Справа 2-а-417/10

    П О С Т А Н О В А

                                                                 Іменем України

  12 квітня  2010 року     Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого – судді     Зайцева А.В.   при секретарі: Добрянській Н.В. в порядку адміністративного судочинства, розглянувши в залі суду у місті Бердичеві  адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до УДАІ УМВС в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

                                                              в с т а н о в и в :

Позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача , оскаржуючи  постанову відповідача  від 16 березня  2009 року щодо накладання на нього адміністративного стягнення, та відновити пропущений ним строк звернення до суду , як  пропущений з поважних причин.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 березня  2009 року  відповідач відносно нього  за  правопорушення  у вигляді  перевищення швидкості руху на 23  км/год , виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано адміністративне стягнення в виді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. Про існування вказаної постанови він дізнався  22 січня   2010 року.

Посилаючись на необґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України, вказує на те, що  відповідно до ст. 14-1 КУпАП заочне складання постанови відносно власника транспортного засобу можливо лише у випадку, коли порушення зафіксоване засобами, які працюють в автоматичному режимі. У разі коли правопорушення зафіксоване засобом, який не працює в автоматичному режимі, працівник ДАІ зобов`язаний зупинити правопорушника  і особисто про це його проінформувати, після чого скласти протокол та постанову, у присутності особи, або коли вона повідомлена про день і час розгляду вказаної справи у встановленому законом порядку.

Крім того,  відповідно до генерального доручення від 10 вересня 2008 року , він оформив довіреність на ім.`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вправі діяти незалежно один від одного та розпоряджатися від його імені автомобілем «Фольцваген –ЛТ-28». З того часу вказаний автомобіль у його володінні та користуванні не знаходиться.

В судове  засідання позивач  не з`явився про день і час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у наданій до суду заяві позовні вимоги підтримав повністю, просив слухати справу у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає поданий позов підставним та підлягаючим задоволенню.

Із копії постанови від 16 березня 2009 року вбачається, що  16 березня  2009 року о 13 годині 29 хвилин  на 180 кілометрі автодороги Київ - Одеса  позивач керуючи автомобілем «Фольцваген» д.н. НОМЕР_1  перевищив дозволену швидкість  руху  на 24 км/год.  і таким чином своїми діями позивач порушив п. 12.6 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122ч.1 КУпАП.

Із матеріалів справи видно, що під час її розгляду інспектором ДАІ усупереч положенню ст. 245 КУпАП про обов`язковість всебічного, повного і об`єктивного і об`єктивного з`ясування обставин справи, не були досліджені питання, які мають значення для правильного її вирішення.

Згідно ст. 258 КУпАП дозволене виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів.

Відповідно ст. 14-1 КУпАП заочне складання постанови відносно власника транспортного засобу можливо лише у випадку, коли порушення зафіксоване засобами, які працюють в автоматичному режимі. Факт порушення був зафіксований за допомогою приладу «Візир»  № 0812548.

Єдиним доказом в справі є ксерокопія фотографії долученої до справи. Інших доказів які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення в справі немає.

Інформації щодо локалізації місця руху автомобіля  зафіксованого за допомогою приладу «Візир»,  відповідачем не надано.

За таких обставин ця інформація не може бути відповідно до ст.ст.251,258 КУпАП достатнім доказом вчинення правопорушення  .

Оскільки жодних доказів вчинення правопорушення суб`єктом владних повноважень, як це передбачено ч.2 ст. 71 КАС України суду не надано, тому підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху суд не вбачає.

На підставі ст. ст. 14 1, 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст. ст. 71, 86, 158 – 163 КАС України, суд

                                                      п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову б/н інспектора Уманської роти ДПС   від 16 березня   2009 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 за  ч.1 ст. 122 КУпАП.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в Київський апеляційний адміністративний суд через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