Справа № 22ц-12013 від 2010 року Головуючий в 1 інстанції Макарова М.О.
Категорія 32 Доповідач Бараннік О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 рік жовтень 25 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Коляда О.І.,
розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодження здоров’я, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, посилаючись на те, що 25 вересня 2005 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_4, керуючи з усного дозволу ОСОБА_1, належним їй автомобілем «Опель-Вектра», держномер НОМЕР_1, яка також знаходилась в салоні свого транспортного засобу, скоїла наїзд на моторолер «Сузукі», на якому позивачі рухалися у зустрічному напрямку, спричинивши їм тим самим тяжкі тілесні ушкодження.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2007 року ОСОБА_4 звільнена від кримінальної відповідальності і кримінальна справа за її звинуваченням по ч.2 ст. 286 КК України на підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року закрита.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідно до ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, спричинену від дії джерела підвищеної небезпеки, повинна нести ОСОБА_1, як власник джерела підвищення небезпеки, а саме автомобіля «Опель-Вектра», держномер НОМЕР_1, яка дозволила керування своїм автомобілем ОСОБА_4, позивачі вимушені були звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2010 року, в якому ухвалою суду від 27 серпня 2010 року виправлені описки та арифметичні помилки, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров’я задоволений частково. З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто втрачений заробіток у зв’язку з пошкодженням здоров’я за період з 25 вересня 2005 року по 01 жовтня 2007 року у розмірі 5 512 гривень 15 копійок, а на користь ОСОБА_3 - втрачений заробіток за період з 25 вересня 2005 року по 19 серпня 2007 року у розмірі 61 077 гривень 83 копійок, за вересень 2010 року – 1 776 гривень, за жовтень 2010 року – 1 814 гривень, за листопад 2010 року – 1 814 гривень, за грудень 2010 року – 1844 гривні і з 01 січня 2011 року по 10 січня 2011 року – 594 гривні 84 копійки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом першої інстанції, під час ухвалення рішення по суті, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до неї відмовити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню, з послідуючим ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виходячи з наступного.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрачений ними заробіток у зв’язку з пошкодженням здоров’я, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1197 ЦК України ОСОБА_1, як власник джерела підвищеної небезпеки, є саме тою фізичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілим.
З таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без врахування дійсних обставин по справі та в порушення норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто, правовою підставою володіння, яке є критерієм визначення особи, відповідальної за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути будь-яка правова підстава, що передбачена чи допускається актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, особою винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 25.09.2005 року, в результаті якої позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тяжкі тілесні ушкодження, була визнана ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка керувала автомобілем НОМЕР_1 з усного дозволу власника вказаного транспортного засобу відповідачки по даній справі ОСОБА_1, яка знаходилась в момент скоєння зазначеної дорожньо-транспортної пригоди в салоні свого автомобіля.
Відповідно до пункту 2.2, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 з послідуючими змінами, Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом інший особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил
З цього виходить, що правовою підставою для керування транспортним засобом ОСОБА_4 став передбачений Правилами дорожнього руху дозвіл власника транспортного засобу ОСОБА_1 керувати її автомобілем в її присутності особою, що мала при собі довідку на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, зважаючи на викладене, а також на те, що судом першої інстанції при постановці рішення не вірно була визначена особа, яка на відповідній правовій основі володіла транспортним засобом, під час використання якого була завдана шкода потерпілим, рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, з послідуючим ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненою ушкодженням здоров’я.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п.3-4 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2010 року – скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодження здоров’я – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: