Повне відшкодування завданих збитків полягає в добровільному задоволенні винним обґрунтованих претензій потерпілого, прилюдному вибаченні тощо.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що підсудний у своєму поясненні на другий день після події стверджував, що це він зазнав нападу з боку потерпілого та його синів (а.с.15), після чого заявив, що не має до них претензій (а.с.23).
Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.28) ОСОБА_3 не оскаржив. Після скасування цієї постанови прокурором та порушення кримінальної справи ОСОБА_3 на допиті в якості свідка показав, що взагалі не брав участі в сутичці з батьком та синами ОСОБА_4, а заяву про відсутність до них претензій подав на прохання ОСОБА_4 (а.с.50-52). На допиті в якості обвинуваченого ОСОБА_3 показання знову змінив і стверджував, що його побили сини потерпілого (а.с. 86-87).
Про визнання вини і розкаяння ОСОБА_3 заявив тільки в судовому засіданні, за відсутності потерпілого.
За таких обставин визнання ОСОБА_3 своєї провини не містить ознак розкаяння. Даних про його сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, прилюдне вибачення перед потерпілим в справі немає.
Міра покарання ОСОБА_3 визначена судом з додержанням вимог ст. 65 КК України, зокрема з врахуванням його віку, сімейного стану, визнання ним в решті своєї вини, ставлення до нього потерпілого, а також обставини, яка обтяжує його відповідальність – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Одночасно апеляційний суд відзначає, що в процесуальних документах на стадіях порушення кримінальної справи (а.с.1, 28), досудового слідства (а.с.50, 67, 69, 73, 74, 78, 86, 96-100, 103 та ін.), судового розгляду (107, 111, 112, 113, 118, 119, 125-127, 128-129, 130-131) прізвище, по-батькові та ініціали підсудного вказані по-різному: «ОСОБА_3», «ОСОБА_3», «ОСОБА_3», «ОСОБА_3», «ОСОБА_3», «ОСОБА_3», «ОСОБА_3.», що може призвести до сумнівів і протиріч при виконанні остаточного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію підсудного ОСОБА_3 залишити без задоволення , вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.09.10 щодо нього – без змін.
Доручити суду першої інстанції в порядку, передбаченому ст. ст. 409, 411 КПК України, привести у вироку і протоколі судового засідання дані про особу засудженого в відповідність до первісних документів, які її посвідчують.
Судді :