АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 7698/ 2010 р. Головуючий в інстанції Карпенко С.Ф.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
05 жовтня 2010 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Савченко В.О.,
суддів Карташова О.Ю., Свинцової Л.М.
при секретарі Ковальчук Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_2
на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 20 травня 2009 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки, визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки та визнання права власності , ~
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири з земельною ділянкою та визнання права власності. Свої позовні вимоги мотивувала тим що відповідачка, її дочка ОСОБА_2, діюча в інтересах ОСОБА_3, 17.11.2002 року продала їй квартиру за адресою АДРЕСА_1 за 300 доларів США, про що складено розписку. Своєчасно договір купівлі-продажу посвідчений нотаріально не був, оскільки . остання виїхала за межі міста.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. ОСОБА_2, як спадкоємець майна померлої, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу зазначеної вище квартири та земельної ділянки, визнання права власності на спадкове майно. Просила визнати укладеним договір купівлі-продажу квартири від 17.11.2002 року, визнати її спадкоємицею після смерті матері ОСОБА_5 та такою, що прийняла спадщину, визнати за нею право власності на спірну квартиру.
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 13.02.2008 року вона придбала у відповідача спірну квартиру, про що останньою складено письмову розписку, однак договір нотаріально посвідчено не було через поганий стан здоров`я ОСОБА_3 Просила визнати дійсним договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки та визнання за нею права власності на зазначене майно.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 20 травня 2009 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири №1 з земельною ділянкою площею 0,0252 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.02.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_4 право власності на вищезазначену квартиру та земельну ділянку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Мотивуючи доводи апеляції, апелянт зазначив, що при ухваленні рішення суд невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Судом не прийнято до уваги, що спірна квартира була продана нею, діючою на той момент за довіреністю від ОСОБА_3, своїй матері ОСОБА_5 ще у 2002 році і вона як спадкоємець померлої, має право бути власником спірного житла.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам закону оскаржене рішення відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що квартира №1 разом з земельною ділянкою площею 0,0252 га за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджено доказами по справі (а.с. 7 т.1, а.с. 5 т.2, а.с.8 т.1, а.с.7 т.2, а.с.9-10 т.1, а.с. 12 т.1).
Звертаючись до суду ОСОБА_2,як спадкоємець померлої матері ОСОБА_5, просила визнати укладеним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 17.11.2002 року, визнати її спадкоємицею померлої. та такою, що прийняла спадщину, визнати за нею право власності на спірну квартиру та земельну ділянку. Позовні вимоги мотивувала тим, що діючи на підставі доручення від 14.11.2000 року, виданого ОСОБА_3 (а.с. 4 т.1), 17.11.2002 року продала належну довірителю квартиру ОСОБА_5 за 300 доларів США, про що позивачем складено письмову розписку (а.с. 5 т.1).
Стаття 655 ЦК України передбачає що по договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації ( ст. 657 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦК України. у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним, тоді як відповідно до ч. 2 цієї статті суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
Згідно роз*ясень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 13 його постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2,. суд першої інстанції правильно посилався на відсутність доказів, що підтверджують укладання договору купівлі-продажу спірної квартири з земельною ділянкою між позивачкою, діючої в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_5, а тому такий договір не може бути визнано дійсним, отже і право власності на спірне майно, як і право його спадкування у позивачки не виникає. Зазначений договір потребує обов*язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що сторонами не було зроблено. Крім того, і з розписки, виданої ОСОБА_2, не вбачається, що сторони дійшли усіх істотних умов договору купівлі-продажу, зокрема щодо предмету та ціни договору, інших письмових підтверджень укладання договору купівлі-продажу в матеріалах справи немає.
Таким чином, доводи апелянта стосовно дійсності придбання квартири ОСОБА_5 у ОСОБА_3, в інтересах якої вона діяла, до уваги прийняті бути не можуть..
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянтом оскаржується по суті лише рішення у частині відмови у задоволенні її позовних вимог. Висновки суду про задоволення позову ОСОБА_4 не оскаржено. Доводів їх необґрунтованості не наведено. Посилання ОСОБА_2,лише на те що ОСОБА_3 не могла продавати квартиру іншій особі, та як вже продала її ОСОБА_5,, є необгрунтованими, оскільки право власності відповідачки на спірну квартиру не скасовано, підтверджено матеріалами справи, існувало на той час.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. По суті рішення суду оскаржується апелянтом лише у частині відмови у задоволенні її позову. Дійсність договору, укладеного між ОСОБА_3. та ОСОБА_4,, останніми, як і апелянтом по справі, не оскаржується. Підстави для перевірки обґрунтованості судового рішення у іншій частині у апеляційного суду відсутні.
Вирішуючи позов, місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та надуманість апеляційної скарги у повному обсязі. Необхідність зміни чи скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 20 травня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки, визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки та визнання права власності - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: