У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві  9 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 вересня 2006 року  щодо засудженого ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а :

вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Пирятин Полтавської області,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 22.01.2002 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, -

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки і покладенням на нього обов”язків, передбачених п.п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 11 червня 2006 року шляхом проникнення у будинок АДРЕСА_1, вчинив крадіжку майна потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 920 грн. 82 коп..

В апеляційному  порядку зазначений вирок не переглядався.

                У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності вини та фактичних обставин справи, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку у зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання внаслідок м”якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винності у вчиненні ОСОБА_1 злочину грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, є правильними та не оспорюються прокурором.

Як убачається зі змісту касаційного подання, вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2005 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 2 роки. Дану обставину засуджений ОСОБА_1 від суду приховав. ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин у період іспитового строку. Таким чином покарання ОСОБА_1 необхідно було призначати відповідно до вимог ст.71 КК України за сукупністю вироків.

Призначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м”якості.

У порушення зазначених вимог суд першої інстанції, постановляючи обвинувальний вирок, у резолютивній частині вироку при призначенні покарання ОСОБА_1невірно застосував кримінальний закон.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено, що ОСОБА_1 був засуджений вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2005 року за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 2 роки, то призначене покарання слід вважати м”яким.

Керуючись статтями ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

                             у х в а л и л а:

Касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 вересня 2006 року  щодо засудженого ОСОБА_1скасувати.

Справу направити у той же суд на новий судовий розгляд.

                                   с у д д і :

Пекний С.Д.                        Гриців М.І.                    Нікітін Ю.І.