АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 6801 / 2010 р.               Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.

                                                                Суддя-доповідач:  Приймак В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 вересня 2010 р.                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:       Приймака В.М.,

суддів:                   Бєлки В.Ю.,

                              Дашковської А.В.,

при секретарі:      Черненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Кам*янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИЛА :

 У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позивач в  обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дітей від першого шлюбу ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.) і ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н.).

 Просив суд врахувати те, що він вдруге одружився і в 2010 році у нього народилася донька ОСОБА_7, дружина і він не працюють.

Просив винести рішення про зменшення стягнення з нього аліментів на утримання дітей від першого шлюбу ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з 1/3 частки від усіх доходів до 1/8 частки.

Рішенням Кам*янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Кам*янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно рішення Кам*янсько – Дніпровського районного суду Запорізької області від 16.05.2007 року з позивача на користь відповідача утримуються аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів.

У лютому 2010 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, від якого ІНФОРМАЦІЯ_5 року народилась донька – ОСОБА_7.

Посилаючись на те, що він ніде не працює та в нього народилась донька в новому шлюбі, отже, змінився його матеріальний та сімейний стан, просив суд зменшити розмір аліментів, стягнутих відповідно до рішення суду від 16.05.2007 року, з 1/3 частки до 1/8 частки всіх видів його доходів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров*я когось з них.

Відмовляючи позивачу у позові, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав суду доказів, які би свідчили про те, що його матеріальне становище значно погіршилось.

В обґрунтування свого висновку суд першої інстанції зазначив в рішенні про те, що позивач звільнився з попередньої роботи за власним бажанням, тобто, фактично сам погіршив своє матеріальне становище. Крім того, на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивач не знаходився на обліку у районному центрі зайнятості.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції також зазначив в рішенні, що починаючи з червня 2010 року позивач лише двічі сплачував кошти на утримання дітей від першого шлюбу, що підтверджено відповідними письмовими доказами.

Разом з тим, відповідач по справі не має постійних доходів та не має постійного місця роботи, оскільки часто хворіє.

Суд обґрунтовано зазначив в рішенні про те, що метою законодавчого закріплення права одного з батьків, з ким проживають діти, на отримання аліментів є насамперед захист інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності.

Апеляційна скарга не містить доводів, які би свідчили про незаконність або необґрунтованість рішення першої інстанції, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги відхиляє та погоджується з рішенням суду першої інстанції у повному обсязі.

Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

                 Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.        

Рішення Кам*янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 серпня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :