Справа № 2-а-215/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
у складі: головуючої судді Гончаренко Т.В.
при секретарі Блискавці А.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Звенигородки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про стягнення недоотриманих сум підвищення до пенсії внаслідок невиконання управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі вимог Конституції України і Закону України «Про соціальний захист населення»,-
в с т а н о в и в:
Гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі про стягнення недоотриманих сум підвищення до пенсії внаслідок невиконання управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі вимог Конституції України і Закону України «Про соціальний захист населення», просить стягнути недотримані суми підвищення до пенсії за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року в розмірі 1794 грн. 60 грн., виплачувати доплату підвищення до пенсії як дитині війни довічно, з подальшим перерахунком допомоги при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В позові посилається на те, що він має право одержувати пенсію, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки є дитиною війни. На обгрунтування позову зазначив, що відповідач виплачує йому підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж передбачено вищевказаним законом, та відмовив йому провести перерахунок і доплату підвищення до пенсії.
За ухвалою суду, в зв’язку зі зверненням сторін з письмовими заявами про розгляд справи без їх участі, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Відповідач - управління пенсійного Фонду України у Звенигородському районі надав суду письмове заперечення проти позову. Просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач пропустив шестимісячний строк встановлений ст.99 КАС України на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 04.04.2010 року, враховуючи те, що з позовом до суду він звернувся 05.10.2010 року. Крім того, порядок обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Позивачу, як дитині війни, пенсія підвищується правильно на 10% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність на підставі пп.2 п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідач вважає, що позов про зобов’язання проводити перерахунок пенсії в майбутньому не підлягає задоволенню, оскільки відсутній сам факт порушення цих прав в майбутньому.
Дослідивши письмові докази справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, оскільки як передбачено ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни йому було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він має право на підвищення пенсії в розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки відповідач визначив та виплачує йому підвищення до пенсії в розмірі, що не відповідає розміру встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відмовляється визначити підвищення до пенсії позивача у вказаному розмірі, бездіяльність відповідача слід визнати неправомірною.
Суд вважає, що порушене право позивача щодо визначення та виплати підвищення до пенсії відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей віни» підлягає відновленню, шляхом зобов’язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії починаючи з 05.04.2010 року. Позовні вимоги позивача про проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії, починаючи з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року до 04.04.2010 ухвалою суду залишені без розгляду.
Судом не може бути задоволена позовна вимога про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі нарахувати та виплатити на користь позивача державну соціальну допомогу за період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року в сумі 1794, 60 грн, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок пенсії позивача, що стане підміною функцій УПФУ, що неприпустимо до чинного законодавства.
Також на думку суду, необхідно відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в проведенні подальшого перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, у разі підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
В частині стягнення понесених судових витрат по інформаційно-технічному забезпеченню на користь ОСОБА_1 відмовити, оскільки Кодекс України про адміністративне судочинство не передбачає при подачі адміністративного позову сплати ІТЗ.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
На підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року з наступними змінами і доповненнями, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, керуючись ст. 6, 10-12, 69-71, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167 КАС України, суд , -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі щодо відмови у визначенні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 05 квітня 2010 року по 01 листопада 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі визначити та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_1, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 05 квітня 2010 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Копію постанови суду протягом трьох днів з дня її ухвалення направити позивачу ОСОБА_1, а відповідача Управління пенсійного фонду у Звенигородському районі повідомити про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя