Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 року                                                             Справа № 2а-6017/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача –Кноблох І.В.,

- від відповідача –Максимчук О.А., Демешко Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні  у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «фірма «БСМ» (надалі - позивач) до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд -

Встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:

-          №000632300/0 від 08.05.2009р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 1853052 грн., в т.ч. 1049925 грн. основний платіж та 803127 грн. штрафна санкція;

-          №000622300/0 від 08.05.2009р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1922866 грн., в т.ч. 961433 грн. основний платіж та 961433 грн. штрафна санкція;

-          №000831730/0 від 08.05.2009р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1390,68 грн., в т.ч. 463,56 грн. основний платіж та 957,12 грн. штрафна санкція.

На підставі ухвали суду від 21.08.2009р. провадження у справі зупинялось у зв’язку з проведенням судово-економічної експертизи до 28.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту перевірки від 23.04.2009р. №22/2310/20631062 було встановлено порушення вимог: п.п. 4.1.1. 4.1.3. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 п.5.1. п. 5.2. п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого, підприємством занижено суму податку на прибуток за 2008 рік в сумі 1049925 грн.; п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. п. 4.2. ст. 4, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за 2008 рік в сумі 961433 грн.; п. п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п. п. 16.3.5. п. 16.3. ст. 16, п. п. 20.3.2. п.20.3. ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2008 рік в сумі 463,56 грн.

Позивач не погоджується з вказаними донарахуваннями податкових зобов’язань та зазначає, що висновки перевіряючих щодо порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтуються на тому що позивачем здійснювались розрахунки з переробниками насіння соняшнику шляхом передачі продуктів переробки –жмиху, а тому, вказані операції є бартерними. Оскільки підприємство не обліковувало в бухгалтерському обліку жмих соняшнику, отриманий в результаті переробки насіння соняшнику, тим самим занизило витрати, зобов’язання та доходи, пов’язані з господарською діяльністю. Здійснюючи донарахування відповідачем застосовано звичайні ціни, які сформовано в результаті інформації отриманої від ЗАТ «Креатив».

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача зазначає, що розрахунки за переробку насіння соняшнику ним здійснювалися в грошовій формі, а не шляхом передачі продукції. А також зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано звичайні ціни згідно інформації отриманої від суб’єкта господарювання ЗАТ «Креатив», оскільки вказане підприємство не є відповідним уповноваженим державним органом в розумінні ст. 13 Указу Президента України від 23.07.98р. №817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», а продуктом переробки насіння соняшника на вказаному підприємстві є не жмих, а шрот, а тому ціни на вказані продукти переробки є різними.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд позов задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач надав письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що згідно документів наданих під час перевірки було встановлено, що позивачем в перевірений період здійснювались бартерні операції, які не відображені в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позивачеві правомірно визначено податкові зобов’язання.

В судовому засіданні 28.10.2010 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено 03.11.2010 р.

          Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В період з 30.03.2009р. по 17.04.2009 р. посадовими особами відповідача здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого  законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008 р, за результатами якої  оформлено акт від 23.04.2009 року №22/2310/20631062  (а.с. 10-35).

В ході перевірки встановлено зокрема й порушення п.п. 4.1.1. 4.1.3. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 п.5.1. п. 5.2. п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого, підприємством занижено суму податку на прибуток за 2008 рік в сумі 1049925 грн.; п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. п. 4.2. ст. 4, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за 2008 рік в сумі 961433 грн.

У зв’язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №000632300/0 від 08.05.2009р. (а.с. 36), яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 1853052 грн., в т.ч. 1049925 грн. основний платіж та 803127 грн. штрафна санкція;

- №000622300/0 від 08.05.2009р. (а.с. 37), яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1922866 грн., в т.ч. 961433 грн. основний платіж та 961433 грн. штрафна санкція.

Підставою для нарахування вказаних податкових зобов’язань стали наступні обставини.

