КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.07.2010                                                                                           № 33/53

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Гапон В.С. – представник, дов. № 11-3/154 від 21.10.2009р.;

 від відповідача - Приходько Я.В. – представник, дов. б/н від 11.01.2010р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2010

 у справі № 33/53 ( .....)

 за позовом                               Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк"

 до                                                   ЗАТ "Українсько-Російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

 про                                                   стягнення 135374,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Публічним акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (надалі відповідач) 135 374,60 грн. суми страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 007746/3 від 20.11.2006р., укладеного між позивачем – страхувальником та відповідачем – страховиком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 135 374,60 грн. заборгованості. Рішення суду мотивовано доведеністю факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором страхування наземного транспорту № 007746/3 від 20.11.2006р. щодо повної сплати страхового відшкодування.

Відповідач – Закрите акціонерне товариство «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка», не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010р. у даній справі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- заявник наголошує на тому, що ОСОБА_1 (застрахована особа) було порушено п. 10.2.3 Договору страхування, згідно якого, зокрема, вартість матеріального збитку повинна враховувати залишкову вартість транспортного засобу, і відповідно відсутні підстави вважати, що матеріальний збиток було визначено в повній мірі;

- при цьому, відповідач не погоджується і з сумою страхового відшкодування заявленою позивачем у розмірі 136 054,87 грн., оскільки дана сума була встановлена згідно Звіту № 172/2 від 05.02.2007р. і не передбачає вирахування франшизи та залишкової вартості ТЗ, як це передбачено умовами Договору страхування;    

- апелянт зауважує на тому, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість на момент ДТП і відновлення такого транспортного засобу є економічно недоцільним;

- крім того, відповідач наголошує на тому, що згідно умов Договору страхування франшиза  по ДТП встановлюється у розмірі 726,75 грн.;

- заявник посилаючись на приписи п. 5 статті 26 Закону України «Про страхування» зазначає про те, що встановити дійсну вартість матеріального збитку завданого автомобілю Toyota Yaris д.н. НОМЕР_1 неможливо, з огляду на те, що відсутній предмет дослідження (автомобіль є викраденим).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» до провадження та призначено розгляд справи на 15.06.2010 року.

14.06.2010 року від представника позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва просить залишити без змін з мотивів у ньому викладених.  При цьому, наголошує на тому, що відповідач навмисно затягує процес виплати страхового відшкодування.

У судовому засіданні 15.06.2010 року, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з витребуванням нових доказів у даній справі, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 06.07.2010 року.

У судовому засіданні 06.07.2010 року колегією суддів оголошено перерву до 13.07.2010р.

У судовому засіданні 13.07.2010 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2006 року між Акціонерним товариством «Індекс-Банк» (кредитор), (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк») та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір № 540/703419, згідно якого останній отримав кредит у сумі 28 782,00 дол. США строком на 72 місяці з 20.11.2006р. по 19.11.2012р. кредит надається на придбання автомобілю (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно п. 1.3 кредитного договору як забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, останній в день укладання цього Договору укладає Договір поруки з ОСОБА_1 та Договір застави.    

20.11.2006 року на виконання умов Кредитного договору № 540/703419 між позивачем (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено Договір застави автотранспортного засобу (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.К), згідно умов якого останній передає в заставу банку транспортний засіб Toyota Yaris д.н. НОМЕР_1. На період фактичної дії даного Договору заставодавець зобов’язаний застрахувати за свій рахунок заставлене майно в повному обсязі на користь заставодержателя (п. 3.2.3 Договору застави).

20.11.2006 року на виконання умов зазначеного Договору застави, між ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспортного засобу № 007746/3, яким визначено умови добровільного страхування, згідно яких відповідач прийняв на страхування транспортний засіб Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема, пошкодження чи знищення внаслідок дорожньої – транспортної пригоди та зобов’язується відшкодувати страхувальнику збитки пов’язані з настанням страхових подій.

Умовами Договору страхування № 007746/3 сторонами погоджені: страхова сума транспортного засобу – 145 350,00 грн., страховий тариф – 5,83 %, франшиза – 0,5 %.

Також, сторони визначили порядок сплати позивачем страхового платежу, а саме: 8 473,90 грн. до 20.11.2006р. Строк дії даного Договору з 21.11.2006р. по 20.11.2007р.

Згідно з умовами Договору страхування вигодонабувачем визначено  АТ «Індекс-Банк».

