У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.09.07 Справа №8/142/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі: Лолі Н.О.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 11.05.2006 р.;
відповідача-1: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1р.;
ОСОБА_4, довіреність № 2-404 від 04.04.2007 р.;
відповідача-2: Черненко Р.В., довіреність № 45 від 20.03.2007 р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2007 р. у справі № 8/142/07
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Запоріжжя
до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», м. Запоріжжя
про стягнення матеріальної шкоди в сумі 28312,06 грн. та компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., 360 грн. відшкодування витрат по оплаті експертизи
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 28312,06 грн. та компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., 360 грн. відшкодування витрат по оплаті експертизи.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2007 р. у справі №8/142/07 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволено частково за рахунок відповідача-2. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_124990 грн. матеріальної шкоди, 464 грн. 35 коп. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. В позові про стягнення матеріальної шкоди з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 відмовлено. В позові про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду в задоволеній частині мотивовано тим, що у відповідності до чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини, цивільна відповідальність за матеріальну шкоду, завдану позивачу по справі застрахованим транспортним засобом, який належить СПД ОСОБА_2, має бути покладена на відповідача-2 , а саме: ВАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ”. Щодо відмовленої частини про стягнення моральної шкоди, господарський суд першої інстанції зазначив, що ні відповідач-1, ні відповідач-2 по справі не є особами, які завдали шкоди своїми діями позивачу, оскільки кожен із відповідачів несе цивільну відповідальність у даному виді деліктних правовідносин згідно відповідних правил цивільної відповідальності, без наявності вини.
Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» не погодилося з рішенням господарського суду першої інстанції та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2007 р. у справі № 8/142/07 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому вважає, що судом першої ін станції порушені та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування цього рішення та постановлення нового. Вказує на те, що суд першої інстанції повинен був керуватися загальними принципами відшкодування шкоди, встановленими, зокрема, ст.ст. 22, 1192 Цивільного кодексу України. Зазначає, що визначена експертним шляхом вартість відновлювального ремонту (28312,06 грн.), яку суд першої інстанції поклав в основу визначеної оспорюваним рішенням суми належних стягненню збитків, за своєю суттю є орієнтов ною розрахунковою величиною, яка може застосовуватися при визначенні розміру відшкодування лише тоді, як реальні об'єктивно необхідні витрати з відновлення автомобіля не здійснювались. Звертає увагу на те, що при винесені рішення судом першої інстанції невірно визначений суб'єктний склад спірних правовідносин. Вказує, що страхове по криття не розповсюджувалося на осіб, яким відповідач-1 передавав на законних підставах керування належним йому на праві власності транспортним засобом. Вважає, що обґрунтовуючи неможливість застосування до позовних вимог загального терміну позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, суд невірно ви значив цивільний статус позивача по справі, як страхувальника, застосувавши до спірних правовідносин правила п. 5 ч. 1 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки це не від повідає основним засадам здійснення господарського судочинства, оскільки правило про непоширення позовної давності на вимоги страхувальників (застрахованих осіб) до страховика про виплату страхового відшкодування стосуються саме визна ченого кола осіб.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.07.2007 року у справі № 8/142/07 апеляційний розгляд справи призначено на 19.09.2007 року.
13.09.2007 р. до Запорізького апеляційного господарського суду відповідачем-1 подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2просить апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» залишити без задоволення, а рішення - без змін. При цьому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує на те, що судом першої інстанції не порушено норми статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Зазначає, що посилання відповідача-2 на недійсність трудового договору між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не відповідають дійсності та положенням ч. 3 та ч. 4 статті 24 Кодексу законів про працю України. Вказує, що суд прийшов до правильного висновку про доведеність факту знаходження ОСОБА_5 та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в трудових відносинах та застосував до спірних правовідносин п. п. 1, 9, 15 Положення про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996р. № 1175, та ст.ст. 985, 999 Цивільного кодексу України.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2590 від 18.09.2007 року справу № 8/142/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробки Н.Д., Яценко О.М.
