Справа № 2-а-216/1115/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді Орендовського В.А.,
при секретарі – Котляр Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді адміністративний позов ОСОБА_1 до роти ДПС ДАІ при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АВ № 221497 від 14 вересня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністратив ного стягнення - як незаконну.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 14 вересня 2010 року він в с. М.Кропивна Немирівського району Вінницької області керував автомобілем «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1, та був зупинений інспектором ДАІ, який повідомив йому, що він перевищив встановлене обмеження швидкості. Інспектор ДПС при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів Гончарук В.В. 14 вересня 2010 року склав протокол та виніс стосовно нього постанову серії АВ № 221497, з якої вбачається, що 14 вересня 2010 року на а/д М-12, в с. М.Кропивна він керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», д/н НОМЕР_1, в населеному пункті перевищив швидкість на 29 км/год., рухався зі швидкістю 89 км/год, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що швидкість вимірювалась технічним приладом «Сокол № 0309348».
Позивач зазначає, що діяв в межах Правил дорожнього руху і він одразу пояснив інспектору ДАІ, що рухався в межах дозволеної швидкості. Інспектором ДАІ не було враховано пояснення позивача, в яких він вину свою не визнав. Крім цього позивач пояснив інспектору ДАІ, що рухався зі швидкістю 40-50 км/год. та не порушував ПДР, але інспектор показав йому прилад на якому було зафіксовано швидкість 89 км/год. На його пояснення, що в попутному напрямку разом з позивачем рухалися й інші автомобілі, і неможливо визначити котрого транспортного засобу зафіксовано швидкість, прилад, яким вимірювалася швидкість знаходився в руках у працівника ДАІ, а не працював в автоматичному режимі. Інспектор ДАІ на його пояснення не зважив та склав протокол і виніс постанову про адміністративне правопорушення, Свідки при складанні протоколу та винесенні постанови були відсутні. На прохання позивача йому було не надано документів, підтверджуючих своєчасну перевірку та державну метрологічну атестацію вимірювального пристрою «Сокіл». Права позивача передбачені ст. 268 КУпАП інспектором ДАІ не були роз’яснені.
У судове засідання повідомлений належним чином позивач не з’явився, однак в своїй позовній заяві зазначив, що просить справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає можливим вирішити спір по суті на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, а саме: постанову інспектора ДПС ДАІ при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів Гончарука В.В., серії АВ № 221497 від 14 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, інші матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача – суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, зазначені вимоги закону при оформленні адміністративних матеріалів та постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 працівниками ДАІ були порушені.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху – в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.
Фактично дійсні обставини даного порушення за участю ОСОБА_1 працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що в постанові взагалі не вказано на підставі якого саме порушення пункту ПДР позивач притягується до адміністративної відповідальності, при винесенні постанови не було враховано, що він в населеному пункті рухався зі швидкістю 40-50 км/год, про що позивач прямо пояснив інспектору ДАІ та зазначив у протоколі, що не згідний з порушенням та діяв в межах Правил дорожнього руху. При складанні та винесенні постанови ОСОБА_1 не було надано достовірних доказів фіксації швидкості, що не дало можливості об’єктивно оцінити обстановку, оскільки він рухався в потоці транспортних засобів, у зв’язку з чим необхідно навести докази, які свідчать про допущення зазначеного порушення ПДР України саме його транспортним засобом. Прилад яким вимірювалася швидкість передбачає вибір «типу цілі» - найближча або найшвидша, тобто не виключається можливість, що «найшвидшим» міг бути автомобіль, який рухався поряд з автомобілем ОСОБА_1, а найближчим автомобіль позивача. Більш того, позивачу не надано документів, підтверджуючих своєчасну перевірку та державну метрологічну атестацію вимірювального пристрою «Сокол». Також при складанні протоколу не були залучені свідки – очевидці скоєного правопорушення.
Постанова від 14 вересня 2010 року не містить повного найменування органу чи посадової особи, який наклав адміністративне стягнення, а скорочений набір спеціального звання посадової особи не дає можливість визначити чи правомочна вказана особа накласти адміністративне стягнення.
Крім того всупереч вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення виконані нерозбірливо і під «копірку», що навіть неможливо досконало зрозуміти обставини правопорушення.
Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб’єкт владних повноважень – відповідач у справі зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача, разом з тим на запит суду відповідачем не були надані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що позбавило суд можливості перевірити всі докази, на підставі яких інспектор ДПС ДАІ при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів Гончарук В.В. дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова інспектора ДПС ДАІ при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів Гончарука В.В., серії АВ № 221497 від 14 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.158-163, 171-2 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до роти ДПС ДАІ при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Постанову інспектора ДПС ДАІ при УМВС України в Вінницькій області по обслуговуванню м. Немирів Гончарука В.В., серії АВ № 221497 від 14 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. – скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області В.А. Орендовський