У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 4 жовтня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2005  року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Свердловська Луганської області, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 117 КК України (1960 року) на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 117 КК України (1960 року) на 6 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 42 КК України (1960 року) за сукупністю злочинів остаточно визначено 6 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 48 КК України (1960 року) його звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 17 - ст. 121, ч. 1 ст. 106, ч. 2 ст. 106 КК України             (1960 року) у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2  15 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2006 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у м. Києві 26 серпня 2000 року зґвалтував ОСОБА_3, а 10 вересня 2000 року - ОСОБА_2 за наступних обставин: погоджувався підвезти дівчат додому на власному автомобілі, із метою доведення їх до безпорадного стану пригощав кофе, в який додавав невідому психотропну речовину, а після того як потерпілі втрачали свідомість, ґвалтував їх.    

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні 6 серпня 2000 року та 2 вересня 2000 року замаху на розбещування неповнолітніх та умисному нанесенні їм легких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства. Зазначає, що його винність у зґвалтуванні ОСОБА_2 не доведена, потерпіла давала суперечливі показання. Вважає, що йому призначено занадто суворе покарання, а розмір цивільного позову явно завищений. Просить змінити постановлені у справі судові рішення і пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З вироку убачається, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у зґвалтуванні ОСОБА_2 ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Доводи у скарзі засудженого про те, що він не ґвалтував потерпілу ОСОБА_2 і його винність у цьому не доведена, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що з метою доведення ОСОБА_2 до безпорадного стану пригостив її кофе, в який додав психотропну речовину, зазначаючи при цьому, що умислу на зґвалтування потерпілої не мав, а лише роздягнув її й зняв на відеокамеру.

Однак на досудовому слідстві ОСОБА_1 показав, що після того як він зняв оголену потерпілу на відеокамеру, роздягнувся сам та зґвалтував її.

З показань потерпілої ОСОБА_2 убачається, що після випитого кофе вона втратила свідомість, а отямившись, побачила, що роздягнута, та роздягнутого ОСОБА_1, який злякався, витягнув її з автомобіля, викинув речі і залишив саму у лісі. Про те, що її зґвалтовано, вона дізналася після огляду лікаря.

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони об'єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події, пред'явлення осіб для впізнання, обшуку, очної ставки, висновками експерта, стаціонарної судово-психіатричної медичної експертизи й іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

Правильність застосування судом кримінального закону - кваліфікація дій засудженого  ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 117, ч. 2 ст. 117 КК України (1960 року) сумнівів не викликає.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну постановлених у справі судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, зокрема, сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, на що посилається у скарзі засуджений, і обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону, з урахуванням усіх обставин справи. 

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1   відмовити.

                                                                        С у д д і :

Кривенда О.В.                      Лавренюк М.Ю.                         Мороз М.А.