Між позивачем та фізичними особами підприємцями  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договори на переробку насіння соняшнику №01/01-2008 від 01.01.2008р. та №2/04-2008 від 02.04.2008р.

За умовами вказаних договорів позивач передає на переробку насіння соняшнику, результатом переробки є олія соняшникова та жмих.

При цьому суд зазначає, що як вбачається з акту перевірки позивача від 23.04.2009 року №22/2310/20631062, в останньому відтворено умови вищезазначених договорів, в т.ч. і умови оплати, а саме зазначено (а.с. 20), що платою за переробку є жмих, який давалець залишає переробнику в повному обсязі.

У зв’язку з чим відповідачем зроблено висновок про бартерний характер вказаних угод.

Відповідно до п.п. 7.1.1. п. 7.1. ст. 7   Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

У зв’язку з висновком про бартерний характер угод відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 4.1.1. 4.1.3. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 п.5.1. п. 5.2. п.п. 5.7.1. п. 5.7. ст. 5 п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем в 2008 році не включено до складу доходу та не відображено по рядку 04.1 декларації по податку на прибуток за 2008 рік доходи отримані від реалізації жмиху соняшнику його переробникам та п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. п. 4.2. ст. 4, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем не було нараховано податкові зобов’язання з вартості жмиху, переданого переробникам в оплату за виконані роботи з переробки насіння соняшнику.

Позивач не погоджується з висновками відповідача про бартерний характер вказаних угод та зазначає, що розрахунки з переробниками насіння ним здійснювалися виключно в грошовій формі.

В якості доказу на підтвердження своїх доводів позивач посилається власне на тексти самих договорів №01/01-2008 від 01.01.2008р. (а.с. 220) та №2/04-2008 від 02.04.2008р. (а.с. 224), п. 3.2. вказаних договорів передбачає, що оплата за переробку встановлюється додатковими угодами.

Додатковими угодами до вказаних договорів (а.с. 221-223, 225-238) передбачено вартість послуг та грошову форму розрахунків.

Крім того, позивач посилається також на акти перевірки ФОП ОСОБА_5 від 22.09.2009р. № 99/1710/1622504134 (а.с. 197-202) та ФОП ОСОБА_4 від 22.09.2009р. №98/1710/2708608637 (а.с. 203-210).

Зокрема позивач зазначає, що під час перевірки вказаних осіб також досліджувався характер взаємовідносин з позивачем на підставі договорів №01/01-2008 від 01.01.2008р. та №2/04-2008 від 02.04.2008р. та встановлено, що після переробки, як олія соняшникова так і жмих було повернуто позивачеві, що в свою чергу спростовує висновки відповідача про бартерний характер угод.

В свою чергу відповідач, як на підтвердження своєї позиції також посилається на перелік кредиторської заборгованості станом на 01.01.2008р. та 31.12.2008р. (а.с. 242, 243), яка підписана керівником позивача, та зазначає, що по рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»відсутні відомості про існування кредиторської заборгованості, що також вказує на те, що позивач розрахувався з переробниками насіння шляхом передачі жмиху.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що як позивач так і відповідач не надали суду належних та достатніх доказів, згідно яких з повною впевненістю можливо було б встановити характер  розрахунків здійснюваних за договорами №01/01-2008 від 01.01.2008р. та №2/04-2008 від 02.04.2008р.

При цьому доводи і докази надані позивачем та відповідачем є прямо протилежними, як за змістом так і за формою, що унеможливлює встановлення дійсного характеру розрахунків здійснюваних за договорами №01/01-2008 від 01.01.2008р. та №2/04-2008 від 02.04.2008р., а тому суд критично відноситься до вказаних доводів та доказів та не приймає їх до уваги при прийнятті рішення.

Також судом враховано, що відповідачем на пропозицію суду не надано копії примірників договорів, які досліджувались під час перевірки, що також унеможливлює з достовірністю встановити, який саме порядок розрахунків був визначений позивачем та переробниками в цих договорах.

