Справа № 2-а-215/1115/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді Орендовського В.А.,
при секретарі – Котляр Я.В.,
з участю представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргород адміністративний позов ОСОБА_2 до відділення ДАІ при УДАІ ГУМВС України в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора ДПС при УДАІ ГУМВС України в в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району Швеця М.М., серія АА № 395976 від 03 вересня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - як незаконну.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що 03 вересня 2010 року в м. Києві по вул. Електротехнічній керував автомобілем «ВАЗ-2106», д/н НОМЕР_1, та був зупинений інспектором ДАІ, який склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про адміністративне правопорушення, згідно з якими він 03 вересня 2010 року в м. Києві по вул. Електротехнічній керував автомобілем «ВАЗ-2106», д/н НОМЕР_1, порушив правила стоянки, здійснив стоянку в другому ряду, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
По суті правопорушення позивач вказує, що даного правопорушення він не скоював, оскільки рухався у відповідності до ПДР, він рухався по вул. Електротехнічній м. Києва, дана вулиця мала мала розмітку у вигляді двох суцільних смуг, що розділяла проїзжу частину на дві смуги руху. Оскільки йому необхідно було на ринок, то він знайшов місце на краю проїзжої частини та зупинив свій автомобіль, до нього підійшов працівник ДАІ та попрохав поставити автомобіль, якомога ближче до краю дороги. Зробивши це він запитав у працівника ДАІ, чи виконав він його прохання, отримавши позитивну відповідь він пішов у власних справах на ринок. Після повернення з ринку до автомобіля до нього підійшов інший працівник ДАІ та пояснив, що він здійснив стоянку у другому ряді , з даним твердженням він був категорично не згоден, про що пояснив інспектору, що він поставив автомобіль туди куди йому показав працівник ДАІ . Дійсні свідки-очевидці скоєного не були залучені при складанні протоколу та винесенні постанови. Його права передбачені ст. 268 КУпАП інспектором ДАІ не були роз’яснені. Окрім цього йому не було вручено іспектором ДАІ копії протоколу та постанови, не роз’яснено строків її оскарження, а постанову та протокол він отримав поштою лише 12.09.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на підстави, що викладені в позові, просив постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 стягнення на підставі ст.122 ч.1 КУпАП скасувати.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення йому повістки.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши показання представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, а саме: постанову інспектора ДПС при УДАІ ГУМВС України в в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району Швеця М.М., серія АА № 395976 від 03 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, інші матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача – суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно п. 15.4 ПДР України – транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
Фактично дійсні обставини даного порушення за участю ОСОБА_2 працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що позивач рухався у відповідності до ПДР по вул. Електротехнічній м. Києва, дана вулиця мала мала розмітку у вигляді двох суцільних смуг, що розділяла проїзжу частину на дві смуги руху; оскільки йому необхідно було зупинитись, то він знайшов місце на краю проїзжої частини та зупинив свій автомобіль, до нього підійшов працівник ДАІ та попрохав поставити автомобіль, якомога ближче до краю дороги. Зробивши це він запитав у працівника ДАІ, чи виконав він його прохання, отримавши позитивну відповідь він пішов у власних справах на ринок , при цьому у постанові не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_2 порушив п.15.4 ПДР України.
Крім того, інспектором ДАІ в порушення чинного законодавства ОСОБА_2 не вручено копій протоколу та постанови, не роз’яснено строків її оскарження, а постанову та протокол він отримав поштою лише 12.09.2010 року. В оскаржуваній постанові невірно вказано прізвище позивача, зазначено Чорновол, тоді як насправді ОСОБА_2, що підтверджується копією паспорту позивача.
Постанова від 03 вересня 2010 року не містить повного найменування органу чи посадової особи, який наклав адміністративне стягнення, а скорочений набір спеціального звання посадової особи не дає можливість визначити чи правомочна вказана особа накласти адміністративне стягнення.
Крім того при складанні протоколу та винесенні постанови не були залучені свідки – очевидці скоєного правопорушення. Також всупереч вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення виконані нерозбірливо і під «копірку.
Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб’єкт владних повноважень – відповідач у справі зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача, разом з тим на запит суду відповідачем не були надані матеріали справи про адміністративне правопорушення, що позбавило суд можливості перевірити всі докази, на підставі яких інспектор ДПС при УДАІ ГУМВС України в в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району Швець М.М. дійшов висновку про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
Враховуючи, що позивачу своєчасно не була надана копія постанови про накладення адміністративного стягнення, а ОСОБА_2, як він пояснив у позові і це ніким не спростовано, дізнався про такий факт лише 12 вересня 2010 року, суд вважає за необхідне п оновити позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова інспектора ДПС при УДАІ ГУМВС України в в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району Швеця М.М., серія АА № 395976 від 03 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 171-2 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до відділення ДАІ при УДАІ ГУМВС України в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серія АА № 395976 від 03 вересня 2010 року.
Постанову інспектора ДПС при УДАІ ГУМВС України в в м. Києві по обслуговуванню Деснянського району Швеця М.М., серія АА № 395976 від 03 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 грн. – скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області В.А. Орендовський