У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

 

головуючого-судді	Пекного С.Д.,
суддів	Гриціва М.І. і Нікітіна Ю.І.
за участю прокурора	Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 09 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 березня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,       ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

 

         Цим вироком засуджено

                   ОСОБА_1,

                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Іллінців Вінницької області,

громадянина України,

раніше не судимого,

 

- за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 129 КК України на 1 рік і 6 місяців обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно                ОСОБА_1 призначено покарання у виді п'яти років і шести місяців позбавлення волі.

За ч. 1 ст. 122  та ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_1 виправдано.

 

         ОСОБА_2,

         ІНФОРМАЦІЯ_2,

         уродженця с. Джупинівки Іллінецького району

         Вінницької області, громадянина України,

раніше судимого 18 грудня 1997 року

Іллінецьким районним судом Вінницької області

за ч. 1 ст. 141 КК України на 2 роки позбавлення волі

з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 20 липня 1998 року

тим же судом за ч. 1 ст. 142 КК України на 4 роки позбавлення волі,

 

- за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 129 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 248 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді шести років позбавлення волі.

 

         ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця м. Києва, громадянина України,

раніше не судимого,

 

за ст. 198 КК України на 2 роки обмеження волі.

         На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

         Відповідно до  ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання внаслідок акту амністії.

 

                   ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця м. Вінниці, громадянина України,

раніше не судимого,

 

за ч. 1 ст. 396 КК України на 2 роки обмеження волі

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

         Відповідно до ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання внаслідок акту амністії.

 

 

                   ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженку смт. Алакуртті, Мурманської області,

громадянку України, раніше не судиму,

 

за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

 

         ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженку м. Іллінців Вінницької області,

                   громадянку України, раніше не судиму,

 

за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до  ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання внаслідок акту амністії.

 

Постановлено стягнути із засуджених:

 

-    ОСОБА_2 цивільний позов Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області для відшкодування заподіяної злочином шкоди 7 380 грн.;

-    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди  відповідно 1 565 грн. та 2 000 грн.;

-    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди  відповідно 235 грн. та 3 000 грн.;

-    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 423 грн. 69 коп. судових витрат;

-    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Іллінецького РТМО 27 грн. 66 коп. судових витрат;

-    ОСОБА_5 та ОСОБА_6. по 126 грн. 23 коп. з кожної на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області  судових витрат.

 

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2006 року за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2  зазначений вирок залишено без змін.

Вироком суду засуджених визнано винними у вчиненні ними таких злочинів.

ОСОБА_1 08 липня 2002 року о 0-й годині біля Будинку культури Іллінецького цукрового заводу, що в м. Іллінцях Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, супроводжуючи свої дії застосуванням насильства, умисно наніс декілька ударів по різних частинах тіла ОСОБА_9, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_2 12 жовтня 2002 року о 1-й годині в парковій зоні пляжу в     м. Іллінцях Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийняв від ОСОБА_10 в користування 100 грн., завідомо знаючи, що вони здобуті злочинним шляхом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24 жовтня 2002 року об 11-ій годині відвезли ОСОБА_7 в лісовий масив біля с. Лиса Гора Іллінецького району Вінницької області та, погрожуючи вбивством, нанесли йому численні удари руками і ногами по різних частинах тіла, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Крім того, ОСОБА_1 вистрілив у голову ОСОБА_7 із пневматичного пістолета, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Зважаючи на дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у потерпілого були реальні підстави побоюватись здійснення ними погрози вбивством.

ОСОБА_2 30 серпня 2004 року о 17-й годині на ставу за с. Лугова Іллінецького району Вінницької області пострілами із знайденої рушниці умисно убив 6 лебедів, занесених до Червоної книги України, чим вчинив незаконне полювання.

ОСОБА_3  30 серпня 2004 року о 17-й годині на ставу за с. Лугова Іллінецького району Вінницької області, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 вчинив незаконне полювання, прийняв у нього двох лебедів, завідомо здобутих злочинним шляхом.

ОСОБА_5  у червні 2004 року отримала на зберігання у невстановленої особи 24 кг 220 г особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, який зберігала без мети збуту за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 у червні та вересні 2004 року отримала на зберігання у невстановлених осіб 198 г особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, який зберігала без мети збуту за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1 вересня 2004 року о 3-й годині в                       м. Іллінцях Вінницької області за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли у приміщення магазину “Автозапчастини”, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 26 293 грн. 50 коп.

