КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2010 № 17/74(6/113)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явився
від відповідача - не з’явився
від третіх осіб - не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Чернігівська фабрика лозових виробів"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2010
у справі № 17/74(6/113) ( .....)
за позовом ЗАТ "Чернігівська фабрика лозових виробів"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача Чернігівська міська рада
Виконавчий комітет Чернігівської міської ради
Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області
ОСОБА_3
про визнання права власності
Суть ухвали і апеляційної скарги:
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 року за власною ініціативою суду вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборони КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» вчиняти дії щодо реєстрації переходу прав від позивача іншим особам на оспорюваний об’єкт нерухомості, заборони ЗАТ «Чернігівська фабрика лозових виробів» відчужувати будь-яким способом іншим особам оспорюваний об’єкт нерухомості.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ЗАТ «Чернігівська фабрика лозових виробів» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 року скасувати.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосування норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції вказані заходи забезпечення вжиті не в інтересах позивача в порушення вимог ст. 66 ГПК України. Крім того, не враховано обставин щодо обґрунтованості та адекватності заходів щодо забезпечення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 06.07.2010 року «Про зміну складу колегії суддів», у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю суддів Вербицької О.В., Кондратової І.Д. у розгляді інших справ) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 17/74 (6/113) колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Кропивна Л.В.
У судове засідання 07.07.2010 року представники сторін та третіх осіб не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009 року у справі № 6/113 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Чернігівська фабрика лозових виробів» до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності задоволені повністю: визнано право власності на об’єкт нерухомості, визначений в інвентаризаційній справі за літерою Ж-1, загальною площею 512,9 кв. м, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 28.
На підставі даного рішення Чернігівським МБТІ було здійснено державну реєстрацію права власності на зазначений об’єкт.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2010 року вказане рішення скасоване, а справа направлена на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.03.2010 року справу прийнято до провадження за № 17/75 (6/114).
Як уже зазначалось, господарський суд Чернігівської області за власною ініціативою вжив заходи забезпечення позову, обґрунтовуючи це наступним.
Не зважаючи на скасування рішення, державна реєстрація права власності на спірний об’єкт не скасована і в квітні 2010 року позивач звернувся до Чернігівського МБТІ з заявою про надання витягу з реєстру для відчуження зазначеного об’єкту.
На думку суду першої інстанції, невжиття таких заходів до забезпечення позову у даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення і призвести до необґрунтованого відчуження позивачем оспорюваного об’єкту до вирішення спору по суті.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 вказаного Кодексу позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Виходячи зі змісту п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову": у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має враховувати, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Разом з тим, заборонивши КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» вчиняти дії щодо реєстрації переходу прав від позивача іншим особам на оспорюваний об’єкт нерухомості, а ЗАТ «Чернігівська фабрика лозових виробів» - відчужувати будь-яким способом іншим особам оспорюваний об’єкт нерухомості, господарський суд першої інстанції фактично запобіг можливому необґрунтованому відчуженню позивачем вказаного об’єкту до вирішення спору по суті, що не є забезпеченням позову в розумінні ст. 66 ГПК України, оскільки в такий спосіб суд запобіг можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів відповідача, однак не можливому утрудненню чи невиконанню рішення про задоволення позову.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Чернігівської області підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Чернігівська фабрика лозових виробів» - задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає, що відповідач не позбавлений права здійснювати захист своїх порушених чи оспорюваних прав у відповідності до вимог закону.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чернігівська фабрика лозових виробів» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 року у справі № 17/74 (6/113) задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.05.2010 року у справі № 17/74 (6/113) скасувати.
3. Матеріали справи № 17/74 (6/113) скерувати до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді