Справа № 2-1167/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року                                                                                                 м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді   Постол В.С.                          

при секретарі            Бондар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому посилається на те, що вона має статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України № 2195- V від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» їй з 01 січня 2006 року повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2010 роках їй така допомога не виплачувалась. Просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2006-2010 роках та доплатити їй 7950,3 грн.

Позивачка в судовому засіданні свої вимоги підтримала.    

    Представник Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області Конівець І.В. позов не визнала, пояснила, що гроші на виплати у повному обсязі, як встановлено законом, відсутні та не виділялись, позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує надбавку як дитина війни в розмірі 10% від продиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пояснила, що фінансове забезпечення соціальних гарантій передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Вважає, що нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни повинні здійснюватись у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р.

      Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені наступні факти і відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1, 1940 року народження, має статус дитини війни - і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.(а.с. 6,7).

Розмір мінімальної пенсії визначається моментом здійснення виплати. Позивачу була частково сплачена зазначена допомога відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. в розмірі 10% за 2008-2009 роки.

Суд звертає увагу на те, що ч. 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту населення.

Пунктом 17  статті  77  Закону  України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення  окремих  норм законів  у  відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни".

Однак Законом  України  від  19  січня  2006  року  "Про внесення змін до  Закону  України  "Про  внесення змін  до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті  77  виключено  та  статтею  110  (викладеною  цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни,  передбачені абзацом сьомим статті 5  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни",  запроваджуються з 1 січня 2006 року,  а  статтею  6  -  у  2006  році  поетапно,  за результатами  виконання  бюджету  у  першому півріччі,  у порядку, визначеному  Кабінетом  Міністрів  України   за   погодженням   із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон  був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року  стаття  6  Закону  України  "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, на 30  відсотків   мінімальної   пенсії   за   віком,   як   визначив законодавець,  могло  здійснюватись лише за певних умов,  зокрема: поетапно,  за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом  2006  року  рішення  на виконання  вимог  статті  110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.

З огляду  на  те,   що   встановлені   законодавством   умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, дітям  війни  у  2006  році  не  настали,  в частині позову щодо нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" за 2006 рік слід відмовити.

Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет  України на 2007 рік",  зокрема пунктом 12 статті 71,  було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України "Про  соціальний  захист  дітей  війни" та статтею 111 установлено,  що у 2007 році підвищення до пенсії або  щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,  відповідно до  статті  6  Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни"  виплачується  особам,  які  є  інвалідами  (крім  тих,   на   яких поширюється  дія  Закону  України  "Про  статус  ветеранів  війни, гарантії їх  соціального  захисту"),   у   розмірі 50 відсотків  від  розміру  надбавки,  встановленої  для учасників війни.  Однак Рішенням Конституційного Суду України  від  9  липня 2007  року  N  6-рп/2007  (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення  пункту  12 статті 71 Закону України "Про  Державний  бюджет  України  на 2007 рік" щодо зупинення  дії  на  2007  рік  статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином,  із  1  січня  по  9  липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали  приписи  статті  111  Закону України  від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з    чим   мали   пріоритет   порівняно   зі   спеціальною нормою - статтею 6 Закону України  "Про  соціальний  захист  дітей війни".  

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення  знову  почали  діяти  положення  статті  6 Закону  України  "Про  соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього Рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 6 цього Закону викладена у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 р. положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» визнано неконституційним. Отже, з 22.05.2008 р. позивач має право на перерахунок  пенсії.  

    Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зазначеного вище закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 10 того ж закону передбачено, що рішення підприємств, установ і організацій,  які   надають пільги, можуть бути оскаржені до місцевого суду.

Законом обов'язок нарахування таких виплат покладено на органи Пенсійного фонду.

Ухвалюючи рішення, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у інформаційно-методичному листі № 6 – 11 від 12.04.2010 року згідно якої, встановивши, що відповідач порушує право позивача, що регулює спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов’язати відповідачів провести перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум, оскільки на підставі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України, та на підставі ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно пропуску позивачем строків для звернення до суду з вимогою нарахування  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», суд зазначає наступне.  

Відповідно до п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.  

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  Грошові кошти є майном.  

Таким чином, приймаючи рішення про відмову в підвищенні пенсії на 30% позивачу відповідач порушив її право на отримання належних їй коштів, а тому строки позовної давності на даний цивільний позов не поширюються.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 15, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 268, 316 ЦК України суд, -    

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області до Управління пенсійного Фонду України в Генічеському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Генічеському районі Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 21 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених 10% щомісячної грошової державної соціальної допомоги.  

    В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Генічеського

районного суду                                             В.С.Постол