СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 жовтня 2007 року |
Справа № 2-8/3240-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Томілко Ганни Володимирівни, довіреність № 3 від 12.01.05
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 17.09.2007 у справі № 2-8/3240-2007
за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (вул. Самокіша, 30,Сімферополь,95011)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
про стягнення 21745,78 грн.;
за зустрічним позовом про визнання договору недійсним в частині стягнення штрафу
ВСТАНОВИВ:
Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення прямих збитків у вигляді неотриманої оплати наданих послуг у розмірі 2097,94 грн., прямих збитків у вигляді неотриманої оплати за спожиту електроенергію, воду та каналізацію за період з 01.06.2005 року по 01.07.2005 року в сумі 164,20, грн., а також стягнення пені та штрафу у розмірі 19483,64 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Управлінням „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 існували договірні відносини в рамках яких Управлінням „Кримкоопринкторг” була надана територія та виконувались послуги по обслуговуванню тимчасового приміщення загальною площею 21,8 кв.м. та прилеглих територій загальною площею 52,0 кв.м. При цьому, суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 неналежним чином виконувались власні зобов`язання по оплаті отриманих від Управління „Кримкоопринкторг” послуг.
Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки, просить визнати недійсним договір № 105 від 31.12.2004 року, укладений між Управлінням „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки та СПД ОСОБА_1, а саме пункт 4.7 договору в частині встановлення штрафу в розмірі 5% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 вважає, що встановлення штрафу саме такого розміру не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме статтям 549, 551 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.09.2007 року у справі № 2-8/3240-2007 зустрічний позов суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав недійсним пункт 4.7 договору № 105 від 31.12.2004 року, укладеного між Управлінням „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки та СПД ОСОБА_1, а тако стягнув з Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки на користь СПД ОСОБА_1 60,58 грн. держмита, а також 104,75 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.
Первісний позов Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки задоволено частково. Суд стягнув з СПД ОСОБА_1 на користь Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки прямі збитки у вигляді неотриманої оплати наданих послуг у розмірі 2097,94 грн., прямі збитки у вигляді неотриманої оплати за спожиту електроенергію, воду та каналізацію за період з 01.06.2005 року по 01.07.2005 року в сумі 164,20, грн., пеню в розмірі 180,33 грн., що в сумі складає 2442,47 грн., 24,42 грн. держмита, а також 13,25 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено.
При прийнятті рішення в частині задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що встановлення в договорі штрафу в розмірі 5% за кожен прострочки від суми боргу суперечить вимогам чинного законодавства. Тому, господарський суд АР Крим визнав пункт 4.7 недійсним.
При частковому задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі існували договірні відносини, при цьому СПД ОСОБА_1 неналежним чином виконувались власні зобов`язання по оплаті отриманих від Управління „Кримкоопринкторг” послуг. Прийнявши до уваги факт визнання недійсним пункту 4.7 договору стосовно можливості стягнення штрафу в розмірі 5% за кожен прострочки від суми боргу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині в сумі 19483,64 грн. задоволенню не підлягають.
Не погодившись з цим судовим актом, Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, у задоволенні зустрічного позову суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у тому, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та не прийнято до уваги того факту, що встановлення в пункті 4.7 договору № 105 штрафу в розмірі 5% за кожен прострочки від суми боргу не суперечить нормам Цивільного та Господарського кодексів України.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце слухання справи сповіщався належним чином ухвалою від 16.10.2007 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності СПД ОСОБА_1
З причини відрядження судді Борисової Ю.В., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Горошко Н.П.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування господарським судом при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права та на підставі встановлених фактичних обставин судова колегія вважає, що апеляційна Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
31.12.2004 року між Управлінням „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки -виконавець, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1-замовник, був укладений договір №105 на сплату послуг.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг замовнику на утримання тимчасового приміщення встановленого на території виконавця: кіоски (56, 6а, 12а) загальною площею 21,8 кв. м. - розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Козлова, 11 (Центральний ринок); прилеглої до кіосків території загальною площею 52,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Сімферополь, вул. Козлова, 11 (Центральний ринок), а замовник зобов'язується прийняти та сплатити дані послуги на умовах даного договору.
Відповідно до пункту 6.1., договір № 105 вступає в силу з 01.01.2005 року та закінчується 01.03.2005 року.
28.02.2005 року між Управлінням „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1було укладено додаткову угоду № 1 до договору на оплату послуг №105 від 31.12.2004 року, відповідно до якої, у зв'язку із змінами суттєвих умов, які впливають на розмір орендної плати, сторони прийшли до згоди про внесення змін у пункт 6.1. договору, виклавши його в наступній редакції: „6.1. Даний договір вступає в силу 01.01.2005 року та закінчується 01.07.2005 року”.
Судовою колегією встановлено, що у червні 2005 року СПД ОСОБА_1 припинила оплату послуг Управлінню „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки, відмовилась продовжити термін дії договору, при тому, що тимчасове приміщення на території Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки не прибрала, фактично користується наданими площами та послугами Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки, рахунок на оплату наданих послуг залишає не сплаченими.
Згідно з пунктом 4.1 вказаного договору, плата по договору за прибирання, збір сміття та інших послуг складає в сумі: 21,8 кв.м. х 61,1кв.м. - всього 1331,98 грн., 52,0 кв.м. х 14,73 грн. - всього 765,96грн. Всього по договору 2097,94 грн. в місяць відповідно до тарифу.
Пунктом 4.2. договору № 105 також передбачено, що відшкодування витрат за споживчу кількість електроенергії стягується: відповідно показників електроенергії, при відсутності електролічильника витрати фактичної енергії враховується за нормами витрат кожної електроточки, шляхом помножуючи потужність токоприймачів на час роботи ринку та кількість днів в місяці.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даному випадку, пунктом 4.6 договору передбачено, що замовник (СПД ОСОБА_1) зобов`язана сплачувати всі платежі не пізніше 15-го числа поточного місяця.
Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судова колегія приймає у якості доказів підтвердження позовних вимог Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки довідку, із змісту якої вбачається факт споживання у травні 2005 року 431 кВт електроенергії та 5 куб.м. води. До даної довідки надані відповідні звіти, які підтверджують споживання послуг також у червні 2005 року (а.с.26-34).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2005 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було отримано рахунок НОМЕР_2 від 04.06.2005 року на оплату комунальних послуг, а також спожитої електроенергії, води та каналізації на загальну суму 2262,13 грн.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів оплати виставленого рахунку або доказів неправомірності його виставлення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду АР Крим про обґрунтованість первісних позовних вимог в частині стягнення прямих збитків у вигляді неотриманої оплати наданих послуг у розмірі 2097,94 грн., прямих збитків у вигляді неотриманої оплати за спожиту електроенергію, воду та каналізацію за період з 01.06.2005 року по 01.07.2005 року в сумі 164,20, грн.
Що стосується первісних позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, а також зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 4.7 договору в частині встановлення штрафу в розмірі 5% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4.7. договору № 105, у випадку несвоєчасного внеску платежів у встановлений строк виконавець має право нараховувати та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф в розмірі 5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 року, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що пеня та штраф є окремими один від одного штрафними санкціями. При цьому, такі санкції як пеня і штраф прямо передбачені законом. Встановлення в договорі одночасно пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу в розмірі 5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу в цілому не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства, оскільки, відповідно до пункту 3 статті 3 Цивільного кодексу України, загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Однак, свобода встановлення умов договору діє тільки до того часу, коли вона не порушує інші рамки, передбачені законодавством. Тому, фактичне стягнення штрафних санкцій одночасно у вигляді пені та штрафу за порушення грошового зобов`язання, яке має місце у даному випадку, є неможливим.
Апеляційна інстанція зазначає, що законодавством в цілому передбачений ліміт відповідальності винної сторони перед іншою і таким лімітом виступає неустойка, яка не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України одним із принципів загальних засад цивільного законодавства передбачає справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що пеня в сумі 180,33 грн. є тою граничною межею, яка встановлена чинним законодавством.
Наведена вище правова позиція про неможливість одночасного застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені підтверджується судовою практикою, викладеною у постановах Вищого господарського суду України у справах № 6/1787, № 20-5/287.
На підставі викладеного, судова колегія вважає за необхідне відмовити суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 4.7 договору № 105 та, одночасно, відмовити Управлінню „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки у стягненні штрафу в розмірі 19783,64 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.4, 104 ч.1 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 17.09.2007 року у справі № 2-8/3240-2007 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
„ 1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Самокіша, 30, ЄДРПОУ 30026756, МФО 351005, р/р26002038139100 в АКІБ „УкрСиббанк” м Харків) прямі збитки у вигляді неотриманої оплати наданих послуг у розмірі 2097,94 грн., прямі збитки у вигляді неотриманої оплати за спожиту електроенергію, воду та каналізацію за період з 01.06.2005 року по 01.07.2005 року в сумі 164,20 грн., пеню у розмірі 180,33 грн., 24,42 грн. державного мита та 13.25 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Управління „Кримкоопринкторг” Кримспоживспілки про визнання недійсним пункту 4.7. договору №105 від 31.12.2004 року відмовити."
3. Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя
Судді