ОСОБА_4  1 вересня 2004 року о 3-й годині в м. Іллінцях Вінницької області дізнавшись, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили крадіжку чужого майна з магазину “Автозапчастини”, допоміг останнім заховати викрадене у гаражі свого домогосподарства.

 

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставне виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 307 КК України, просить вирок щодо нього в цій частині, а також в частині засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Крім того, вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої.

 

Щодо решти засуджених касаційне подання не внесено.

 

Засудженою ОСОБА_5 подано письмове заперечення на касаційне подання, в якому вона зазначає, що призначене їй покарання місцевим судом відповідає вимогам ст. 65 КК України. Просить вирок щодо неї залишити без зміни, а касаційне подання - без задоволення.

 

Заслухавши доповідача, думку прокурора Пересунька С.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно з частинами 1, 4 ст. 327 КПК України, виправдувальний вирок постановлюється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок повинен бути судом мотивований.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

 

Стаття 323 КПК України передбачає, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює ці докази на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

 

Як убачається з матеріалів справи та тексту вироку, суд, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 307 КК України, наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав, обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 належним чином не з'ясував.

 

Так, на обгрунтування висновку про недоведення винуватості                    ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів, суд послався на показання самого підсудного та показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили, що вони відпочивали в кафе “Зодіак” і ніякого конфлікту з  ОСОБА_13 не мали, відкидаючи при цьому показання потерпілого, оскільки, на думку суду, вони були непослідовними і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

 

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_13 як на досудовому слідстві, так і в суді давав послідовні показання про те, що ОСОБА_1 бив його ногами у різні частини тіла (ч. 1 а.с. 6, 31, т. 5 а.с 130 зв. - 131).

 

Ці показання повністю узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_13 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я, які суд у вироку не проаналізував і не дав їм оцінки.

 

Крім того, у вироку також відсутній аналіз показань свідка ОСОБА_14, надані ним на досудовому слідстві і під час судового розгляду справи, про те що він, проходячи повз кафе “Зодіак” бачив, як ОСОБА_1 тягнув за комір піджака ОСОБА_13. Наступного дня він зустрівся з останнім в лікарні і дізнався, що його побив ОСОБА_1(т. 1 а.с.54 зв. -55, т. 5 а.с. 142 зв. - 143).

 

Із показань свідка ОСОБА_15 - бармена кафе убачається, що                 ОСОБА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 відпочивали в окремій кабінці кафе, бійки при ній не було, але оскільки 09 червня 2002 року в кафе було багато відвідувачів, то вона не мала змоги спостерігати за кожним із них (т. 1 а.с. 38 зв. - 39), а тому її свідчення не можуть бути покладеними в основу доведеності невинуватості засудженого.

 

Заслуговоють на увагу і доводи касаційного подання щодо необгрунтованого виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307 КК України.

 

Так, згідно з показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_6., надані на досудовому слідстві, і які узгоджуються з показаннями самого засудженого, особливо-небезпечний наркотичний засіб - канабіс вони отримали на зберігання від ОСОБА_1

Виправдовуючи ОСОБА_1 у незаконному виготовленні, придбанні, перевезенні і збуті наркотичних засобів, суд послався на те, що в судовому засіданні підсудні відмовилися від своїх попередніх показань і заявили, що ці показання були здобуті під впливом морального тиску з боку працівників міліції, а у справі відсутні будь-які інші об'єктивні докази вини останнього.

 

Отже, суд, виявивши факти порушення закону, допущені при проведенні досудового слідства, при наявності на те підстав, належним чином на них не відреагував, не ініціював проведення прокурорської перевірки з приводу заяв підсудних про застосування до них недозволених методів слідства, а, натомість, постановив вирок, який ґрунтується на припущеннях, є передчасним, прийнятим з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів, а тому не може бути визнаним законним.

 

У зв'язку із цим вирок в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1                 ст. 122, ч. 3 ст. 307 КК України підлягає скасуванню, а справа -  направленню на новий судовий розгляд.

 

Крім того, оскільки окремий розгляд справи щодо ОСОБА_1 неможливий без порушення вимог кримінально-процесуального закону щодо повноти та об'єктивності, скасуванню підлягає вирок і у частині засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 309 КК України та ОСОБА_6. за ч. 1 ст. 309 КК України.

 

При новому розгляді справи суду належить дати всебічну та об'єктивну оцінку всім наявним доказам, правильно застосувати кримінальний закон та призначити покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

 

У Х В А Л И Л А :

 

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 березня 2006 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 307 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

С  У  Д  Д  І :

 

Нікітін Ю.І.                                      Пекний С.Д.                                   Гриців М.І.