Страховик зобов’язаний протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та протягом 7 робочих днів, починаючи від дня наступного за датою отримання письмового повідомлення страхувальника про страховий випадок, за відсутності затримки через дії страхувальника, призначити та провести огляд пошкодженого ТЗ ( п. п. 7.1.3, 7.1.4 Договору страхування).

Після отримання всіх необхідних документів від страхувальника та компетентних державних органів, підприємств, організацій, установ протягом 15 робочих днів прийняти рішення про виплату (оформлюється страховим актом) або відмову у виплаті страхового відшкодування та протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснити виплату страхового відшкодування (п. 7.1.6 Договору).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 990 Цивільного кодексу України визначені умови та порядок здійснення страхової виплати, у відповідності до якої страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.02.2007 року до відповідача звернувся страхувальник з заявою № ТР/82/07 про виплату страхового відшкодування за Договором № 007746/3 від 20.11.2010р., підставою для звернення якого була дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 29.01.2007 року, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю (Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1). Також позивачем на виконання умов пункту 9.1.1 згаданого Договору, було скеровано на адресу відповідача пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування. Наведене підтверджується Довідкою Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві № 48/4-307 від 30.01.2007р. та рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2009р. у справі 2/2221-1/2009.

05.02.2007 року суб’єктом оціночної діяльності СПД – фізичною особою ОСОБА_2 на замовлення відповідача, складено Звіт № 172/2 про оцінку автомобіля позивача Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1), згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП становить 136 054,87 грн. (п. 3.7 Звіту).

Листом вих. № ТР/82/07 від 20.02.2007р. відповідач повідомив позивача, що із ТЗ Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1) стався страховий випадок згідно Договору № 007746/3 від 20.11.2006р., попередньо розрахований на підставі експертної оцінки розмір страхового відшкодування становить 129 887,52 грн. та запропонував останньому надати письмове розпорядження про порядок виплати страхового відшкодування.

27.05.2008 року позивач звернувся по відповідача з листом-розпорядженням № 24/2-296 про виплату страхового відшкодування у розмірі 129 887,52 грн. за наступними реквізитами: п/р № 37397840000001 в АТ «Індекс-Банк» м. Києва, МФО 300614, код ЄДРПОУ 14361575 (призначення платежу: погашення заборгованості за кредитним договором № 540/703419 від 20.11.2006р. по Договору страхування № 007746/3 від 20.11.2006р.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача з листом № 318 від 04.07.2008р., в якому повідомив про необхідність додаткового огляду транспортного засобу для визначення остаточного розміру страхового відшкодування.

У відповіді на зазначений лист, позивач повідомив, що 05.02.2007 року суб’єктом оціночної діяльності СПД – фізичною особою ОСОБА_2 було складено Звіт № 172/2 про оцінку автомобіля позивача Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1), в якому визначено збиток завданий власнику ТЗ в результаті ДТП у розмірі 136 054,87 грн. та вимагав виплати страхового відшкодування протягом 10 днів з дати отримання даного листа.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем страхового акта складено не було, страхове відшкодування позивачу не виплачено.

Наведене слугувало підставою для звернення позивача - ПАТ «Індустріально-експортний банк» до суду з позовом про стягнення з ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» 135 374,60 грн. суми страхового відшкодування за страховий випадок згідно Договору страхування наземного транспорту № 007746/3 від 20.11.2006р.

Згідно з приписами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика (ч. 2 статті 581 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого Господарського суду м. Києва щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог  про стягнення з ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» 135 374,60 грн. суми страхового відшкодування, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а також при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно п. 10.3 Договору розмір збитку заподіяного на умовах п. 10.2.2 Договору визначається на підставі експертної оцінки, виконаної призначеним страховиком експертом з дотриманням вимог Методики та враховуючи наступне:

- акт експертної оцінки виконується на підставі протоколу огляду пошкодженого ТЗ, який складається підчас проведення огляду пошкодженого ТЗ (до ремонту);

- огляд пошкодженого ТЗ проводиться у терміні передбачені п. 7.1.4 та п. 7.2.9 Договору;

Пунктом 7.1.4 Договору страхування встановлено, що страховик протягом 7 робочих днів, починаючи від дня наступного за датою отримання письмового повідомлення страхувальника про страховий випадок, за відсутності затримки через дії страхувальника, призначити та провести огляд пошкодженого ТЗ.

Після отримання всіх необхідних документів від страхувальника та компетентних державних органів, підприємств, організацій, установ протягом 15 робочих днів прийняти рішення про виплату (оформлюється страховим актом) або відмову у виплаті страхового відшкодування та протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснити виплату страхового відшкодування (п. 7.1.6 Договору).

Враховуючи норми чинного законодавства та п. 7.1.6 Договору страхування, рішення про виплату страхового відшкодування мало бути оформлене у вигляді Страхового акту не пізніше 20.02.2007р., а страхове відшкодування мало бути виплачено позивачу у повному обсязі до 07.03.2007р.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було проведено перевірку ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка», якою були виявлені порушення останнім вимог статті 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком обов’язку при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у визначений Договором строк, статті 25 Закону України «Про страхування» щодо недотримання порядку і умов здійснення виплати страхового відшкодування, визначених Договором страхування та п. 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності щодо невиконання страховиком зобов’язань дотримуватись вимог статей 20, 25 Закону України «Про страхування» та п. 2.16 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності.

Згідно п. 10.2.2 Договору у разі знищення ТЗ, коли вартість відновлювального ремонту становить не менше 80% страхової суми, за умови дотримання вимог Методики щодо конструктивної загибелі – в межах страхової суми, але в будь-якому разі не більше дійсної ринкової вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням попередніх виплат, несплаченої частини страхової премії, встановленої по ризику франшизи та залишкової вартості ТЗ встановленої після страхового випадку. У випадку передбаченому п. 10.2.2 Договору, страховик замовляє оцінку залишкової вартості ТЗ встановленої після страхового випадку (п. 10.3.7 Договору).

Згідно звіту від 05.02.2007р. вартість відновлювального ремонту ДТЗ становить 142 891,91 грн., що є не менше ринкової вартості ТЗ, яка складає 136 054,87 грн. І відповідно, оскільки такий ТЗ відновлювати економічно недоцільно, матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1) становить 136 054,87 грн.

Умовами Договору страхування № 007746/3 визначено, що франшиза – 0,5 %, що складає 680,27 грн., а розмір страхового відшкодування – 135 374,60 грн. (136 054,87 грн. - 680,27 грн.).

Отже, позивачем було вірно визначено розмір страхового відшкодування з вирахуванням франшизи.

Посилання відповідача на те, що оскільки позивачем не було враховано залишкову вартість при визначенні матеріального збитку транспортного засобу, відсутні підстави вважати, що матеріальний збиток було визначено в повній мірі, визнається апеляційною інстанцією помилковими, оскільки п. 10.3.7 Договору страхування встановлено, що оцінка залишкової вартості ТЗ встановленої після страхового випадку замовляється саме відповідачем, проте, як вбачається з матеріалів справи,  останнім зазначеної оцінки залишкової вартості ТЗ замовлено не було.

Як встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2009р. у справі 2/2221-1/2009, яке набрало законної сили, та не заперечувалось з боку відповідача, ОСОБА_1 було виконано всі дії, визначені Договором страхування для виплати на користь вигодонабувача суми страхового відшкодування. Також, представником відповідача було визнано, що невиплата страхового відшкодування позивачу сталась саме з вини ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» (а.с. 3, абз. 1рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2009р.).

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу  України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягання з відповідача страхового відшкодування у розмірі 135 374,60 грн. на підставі Договору страхування наземного транспорту № 007746/3 від 20.11.2010р., за страховий випадок.

Поряд з цим, колегія апеляційного суду визнає юридично неспроможним посилання відповідача на п. 5 статті 26 Закону України «Про страхування», як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування (створення страховикові перешкод для встановлення дійсної вартості матеріального збитку завданого автомобілю Toyota Yaris д.н. НОМЕР_1, оскільки відсутній предмет дослідження), з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що страховий випадок стався 29.01.2010р., Звіт про оцінку автомобіля позивача Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1) складено на замовлення відповідача - 05.02.2007р. Однак, з листом про необхідність додаткового огляду ТЗ для визначення остаточного розміру страхового відшкодування відповідач звернувся лише 04.07.2008р., тобто після спливу майже півтора року.

При цьому, апеляційна інстанція зауважує на тому, що факт викрадення ТЗ на звільняє відповідача від його зобов’язання згідно Договору страхування наземного транспорту № 007746/3 від 20.11.2010р. щодо виплати позивачу страхового відшкодування за настання страхового випадку, а саме: дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного -товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка» залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2010р. у справі № 33/53 - без змін.

3.          Справу № 33/53 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.07.10 (відправлено)