АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-8904/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Матвєйшина О.Б.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
19 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Савченко В.О.,
суддів Карташова О.Ю., Медведєвої Л.П.
при секретарі Ковальчук Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07 червня 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 липня 1980 року з нею стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого її визнано інвалідом 2 групи за трудовим каліцтвом. Шкоду, заподіяну її здоров*ю, відкодовувало АТП № 30928, правонаступником якого є ВАТ „Луганський автобусний парк”. У зв’язку з ліквідацією підприємства, ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогою визнати нещасний випадок на виробництві страховим випадком та здійснити належні їй виплати, однак їй в цьому було неправомірно відмовлено.
Посилаючись на вищенаведені обставини, уточнивши свої позовні вимоги, позивачка . просила суд визнати за нею право на забезпечення відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”; визнати за нею право на отримання заборгованості по невідшкодованій матеріальній шкоді за рахунок коштів Фонду; визнати нещасний випадок від 09.07.1980 року страховим; зобов’язати відповідача з 01.02.2009 року виконати всі необхідні дії для надання соціальних послуг з виплати страхових сум; зобов’язати відповідача виплатити заборгованість за період з 1992 року по 2002 рік включно по відшкодуванню матеріальної шкоди 58926,20 грн. та моральної шкоди 18645 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 07 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не розглянуто по суті надані нею докази на підтвердження отримання ним трудового каліцтва, необхідних для визнання його страховим випадком та призначення допомоги по загальнодержавному соціальному страхуванню.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам закону судове рішення у повному обсязі відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 1980 року позивач отримала травму стороннім транспортним засобом, що належав АТП № 30928, на шляху на роботу, внаслідок чого визнана інвалідом другої групи безстроково.
Рішенням Кам*янобрідського районного суду м. Луганська від 15.06.1981 року АТП №30928, правонаступником якого є ВАТ „Луганський автобусний парк”, як джерело підвищеної небезпеки, зобов*язано відшкодовувати шкоду заподіяну здоров*ю ОСОБА_1 Рішення на теперішній час є чинним. Вимоги позивачки до підприємства неодноразово задовольнялися на підстави судових рішень (а.с. 26-28)
Відповідно до ухвали Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 09.12.2008 року між позивачкою і підприємством досягнуто мирову угоду, згідно якої ВАТ „Луганський автобусний парк” зобов’язувався у відшкодування матеріальної шкоди сплатити останній 94817,74 грн. та 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також поточну заборгованість з 01.04.2008 року по 30.11.2008 року в сумі 1285,20 грн., суму щомісячного регресу з грудня 2008 року в розмірі 1100 грн.
У зв’язку з ліквідацією боржника, позивачу присуджені суми сплачено не було, її внесено до реєстру кредиторів АТП „Луганський автобусний парк” на підставі постанови господарського суду Луганської області від 18.12.2008 року..
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив, на думку судової колегії, з того, що нещасний випадок, що стався з позивачем, не відноситься до категорії нещасних випадків, які дають право на відшкодування шкоди за рахунок Фонду ССНВ.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи.
Сфера дії Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року (далі – Закон) поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 13 вищезазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Нещасним випадком є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть ( ч.1 ст. 14 Закону).
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що законодавець пов’язує настання страхового випадку та виникнення права на отримання виплат відповідно до зазначеного Закону з виконанням трудових обов’язків працівником.
Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.
Аналізуючи законодавство та матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на те, що в даному випадку травма, отримана позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не пов’язана з виконанням позивачем трудових обов’язків, та не є страховим випадком, а тому на ці правовідносини дія зазначеного Закону не поширюється.
Та обставина що позивачка була травмована по путі на роботу, у даному випадку до уваги прийнято бути не може. Судовими рішеннями встановлено, що шкода, завдана ОСОБА_1., підлягає відшкодуванню ВАТ „Луганський автобусний парк”, який є правонаступником АТП №30928, саме як джерелом підвищеної небезпеки. А й тому доводи апелянта у зазначеній частині до уваги прийняті бути не можуть.
Факт ліквідації зазначеної юридичної особи не покладає на ФССНВ обов’язку здійснити виплату недоотриманих сум позивачу. Належні потерпілій виплати внесено до реєстру вимог кредиторів ВАТ „Луганський автобусний парк” та підлягають задоволенню за рахунок майна підприємства.
Доводи апелянта у частині того що вона є інвалідом у результаті трудового каліцтва, оскільки це підтверджено висновками МСЕК, на увагу також не заслуговують, приймаючи на увагу зазначене вище. Висновком МСЕК лише визначається наявність втрати працездатності особи, її обсяг.
. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового рішення, яке відповідає чинному законодавству і обставинам справи.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин місцевим судом з'ясовано та правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне відхилення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції і залишення рішення без змін (п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України).
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (ч.1 ст. 308 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 307,308, 313,314,315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про відшкодування шкоди, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: