Справа № 2-2958/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Антоняк Т. М.
секретаря: Барабаш М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську позов Івано-Франківської міської ради, третя особа на сторорні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 до Міського голови міста Івано-Франківська, Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, Житлово-експлуатаційна організація №3 про скасування розпорядження міського голови від 31.03.2006 року №191-р, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 01.04.1997 року, виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з займаної комори,-
встановив:
Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з позовом до Міського голови міста Івано-Франківська,Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації, Житлово-експлуатаційна організація №3 про скасування розпорядження міського голови від 31.03.2006 року №191-р в частині п.1, яким передано у власність громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 комору площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі і закріплена за квартирою АДРЕСА_2; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 1.04.1997 року, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині приватизації комори площею 8,3 м.кв., що розташована в підвалі будинку на АДРЕСА_2, виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з займаної комори площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі будинку на АДРЕСА_2.
В судовому засіданні представник позивача за довіренністю вимоги позову підтримав, та суду пояснив, що відповідно до припису прокуратури м.Івано-Франківська від 02.12.2009р. №34-07 виявлено, що пунктом 1 розпорядження №191-р, яким передано у власність комору площею 8,3 м.кв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушено права та інтереси Івано-Франківської міської ради як власника даного комунального майна, а також ОСОБА_1, як співвласника підвалу в будинку АДРЕСА_2, в частині неспівпадіння площі. Передавши у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 комору площею 8,3 м.кв., міським головою здійснено порушення, оскільки приватизовано приміщення, яке не було закріплене за даними громадянами, приватизовано підвал окремо від приміщення, передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 комору площею, яка не відповідає фактичній площі згідно даних ОБТІ. Просив позов задоволити.
Представники третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримали в повному обсязі. Просили позов задоволити.
Представник відповідача — міського голови міста Івано-Франківська в судове засідання не з'явився, повідомлявся належно про час та місце судового розгляду.
Представник відповідача — Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому вимоги позову визнав.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник в судовому засіданні вимоги позову заперечували. Зазначили,що вимоги позову не грунтуються на фактичних обставинах справи і є надуманими. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації пояснила, що на проведення інвентаризаційних робіт на комору у підвалі будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ЖЕО №3 надав довідку, відповідно до якої не заперечує проти приватизації 1/2 частини підвалу (8,3 м.кв.) за ним. Задоволення чи відмова позовних вимог в даному спорі не порушує прав та законних інтересів ОБТІ, в подальшому подала письмове пояснення по справі, відповідно до якого просить проводити розгляд справи без участі представника.
Представник третьої особи — ЖЕО №3 вимог позову не заперечив.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представників третіх осіб, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до ордеру №818 від 13.07.1961 року ОСОБА_2 поселений в квартиру АДРЕСА_1, на основі якого укладено договір найму жилого приміщення в будинках місцевих рад від 09.10.1961 року (а.с. 24-26).
Відповідно до довідки Івано-Франківського ОБТІ від 24.05.2006р. №681 встановлено, що будинок АДРЕСА_2 в м.Івано-Франківську станом на січень 1962р. рахувався за адресою вул.Шевченка, 23 (а.с. 32).
Рішенням МВК від 22.11.1993 року №330-р квартира №3а в будинку АДРЕСА_2 була приватизована ОСОБА_2, відповідно до якого видано свідоцтво про право власності на житло від 25.11.1993 року (а.с. 15).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 та членів його сім'ї від 19.02.1997р. про ліквідацію свідоцтва про право власності на житло (а.с. 10) квартира №3а була розприватизована розпорядженням МВК №57-р від 28.02.1997 року.
18.03.1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до органу приватизації з вимогою оформити передачу у спільну сумісну власність квартири №3а по вул.Гординського (Першотравнева), 17 (а.с. 12).
Розпорядженням міського голови від 31.03.1997 року №86-р квартира була приватизована, про що видано свідоцтво про право власності на житло від 11.04.1997 року (а.с.30).
24.03.2006 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з заявою до начальника про доприватизацію підвального приміщення площею 8,3 м.кв. (а.с. 23).
Розпорядженням Госпрозрахункової групи з приватизації державного житлового фонду від 28.03.2006р. №97 безоплатно передано у власність комору площею 8,30 м.кв., що розташована у підвалі і закріплена за АДРЕСА_2, - уповноважений власник гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 — дружина (а.с. 34).
Відповідно розпорядження №191-р від 31.03.2006 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано безоплатно у власність комору площею 8,30 м.кв., що розташована у підвалі і закріплена за АДРЕСА_2, - уповноважений власник гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 — дружина (а.с. 33).
Судом також встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 23.10.2000року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та відповідно до довідки ЖЕО №3 від 16.10.2000р №183 за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 закріплена комора площею 8,3 кв.м. (а.с.16-21).
Відповідно до припису прокуратури м.Івано-Франкіська від 02.12.2009р. встановлено, що згідно даних ОБТІ площа спірного підвального приміщення станом на вересень 2009 року становить 16 кв.м., а ОСОБА_2 фактично надано не 1/2 підвалу, що становило б 8 кв.м., а площу 8,3 кв.м., чим порушено право власності іншого співвласника 1/2 підвалу — ОСОБА_1 (а.с.31).
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі подали до органу приватизації довідку ЖЕО №3 (а.с.9),в якій не зазначалось про наявність підсобних приміщень,також не зазначено про підсобні приміщення і в договорах найму житла
Відповідно до вимог ч.3 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійсненя своїх прав.
Згідно вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно ст.1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду" зазначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
З огляду на вищенаведені норми та досліджені докази суд приходить до висновку, що розпорядженням міського голови від 31.03.2006 року № 191-р відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано у власність комору площею 8,3 кв.м. окремо від житлового приміщення, що суперечить вимогам ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Частиною 11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом відповідно до їх компетенції.
Конституція України в ст.19 встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наявними в справі доказами в судовому засіданні доведено, що при винесенні спірного розпорядження та видачі спірного свідоцтва встановлений законодавством порядок прийняття рішень був порушений, а тому їх слід визнати нечинними
Відповідно до вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Від так слід скасувати розпорядження міського голови міста Івано-Франківська від 13.03.2006 року №191-р в частині пункту 1, яким передано у власність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 комору площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі і закріплена за квартирою 3а на АДРЕСА_2; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 11.04.1997 року, видане Агенством по приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині приватизації комори площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі будинку на АДРЕСА_2 та зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити займану комору площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі будинку на АДРЕСА_2. При цьому вимога щодо виселення відповідачів з нежитлового приміщення не може бути задоволена, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не відповідає фактичним обставинам даного спору. Зокрема зібрані докази свідчать про те,що відповідачі не проживають в спірному приміщенні, а використовуючи його в господарських потребах як нежитлове. Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 1, 8, 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду", ст.ст. 319, 328 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213-215 ЦПК України,суд-
вирішив:
Позов задоволити частково.
Скасувати розпорядження міського голови міста Івано-Франківська від 13.03.2006 року №191-р в частині п.1, яким передано у власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 комору площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі і закріплена за квартирою 3а на АДРЕСА_2.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 11.04.1997 року, видане Агенством по приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині приватизації комори площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі будинку на АДРЕСА_2.
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити займану комору площею 8,3 м.кв., що розташована у підвалі будинку на АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Івано-Франківської міської ради 25,50 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя: Антоняк Т. М.