У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 09 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1

         Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2006 року

                            ОСОБА_1,

                            ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Дніпропетровська,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на три роки позбавлення волі, за                  ч. 2 ст. 153 КК України на три роки і один місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 три роки і один місяць позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої         ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 400 грн. та на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області витрати за проведення експертизи 47 грн. 08 коп

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі статей 75, 104 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено на нього обов'язки, передбачені              ст. 76 КК України.

Неповнолітнього ОСОБА_1 засуджено за те, що він 17 квітня 2006 року о 12-й годині, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4, а саме застосуванням ножа, вчинив напад на останню і вимагав у неї гроші в сумі 100 грн. Так як грошей у потерпілої не виявилося, ОСОБА_1 відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 60 грн.

Того ж дня ОСОБА_1 о 16-й годині біля будинку № 108, що по           вул. Чічеріна в м. Дніпропетровську, погрожуючи ОСОБА_4 ножем, вимагав у неї гроші в сумі 50 грн., однак не заволодів ними в зв'язку з їх відсутністю у потерпілої.

Крім того, того ж дня ОСОБА_1 о 12-й годині, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, погрожуючи неповнолітній ОСОБА_4 ножем, задовольнив з нею статеву пристрасть неприроднім способом.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеність вини і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановленої щодо нього ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому судом апеляційної інстанції покарання тяжкості злочину внаслідок м'якості, а також у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає за необхідне касаційне подання задовольнити з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованими і в касаційному поданні не заперечуються.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 153 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється у поданні.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправдання та попередження нових злочинів, з урахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зазначені вимоги закону апеляційний суд не виконав.

Приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 статей 75, 104 КК України, апеляційний суд послався на те, що останній розкаявся у вчинених злочинах, раніше не судимий, злочин вчинив у неповнолітньому віці, частково добровільно відшкодував завдані злочином збитки, позитивно характеризується за місцем проживанням та навчання, що тяжких наслідків для потерпілої ОСОБА_4 не наступило.

Проте, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції фактично не врахувавши ступеню тяжкості ним скоєного, належним чином не врахував характеризуючі його особу дані, обґрунтував свій висновок недостовірними даними.

Так, з показань свідка ОСОБА_2, матері засудженого, вбачається, що з січня 2006 року останній перестав відвідувати ПТУ і був відрахований, а з лютого 2006 року він почав втікати з дому. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не працював.

Крім цього, апеляційний суд не врахував того, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кількох злочинів, які відносяться до категорії тяжких.

Тому зазначена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Якщо при новому апеляційному розгляді справи підтвердиться винуватість ОСОБА_1 у тому ж об'ємі обвинувачення, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

С  У  Д  Д  І :

Нікітін Ю.І.                                     Пекний С.Д.                               Гриців М.І.