Справа № 22ц-11925 від 2010 року Головуючий в 1 інстанції Савченко В.О.
Категорія 51 Доповідач Бараннік О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 рік жовтень 25 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Коляда О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Дніпродзержинський міський центр зайнятості про визнання частково недійсним наказу про зарахування працівника на роботу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної управління персоналом про визнання недійсним трудового договору, оформленого наказом про зарахування працівника на роботу, посилаючись на те, що 03.10.2005 року між нею та Дніпродзержинський інститутом економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом було укладено трудовий договір, оформлений наказом № 148/1 від 03.10.2005 року про прийняття та переміщення, відповідно до пункту 10 якого позивачка, на підставі своєї заяви від 23.09.2005 року, була прийнята на роботу до відповідача на посаду викладача за сумісництвом з погодинною оплатою праці з 03 жовтня 2005 року по 01 серпня 2006 року.
01.10.2006 року між позивачкою та Дніпродзержинський інститутом економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом був укладений другий трудовий договір, оформлений наказом № 39-к від 01.10.2006 року про прийняття, відповідно до пункту 11 якого позивачка, на підставі своєї заяви від 29.09.2006 року, була прийнята на роботу до відповідача на посаду викладача на сумісництвом з 01 жовтня 2006 року по 31 липня 2007 року з погодинною оплатою праці.
31.07.2007 року позивачка була звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, про що був виданий наказ № 39-к/07 від 31.07.2007 року про звільнення та про що був зроблений відповідний запис до її трудової книжки.
В послідуючому, а саме у грудні 2008 року позивачці стало відомо, що Дніпродзержинський інститутом економіки та менеджменту імені Северина Наливайка, без її відома було складено трудовий договір, оформлений наказом № 49-К/07 від 31.08.2007 року про прийняття, відповідно до якого вона, позивачка, перебувала в трудових відносинах з відповідачем з вересня 2007 року по липень 2008 року.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вона ніякої заяви про прийняття на посаду викладача не писала, з наказом № 49-К/07 від 31.08.2007 року про прийняття ознайомлена не була, та на те, що до її трудової книжки ніякого відповідного запису про прийняття її роботу у зазначений період зроблено не було, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду.
В уточнюючій позовній заяві позивачка просила визнати наказ № 49-К/07 від 31.08.2007 року в частині прийняття її, ОСОБА_1, на роботу до відповідача на посаду викладача за сумісництвом, недійсним та стягнути з Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом моральну шкоду на її користь у розмірі 10 000 гривень.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 грудня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучений Дніпродзержинський міський центр зайнятості.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 березня 2010 року наказ № 49-К/07 від 31 серпня 2007 року в частині прийняття ОСОБА_1 на роботу за сумісництвом до Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної управління персоналом на посаду викладача визнаний недійсним. Цим же рішенням з Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 5 000 гривень.
В апеляційній скарзі Дніпродзержинський інститут економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору по суті, просив його скасувати, як незаконне та необґрунтоване і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу про зарахування її на роботу частково недійсним та відшкодовуючи на її користь моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка особисто заяву про прийняття на роботу на посаду викладача до Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка не писала, з наказом № 49-К/07 від 31.08.2007 року про прийняття її на роботу ознайомлена не була і до її трудової книжки ніякого відповідного запису зроблено не було.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та зібраних доказів по справі, з матеріалів якої вбачається, що позивачка в період з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2008 року дійсно працювала у Дніпродзержинський інституті економіки та менеджменту імені Северина Наливайка за сумісництвом на посаді викладача.
І оскільки, відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з послідуючими змінами, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу, факт відсутності заяви позивачки про прийом її на роботу, на думку колегії суддів, при таких обставинах, сам по собі не може бути підставою для визнання оспорюваного позивачкою наказу про прийом її на роботу недійсним, у зв’язку з чим і рішення суду про визнання зазначеного наказу недійсним та стягнення на користь позивачки моральної шкоди, також не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з послідуючим ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1.
Що стосується посилань позивачки на невнесення відповідного записку до її трудової книжки, то вони також не можуть бути підставою для задоволення її вимог, оскільки відповідно до ст. 48 КЗпП України власник, який прийняв працівника на роботу за сумісництвом, не вправі вимагати від працівника подання трудової книжки і не зобов’язаний вести на працівника трудову книжку. Однак, за бажанням працівника, запис про його роботу за сумісництвом може бути зроблено власником за основним місцем роботи на підставі довідки, що працівник, який вимагає внесення запису про роботу за сумісництвом, зобов’язаний подати з місця роботи за сумісництвом.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом задовольнити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року – скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_1 до Дніпродзержинський інституту економіки та менеджменту імені Северина Наливайка Міжрегіональної академії управління персоналом, третя особа Дніпродзержинський міський центр зайнятості про визнання частково недійсним наказу про зарахування працівника на роботу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: