ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 р. | № 24/31 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Кочерової Н.О., |
суддів: | Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача – | Киреєв А.М.; Костюк С.В.; Мануйленко О.В.; |
від відповідача – | не з'явилися; |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ "Донецькобленерго" в особі Центральних електричних мереж |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2007р. |
у справі | №24/31 господарського суду Донецької області |
за позовом | ВАТ "Донецькобленерго" в особі Центральних електричних мереж |
до | ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" в особі Горлівського районного управління |
про | стягнення 217 143,18 грн. |
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчормет” в особі Горлівського районного управління про стягнення 217762 грн. 26 коп. пені за договором про постачання електричної енергії № 35 від 01.01.2005р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2007р. у справі №24/31 позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 54285 грн. 80 коп. –пені, 2171 грн. 43 коп. –державного мита, 117 грн. 66 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що на підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України у виняткових випадках суд має право зменшити розмір санкцій, що і було враховано судом першої інстанції.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач оскаржив його до апеляційної інстанції.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2007р. рішення суду залишено без змін з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж м. Горлівка просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у повному обсязі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії № 35 від 01.01.2005р., строком дії до 31.12.2006р. (п.9.4.).
Договір укладено з протоколом узгодження розбіжностей, підписаним обома сторонами та затверджений рішенням господарського суду Донецької області від 07.04.2005р. у справі №23/26пд.
Відповідно до умов договору позивач зобов’язується постачати відповідачу електроенергію, а відповідач, в свою чергу, зобов’язується оплачувати вартість спожитої електроенергії.
Позивач свої зобов’язання виконав належним чином, за період 01.05.2006р. –31.05.2006р. поставив відповідачу електроенергії на суму 2819510,36 грн. та 01.06.2006р. пред’явив рахунок на оплату № 11/35.
За приписом ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Згідно п. 2.2.3 договору відповідач зобов’язаний оплачувати позивачу вартість спожитої електроенергії згідно з умовами додатків №№ 5 „Порядок розрахунків за електроенергію ” та № 6 „Графік зняття показів засобів обліку електроенергії ”, тобто оплата отриманих споживачем рахунків за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за недораховану електроенергію, за перевищення договірних (граничних) величин споживання електроенергії та потужності, надання послуг з перетікання реактивної електроенергії, сум відшкодування збитків та інших повинна виконуватись протягом не більше 5 операційних днів.
Виставлений позивачем рахунок на оплату за травень 2006р. на суму 2819510,36 грн. відповідачем оплачений частково, в сумі 240000 грн. у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 2579510,36 грн., що підтверджується актом звірки від 02.03.2007р.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну оплату за період з 09.06.2006р. по 09.12.2006р. в розмірі 217143 грн. 18 коп.
В суді першої інстанції відповідач звернувся із клопотанням щодо зменшення розміру пені на 95%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, збитковість підприємства та відсутність вини підприємства у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів питною водою при державному регулюванні тарифів на водопостачання, що не покривають витрат на сплату електричної енергії.
За приписом п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.
Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
З огляду на те, що відповідач частково сплатив борг у строк, передбачений договором, відсутність вини останнього у простроченні платежів з огляду на те, що він є державним підприємством, яке забезпечує поставку технічної води для промислових підприємств Донецької області, очищення води для передачі водопостачальним підприємствам Донецької області з метою забезпечення населення питною водою, передбачений механізм погашення боргів, у зв’язку з надходженням субвенції з державного бюджету України місцевим бюджетам, а також враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, той факт, що штрафні санкції непомірно великі для стягнення з соціально значимого підприємства з державною формою власності, судові інстанції прийшли до законного рішення щодо зменшення розміру пені до 25%.
Зазначене свідчить про повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2007р. у справі №24/31 –без зміни.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко