ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
21.08.06 Справа № 14/35-510
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючий суддя Орищин Г.В.
суддів Бобеляка О.М.
Якімець Г.Г.
розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об»єднаної державної податкової
інспекції, м.Тернопіль (далі –ОДПІ) від 03.05.2006 р. № 26101/7/10-015
на рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.2006 року
у справі № 14/35-510
за позовом Тернопільської ОДПІ
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Тернопільського
автотранспортного підприємства 16154», м.Тернопіль (далі –ВАТ АТП)
про стягнення 460 329,13 грн. податкового боргу
за участю представників сторін:
від скаржника –Ткач І.Я. –заст. нач. юр. від. (дов. № 22350/7/10-015 від
13.04.2006 р.)
від відповідача – Мацелюх О.Б. –предст. (дов. від 14.06.2006 р.)
Права і обов”язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, представникам роз”яснені.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.04.2006 р. у справі
№ 14/35-510 частково задоволено позовні вимоги Тернопільської ОДПІ, стягнено з відкритого акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16154», м.Тернопіль (далі –ВАТ АТП) шляхом звернення стягнення на активи: на р/р 31116029500002, код платежу 14010100 державного бюджету ВДК у м. Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012 –171,70 грн. боргу по податку на додану вартість; на р/р 31114009500002, код платежу 11021000 державного бюджету ВДК у м.Тернополі, код одержувача 23588119, банк УДК в Тернопільській області, МФО 838012 –160,09 грн. боргу по податку на прибуток; в частині стягнення 8888,56 грн. - провадження у справі припинено; в решті позову відмовлено; стягнено з відповідача 92 грн. 20 коп. державного мита в доход державного бюджету України; 30 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ДП "Судовий інформаційний центр".
Дане рішення господарського суду оскаржується позивачем у справі –Тернопільською ОДПІ, оскільки, на думку скаржника, господарським судом порушено норми матеріального права. Зокрема, судом не взято до уваги, що відповідачем порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Заокну України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- несвоєчасно та не в повному об»ємі сплачено узгоджені суми податкового зобов»язання, що призвело до виникнення податкового боргу на загальну суму 460327,59 грн. Також скаржник зазначає, що списання податкового боргу протягом 2004-2006 року заборонено Законами України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»(ст.74), «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст.68), «Про Державний Бюджет України на 2006 рік»(ст.70), тому суми, сплачені відповідачем після затвердження реєстру кредиторів йшли на погашення боргу в порядку почерговості його виникнення. Крнім цього, господарським судом не взято до уваги, що згідно із ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»погашеними вважаються суми вимог, які заявлені після законодавчо встановленого терміну та не заявлені взагалі, в даному випадку податковий орган звертався до суду із заявою про визнання його кредитором.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, вимоги скаржника заперечив
усними поясненнями в судовому засіданні.
При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:
05 травня 2004 року ДПІ у м. Тернополі (правонаступником якої є Тернопільська ОДПІ) звернулась в господарський суд Тернопільської області із заявою №18091/7/10-015 29.04.2004р. про визнання кредиторських вимог на суму 524871,89 грн., і зокрема, по податку додану вартість - у розмірі 49070,11 грн., зі збору за забруднення навколишнього природнього середовища - 732,00 грн., з комунального податку - 5034,85 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 294565,21 грн., земельному податку - 175204 грн., зі збору за спеціальне використання природних ресурсів - 264,78 грн.
Ухвалою суду від 07.05.2004р. заяву ДПІ у м. Тернополі прийнято до розгляду, а 11 червня 2004 р. заяву ДПІ у м.Тернополі про визнання грошових вимог відносно боржника - ВАТ "Тернопільське АТП 16154" в сумі 524871,89 грн. залишено без розгляду, про що винесено відповідну ухвалу. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2004р. ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.06.2004 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м.Тернополі без задоволення. В подальшому, в межах справи про банкрутство ВАТ "Тернопільське АТП 16154" від податкового органу заяв про визнання кредиторських вимог не надходило.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним матеріалам та обставинам справи, судова колегія відзначає наступне:
Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Пр: відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.
Відповідно до преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника асе визнання його банкрутом" цей закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст.1 даного Закону кредиторами є, зокрема, органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Відповідно до ст.14 вищевказаного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи № 1/Б-393 (частина позовних вимог, які є предметом судового розгляду в межах спарви
№ 14/35-510) виникло до порушення господарським судом справи про банкрутство відповідача - 13 лютого 2004 року та були заявлені податковим органом при поданні заяви про визнання кредиторських вимог від 29.04.2004 р., або не заявлялись податковим органом взагалі, зокрема, по податку на додану вартість (проценти за користування розстрочкою) –7515 грн.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища –пеня в розмірі 78,85 грн.; по комунальному податку (основний борг, пеня та проценти) –3262,23 грн.; по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (основний борг, пеня та проценти) –243971,93 грн.; по земельному податку (основний борг, пеня та проценти) –84585,70 грн.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що враховуючи положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.06.2004 р. у справі № 1/Б-393, вищезазначені суми слід вважати погашеними.
Що стосується решти сум, слід зазначити наступне:
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. З ст. 9 вищеназваного Закону).
Відповідно до п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику, (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, після подання податковим органом позовної заяви, відповідачем проводилась сплата спірних сум податкового боргу, що підтверджується поданими сторонами документами (платіжні доручення). Зокрема, було сплачено: по податку на прибуток (пеня) - 10,77 грн.; по податку на додану вартість - 541,65 грн.; по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 6424,21 грн.; по земельному податку - 1911,93 грн., тому господарським судом відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України правомірно провадження у справі припинено.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства на підставі фактичних обставин і матеріалів справи.
Тому, керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,-
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 05.04.2006 р. у справі
№ 14/35-510 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Дана постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.М. Бобеляк
Г.Г. Якімець