18.09.2007 р. до Запорізького апеляційного господарського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. При цьому, не згоден з апеляційною скаргою в повному обсязі через її безпідставність і необґрунтованість. Вважає, що рішення суду відповідає нормам діючого законодавства України, оскільки судом досліджені фактичні обставинам справи, рішення прийнято на підставі наданих доказів, не вбачає порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв”язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні 19.09.2007 року представники сторін підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї та запереченні на неї.
За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, Запоріжжя, звернувся з позовом про стягнення матеріальної шкоди в сумі 28312,06 грн. та компенсації за завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., 360 грн. відшкодування витрат по оплаті експертизи.
Рішенням господарського суду Запорізької області позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 24990 грн. матеріальної шкоди, та 464 грн. 35 коп. судових витрат, з чим не погодився відповідач-2 та звернувся з апеляційною скаргою про його скасування та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:
Як свідчать матеріали справи, 06.11.2003 р. Приватний підприємець ОСОБА_1 на автомобілі «MERSEDES-BENZ 321 D Sprinter Bus 2.9 ПЕ» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності та переданий в оренду ТОВ «Транс-Експрес», пересувався по пр. Леніна в м. Запоріжжі, де о 17-15 год. одержав пошкодження від удару в задню частину автомобілем ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням працівника відповідача ОСОБА_5.
Згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2003 р. винуватцем у скоєні дорожньо-транспортної пригоди визнаний ОСОБА_5 який не витримав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес д. н. НОМЕР_1, вдарив автомобіль Газель НОМЕР_3, чим порушив пп.13.1 Правил дорожньою руху. Власником автомобілю ЗІЛ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та довідки ДАІ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області № 26/10-696 від 16.03.2004 р. є гр. ОСОБА_2.
Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження за №19 від 29.11.2003р., матеріальний збиток від ушкодження автомобіля складає 28312,06 грн., сплата послуг дослідження складає 360 грн.
Стягнення зазначеної суми, а також моральної шкоди в сумі 5000 грн. було предметом спору в господарському суді першої інстанції.
Згідно змісту позовних вимог, позивач обґрунтував свої вимоги ст.ст. 1166, 1167 та 1172 Цивільного кодексу України та просив стягнути заявлені суми з відповідача-1 - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, як до володільця джерела підвищеної небезпеки, винного у скоєнні ДТП та до відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» як до особи, що застрахувала цивільну відповідальність володільця автомобіля ЗІЛ д. н.НОМЕР_5 (на даний час НОМЕР_2) ОСОБА_2
Оскільки спірні правовідносини сторін продовжували існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (2003 р.), суд вважає за необхідне відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України застосовувати положення діючого Цивільного Кодексу України.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно матеріалів справи, (акту товарознавчого дослідження № 19 та інших докази фактичних витрат з відновлюваного ремонту, які містяться в справі) матеріальна шкода, спричинена позивачу внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП, склала 28312,06 грн.
Постановою місцевого Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя доведена протиправна дія заподіювача шкоди та причинний зв'язок між протиправною дією та шкодою.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції стосовно того, що відповідальність за завдану матеріальну шкоду повинен нести відповідач-2, а саме Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» з наступних обставин:
Як свідчить страховий поліс № Б/0418944, цивільна відповідальність власника транспортного засобу, а саме автомобіль ЗІЛ №НОМЕР_5 була застрахована ОАО “Страхова компанія «Оранта-Січ».
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 985 Цивільного кодексу України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Окрім того, згідно п.1 Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1175, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є страховики, моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи - юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб. Відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу і заподіяною ним шкодою. Тобто, третьою особою, на користь якої укладається договір страхування цивільної відповідальності на час його укладення, є невизначена до моменту настання страхового випадку особа.
Також, як передбачено п.9 вищевказаного Положення, виплати страхового відшкодування здійснюється страховиком третій особі за заявою страхувальника або третьої особи.
Враховуючи, третя особа (потерпілий) у відносинах обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, набуває прав та обов'язків страхувальника.
Як свідчать матеріали справи, заяву ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування за підписом страхувальника та третьої особи (ОСОБА_1) у встановленому законом порядку подано страхувальнику ВАТ “Страхова компанія «Оранта-Січ” 07.11.2003р. Вдруге, після отримання усіх необхідних документів, таку заяву було подано страховику 13.02.2004 .Однак, листом № 8 від 17.02.2004 р., адресованим ОСОБА_2, ВАТ “Страхова компанія «Оранта-Січ” відмовила у виплаті страхового відшкодування.
Що стосується розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, слід зазначити наступне:
Як свідчить п.2 договору страхування (поліс № Б/0418944) страхова сума складає 25500 грн. за шкоду заподіяну майну третіх осіб. При відшкодуванні шкоди із суми відшкодування вираховується франшиза в розмірі 510 грн. Тобто, відповідальність страховика є обмеженою.
Згідно акту автотоварознавчого дослідження № 19 та доданих позивачем доказів в обґрунтування реально понесених збитків, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що на користь СПД ОСОБА_1 підлягає стягненню сума матеріальних збитків 24990 грн. за рахунок відповідача-2.
Відтак, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача-2 шкода в розмірі 24990 грн.
Проте, вимоги позивача про стягнення вартості послуг експерта в сумі 360 грн., є неправомірними, оскільки зазначена сума не є судовими витратами, так як акт №19 від 29.11.2003 р. не є судовою експертизою.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення 5000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України, на приписи якої посилається позивач, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В даному випадку, ні відповідач-1, ні відповідач-2 по справі не є особами, які завдали шкоди своїми діями позивачу. Кожен із відповідачів несе цивільну відповідальність у даному виді деліктних правовідносин згідно відповідних правил цивільної відповідальності, без наявності вини.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та наступним:
Так, слід вважати необґрунтованим посилання заявника апеляційної скарги на недоведеність факту знаходження водія ОСОБА_5 в трудових відносинах із відповідачем-1, оскільки цей факт підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 30.10.2003 р. серія ЕН № 256410 про трудові відносини фізичної особи з платником податку (копія довідки залучена до матеріалів справи) та постановою апеляційного суду Запорізької області від 28.01.2004 р., якою встановлений факт, що ОСОБА_5 працював у Приватного підприємця ОСОБА_2 і 06.11.2003р. під час скоєння дорожньо-транспортного порушення керував автомобілем ЗІЛ 325000 д.н.НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_2 згідно виданого їм дорожнього листа.
Згідно пояснень відповідача-1, оригінали трудового договору та наказу про його укладання надавалися ОСОБА_2 при розгляді справи Заводським районним судом м. Запоріжжя та були приєднанні до неї.
Також, є помилковим ствердження заявника скарги про те, що вартість відновлюваного ремонту в сумі 28312,06 грн. є орієнтованою розрахунковою величиною, оскільки зазначену вартість ремонту доведено актом товарознавчого дослідження № 19 від 29.11.2003 р. та додатками до акту наданих позивачем доказів на підтвердження фактичних витрат з відновлюваного ремонту (калькуляції ЗАО “Експерт-сервіс” за № 19 від 19.11.2003 р., актом виконаних робіт вих. № 14 від 11.03.2004р. та ін.), які містяться у справі.
Посилання заявника апеляційної скарги на неправомірність застосування п. 5 ч. 1 статті 267 Цивільного кодексу України не приймаються до уваги, оскільки господарським судом першої інстанції взагалі не було застосовано цю норму.
Фактично господарським судом першої інстанції було зроблено висновок про хибність доводів відповідача-2 про сплив строку позовної давності, оскільки у відповідності до вимог статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), з яким колегія суддів погоджується.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин ст.ст. 979, 985, 999, 1172, 1187 Цивільного кодексу України та Положення про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1175.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оспорюване відповідачем-2 рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», м. Запоріжжя не підлягає задоволенню.
Судові витрати за позовом ( в задоволеній частині позову) та апеляційною скаргою відносяться на відповідача-2.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2007 р. у справі № 8/142/07 - без змін.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 24.09.2007 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.