Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі – Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк” на рішення Воловецького районного суду від 26 червня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, -
встановила:
ПАТ АБ „Укргазбанк” (далі – Банк) 05.05.2010 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:
- стягнути солідарно з відповідачів: - 22857,44 долари США заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом; 10641,95 грн. пені за порушення строків повернення кредитних коштів; 1008,42 грн. пені за порушення строків сплати процентів, а також судові витрати;
- стягнути з ОСОБА_1 6860 грн. штрафу за несплату щорічних страхових платежів по страхуванню життя та предмета застави;
- стягнути з ОСОБА_2 5775,37 грн. пені за невиконання договору поруки;
- звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки „Mitsubishi”, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і реалізацію предмета застави провести шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження”.
Позов мотивовано тим, що 18 березня 2008 року Банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір на придбання автомобіля і видав кредит у сумі 24198 доларів CША на строк до 17 березня 2015 року. За користування кредитом відповідач повинен був сплачувати 12,5% річних. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, у якому, зокрема, передбачено відповідальність поручителя за невиконання умов договору поруки – поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки виконання зобов’язання, обчислену від суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочки виконання зобов’язань. Крім того, між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави, за яким придбаний автомобіль передавався у заставу, і за умовами цього договору заставодавець зобов’язаний був, зокрема, на період дії договору застави та ______________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 – 3319/2010 Номер рядка статистичного звіту: 27
Головуючий в першій інстанції: Вотьканич В.А.
Доповідач: Кожух О.А.
кредитного договору щорічно страхувати предмет застави і цивільну відповідальність, а у випадку порушення цього зобов’язання договором передбачено відповідальність заставодавця – штраф на користь заставодержателя у розмірі 5 % від заставної вартості предмета застави. Позичальником умови кредитного договору у повному обсязі не виконувались, і поручителем також не було виконано передбачену договором поруки вимогу кредитора – перерахувати суму заборгованості на рахунок Банку, в зв’язку з чим було нараховано пеню в сумі 5775,37 грн., яку Банк просив стягнути з поручителя. Крім того, позичальником після 19.03.2009 не було виконано вимоги відносно страхування свого життя та предмета застави, в зв’язку з чим Банк просив стягнути з позичальника 6860 грн. передбаченого договором застави штрафу.
Рішенням Воловецького районного суду від 24 червня 2010 року позов задоволено частково: на користь ПАТ акціонерний банк „Укргазбанк” стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок боргу по кредитному договору 24200,12 долари США, з яких прострочений кредит – 4800, 52 долари США, залишок по кредиту – 16996,25 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту – 1342,68 доларів США, та судові витрати в загальній сумі 1820 грн. Звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль марки „Mitsubishi”, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу на аукціоні в порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження”. В решті позовних вимог – відмовлено.
Позивач рішення суду оскаржив. Межі оскарження – апелянт, вказуючи на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 пені за невиконання договору поруки та стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання вимоги щорічного страхування предмету застави та життя, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити відповідні позовні вимоги, а також стягнути судові витрати, сплачені при поданні апеляційної скарги.
Відповідачами рішення суду не оскаржувалось.
Відповідачі, які належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток (а.с.120, 121), в судове засідання не з’явились повторно, про причини неявки не повідомили, клопотання з приводу розгляду справи від них не надходило. Справу, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянуто за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який апеляцію підтримав, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши відповідні матеріали справи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 пені за невиконання договору поруки та стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання вимоги щорічного страхування предмету застави та життя суд першої інстанції виходив з того, що вимоги до поручителя про невиконання вимог договору ставились перед зверненням до суду, тобто його вина у невиконанні умов договору не доведена, а також судом враховано, що порушення зобов’язання сталось внаслідок несприятливих фінансових умов, у які були поставлені відповідачі з 2008 року внаслідок світової фінансової кризи.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1054 ЦК України, цивільно-правові зобов’язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів; особа відповідальна за порушення зобов’язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі. Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність боржника та поручителя (ст. 554 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором, між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с.24-25), у якому, зокрема, передбачено обов’язок поручителя не пізніше двох днів з дати письмової вимоги Кредитора перерахувати суму заборгованості Позичальника на відповідні рахунки (п. 2.2. договору поруки). Відповідно до п 3.1. договору поруки за невиконання або неналежне виконання умов п. 2.2 цього договору – поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки виконання зобов’язання, обчислену від суми простроченого зобов’язання за кожен день прострочки виконання зобов’язань. Позивачем 24 березня 2009 року направлялась письмова вимога відповідачам про наявну заборгованість та необхідність її сплати (а.с. 30). Проте така заборгованість погашена не була, і позивачем надано відповідний розрахунок пені за невиконання договору поруки (а.с.5 (зворот), 6). Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з поручителя пені за невиконання договору поруки.
Так само безпідставно суд відмовив у стягненні з позичальника штрафу за невиконання вимоги про страхування предмету застави та життя.
Так, згідно Договору застави, укладеного між Банком та ОСОБА_1 (а.с.15-17), за яким придбаний автомобіль передавався у заставу, заставодавець зобов’язаний був на період дії договору застави та кредитного договору щорічно страхувати предмет застави і цивільну відповідальність (п.3.3.4 договору), а у випадку порушення цього зобов’язання договором передбачено відповідальність заставодавця – штраф на користь заставодержателя у розмірі 5 % від заставної вартості предмета застави (п. 4.2 договору). Позичальником після 19.03.2009 не було виконано вимоги відносно страхування свого життя та предмета застави, в зв’язку з чим Банком нараховано 6860 грн. передбаченого договором застави штрафу - 5 % від заставної вартості майна, яка становить 137200 грн. (п. 2.3 договору).
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 пені за невиконання договору поруки та стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання вимоги щорічного страхування предмету застави та життя - слід скасувати через неправильне застосування судом норм матеріального права (ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити відповідні вимоги Банку.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Судом першої інстанції питання розподілу судових витрат було вирішено. Апелянтом при поданні апеляційної скарги було сплачено 850 грн. судового збору (а.с. 96), та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.109) Зважаючи на задоволення апеляційної скарги з відповідачів слід стягнути на користь апелянта понесені судові витрати у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 307, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –
вирішила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк” – задовольнити.
Рішення Воловецького районного суду від 24 червня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 пені за невиконання договору поруки та стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання вимоги щорічного страхування предмету застави та життя – скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 5775 (п’ять тисяч сімсот сімдесят п’ять) гривень 37 коп. пені за невиконання договору поруки, та стягнути з ОСОБА_1 6860 (шість тисяч вісімсот шістдесят) гривень штрафу за невиконання вимоги щорічного страхування предмету застави та життя.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 120 (сто двадцять) гривень судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча
Судді