Разом з тим, суд приходить до висновку про наявність достатньої та самостійної підстави для визнання недійсними податкових повідомлень рішень №000632300/0 від 08.05.2009р. та №000622300/0 від 08.05.2009р. враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 вказаного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що визначаючи податкові зобов’язання відповідач використав інформацію отриману на його запит (с. 78) щодо цін реалізації товарної продукції (жмиху) від закритого акціонерного товариства «Креатив».

Разом з тим, з відповіді на запит вбачається (а.с. 79), що ЗАТ «Креатив»надано інформацію щодо цін реалізації на олію соняшникову та шрот.

При цьому в матеріалах справи міститься інформація надана ЗАТ «Креатив»керівнику позивача (а.с. 118) про те, що вказане підприємство реалізує лише шрот соняшниковий згідно ДСТУ 4638:2006, а жмих згідно ГОСТ 80-96 використовується як продукт для подальшої переробки.

Відповідно до ДСТУ 4638:2006 «Шрот соняшниковий»(а.с. 104-113) шрот соняшниковий одержується за схемою фор пресування екстрагування з попередньо обробленого насіння соняшнику без волого-теплового оброблення –звичайний збагачений (чи незбагачений); із застосуванням волого-теплового оброблення –тостований збагачений (чи без збагачення) ліпідами (гліцеридами, жирними кислотами, натрієвими солями жирних кислот, фосфатидами, токоферолами, фузами та іншими супутніми жирами речовинами).

Відповідно до ГОСТ 80-96 «Жмих соняшниковий»(а.с. 114-117) жмих соняшниковий отримується при пресуванні на шнекових пресах попередньо обробленого насіння соняшника з метою вилучення з них масла.

Таким чином, шрот –це продукт при виробництві рослинного масла, який одержується після пресування та екстракції насіння соняшнику. Пресуванням називається процес видавлювання масла. Процес екстракції полягає у виділенні з насіння після пресування остаточних залишків масла за допомогою органічних розчинників.

На відміну від шроту, жмих –це також продукт, який отримується при виробництві рослинного масла, але лише шляхом пресування.

З урахуванням вищевикладеного вбачається, що шрот та жмих є різними продуктами переробки насіння соняшнику, а тому і ціна на вказані продукти не може бути ідентичною.

Вказаний висновок також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №11/1-92 від 15.09.2010р. (а.с. 155-168).

Отже, відповідачем під час визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та прибуток підприємств, безпідставно визначено звичайну ціну на основі цін на шрот, в той час, як продуктом переробки насіння соняшнику на підставі договорів укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 є жмих, що також не заперечувалося представниками відповідача в судовому засіданні.

В ході перевірки позивача встановлено, що в порушення вимог п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в 2008 році до доходу платників податку, що не подали заяву про застосування податкової соціальної пільги, позивачем застосовано податкову соціальну пільгу, в результаті чого та на підставі п. 7.1. ст. 7 вказаного Закону позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 463,56 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 957,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач не надав до суду жодного доказу та не зазначив в позовній заяві аргументів, які б спростовували висновки відповідача щодо визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, а тому вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №000831730/0 від 08.05.2009р., яким позивачеві визначено податкове зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1390,68 грн., в т.ч. 463,56 грн. основний платіж та 957,12 грн. штрафна санкція є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

За ініціативою позивача у справі було проведено судово-економічну експертизу, але позивачем на час вирішення справи не надано суду доказів оплати вартості експертизи і тому питання щодо відшкодування вказаних витрат судом не вирішувалось.

Керуючись  ст.ст. 86,  94,  159-163, 167 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000622300/0 від 08 травня 2009 року, №0000632300/0 від 08 травня 2009 року.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Присудити позивачеві з Державного бюджету судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03.11.2010р.

          Суддя-підпис.

          З оригіналом згідно:

        Суддя Кіровоградського

  окружного адміністративного суду                                                                Пасічник Ю.П.