Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2007 р. Справа № 21/182-07
Колегія суддів у складі:
головуючого –судді – Могилевкін Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі –Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача – Буртова К.Д., Крят Л.Б.
відповідача –Ільяшенко В.В., Доля О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2672Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2007 р. по справі № 21/182-07
за позовом –ДП "Дніпропетровський НВК "Електровозобудування", м. Дніпропетровськ
до ДП заводу „Електроважмаш”, м. Харків
про стягнення 197801,80 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2007 р. по справі № 21/182-07 (суддя Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. Зобов’язано відповідача повернути позивачу електродвигун АД-914 ІV зав№24. В іншій частині позовних вимог –відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.
Рішення мотивоване з тих підстав, що умовами укладеного між сторонами договору №8/06 від 23.12.2005 р. передбачено гарантійний строк експлуатації поставленого за договором товару –24 календарних місяця з моменту вводу товару в експлуатацію, саме тому місцевий господарський суд зобов’язав відповідача повернути позивачу поновлений електродвигун АД-914 ІV заводський №24. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 32967,00 грн., судом першої послався на те, що умовами вказаного договору не передбачено зазначеного виду відповідальності.
Позивач з рішенням господарського суду в частині відмови від стягнення штрафу за постачання неякісної продукції у розмірі 32967 грн. не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і позов в цій частині задовольнити.
Позивач вважає неправомірним посилання суду першої інстанції при винесенні рішення на те, що заявлений штраф за постачання неякісної продукції не підлягаю стягненню, оскільки зазначена майнова відповідальність не передбачена договором. Як зазначає скаржник у своїй скарзі (позивач по справі), згідно п.11.4 Договору, у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються діючим законодавством України. Згідно п.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються , якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості (неякісних) товарів (робіт, послуг).
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Постанови Верховного суду України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР” № 1545 від 12.09.1991 р. на території України застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не урегульовані законодавством України до прийняття відповідних актів законодавства, який підлягає застосуванню є Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення” № 888 від 25.07.1988 р. Отже, згідно п.59 зазначеного Положення, продавець (виробник) у випадку постачання продукції, яка не відповідає якості, стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам чи умовам договору, а також якщо поставлена не комплектна продукція, зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості.
Відповідач вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В своєму візові на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що умовами договору поставки № 8/06 від 23.12.05 р. передбачена відповідальність сторін, а саме п.7.1. встановлено, що сторона відшкодовує нанесені збитки, згідно законодавства України. Відповідно до п. 7.2., у разі порушення умов п. 3.1. та 4.1. договору, винна сторона зобов'язана сплатити штраф у розмірі 5000 грн. Іншої відповідальності сторін договором не передбачено, т.б. перелік відповідальності є вичерпним, оскільки сторони конкретизували його в розділі 7 вказаного договору, тому відповідальність, яка не передбачена договором не може застосовуватись.
Посилання позивача на п. 11.4. договору поставки № 8/06 від 23.12.05 р., як підставу для стягнення штрафу у розмірі 20% за поставку неякісної продукції згідно ст. 231 ГПК України, відповідач вважає не правомірним, оскільки у вказаному пункті договору сторони передбачили можливість керуватись діючим законодавством при виконанні умов договору, а не можливість встановлювати відповідальність за порушення цих умов. Крім того, ст. 231 Господарського кодексу України, передбачає відповідальність за порушення умов зобов'язань з якості товарів, проте судом першої інстанції не була встановлена вина відповідача у виході із ладу електродвигуна АД-914 №24, оскільки при наявності суперечливих обставин суд не встановив винну сторону у виході з ладу спірного електродвигуна. При відсутності вини відповідача стягнення з нього штрафних санкцій є неправомірним.
Як зазначає відповідач, порушуючи його право на захист, суд, всупереч ст. 41 ГПК України, відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення причини виходу з ладу електродвигуна АД-914 №24, а роз'яснення цього питання потребує спеціальних знань та незалежного (об'єктивного) висновку, оскільки документи, надані позивачем до суду в якості доказів вини відповідача, складені з порушенням чинного законодавства.
Так, в акті № 65 від 21.09.2006 р. винною стороною безпідставно вказано ДП завод «Електроважмаш». При цьому, у висновках комісії не зазначена причина руйнування сепаратора підшипника і в чому полягає вина Д11 завод «Електроважмаш».
Вказані розбіжності між сторонами не були вирішені отримувачем в порядку, передбаченому п. 30 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з якості П-7»де вказано якщо між виробником та отримувачем виникають суперечки про характер виявлених дефектів та причинах їх виникнення, то для виявлення якості продукції отримувач повинен запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості чи іншої компетентної організації. Тому, вину ДП завод «Електроважмаш»у виході з ладу електродвигуна не можна вважати встановленою, а акт № 65 від 21.09.2006 р. не може бути підставою для задоволення позову.
Також, відповідачем заявлено додаткове клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення винної сторони з причин виходу з ладу електродвигуна.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між сторонами по справі було укладено договір поставки №8/06 від 23.12.2005 р., згідно з вимогами якого постачальник (відповідач по справі) зобов’язався передати у власність позивачу електродвигун АД-914 IV зав№24, загальна сума договору складає 5495000,00 грн. поставка здійснюється згідно специфікації, яка є додатком до договору. Згідно з п.3.1. договору оплата здійснюється з попередньою оплатою в розмірі 800000,00 грн. В п.6.3. договору сторони встановили гарантійний строк експлуатації поставленої кожної одиниці товару -24 календарних місяця з моменту вводу в експлуатацію, але не більше 30 календарних місяців з моменту його поставки .
На виконання умов договору, відповідач по накладній № 66 від 04.05.2006р. передав позивачеві електродвигуни тягові АД-914 IV в кількості дві штуки №23, №24 на суму 320822,81 грн. Позивач, в свою чергу, прийняв товар та оплатив по платіжним дорученням №10619 від 26.12.2005р. та №2097 від 28.04.2006р. Електродвигун АД-914 IV зав№24 було поставлено на електровоз, в процесі експлуатації електродвигун АД-914 IV зав№24 вийшов з ладу про що, складено акт від 19.09.2006р. в локомотивному депо Київ-пас, та підписано з особистою думкою представників відповідача. В акті від 19.09.2006р. комісія визначила, що електровоз ДСЗ№005, де встановлено спірний електродвигун, слід повернути позивачеві для демонтажу та з’ясування причин виходу з ладу.
Як обґрунтовано зазначає скаржник в своїй апеляційній скарзі, відповідно до п. 6.4. договору №8/06 від 23.12.2005 р. постачальник зобов’язаний за свій рахунок усунути скриті дефекти товару, котрі виявлені в період гарантійного строку експлуатації. В випадку коли покупець доведе, що дефекти виникли в результаті порушення діючих норм та правил при експлуатуванні товару.
Частиною 2 ст. 679 Цивільного кодексу України передбачено, що коли продавцем надані гарантії відносно якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо не доведе, що вони виникли після його передачі покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або не переробної сили.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен довести, що дефекти виникли в результаті порушення позивачем діючих норм та правил при експлуатуванні товару.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, двигун АД-914 IV зав№24 знаходиться у відповідача після здійснення ним поновлення в період гарантійного строку що підтверджено довідкою №248-132 від 16.07.2007р. ДП завод "Електроважмаш" та підлягає поверненню власнику після здійснення робіт по відновленню. Зазначене підтверджується також наданою позивачем до справи накладною № 238 від 22 .09.2006 р. Заперечення відповідача задоволенню не підлягають, оскільки вимоги п.6.3. договору №8/06 від 23.12.2005р. передбачають гарантійний строк експлуатації поставленого по договору товару - двадцять чотири календарних місяця з моменту вводу товару в експлуатацію.
За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги позивача щодо зобов’язання ДП завод "Електроважмаш" повернути позивачеві поновлений електродвигун АД-914 IV зав№24 такими, що підлягають задоволенню, та відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.
З тих же обставин судова колегія відмовляє відповідачу в задоволенні повторного клопотання про призначення судової експертизи, оскільки відповідачем без проведення самостійної попередньої експертизи щодо причин виходу з ладу двигуна, був проведений гарантійний ремонт двигуна.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 32967,0 0 грн. за поставку товару неналежної якості в розмірі 20% від вартості неякісного товару, оскільки сторони умовами договору поставки №8/06 від 23.12.2005р. не передбачили зазначений вид відповідальності.
Як вбачається з наданого до справи договору, пунктом 11.4. сторони передбачили, що в випадках, не встановленим даним договором, сторони керуються діючим законодавством України.
Відповідно до вимог статті 231 Господарського кодексу України:
1. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
2. У разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Оскільки норма вище зазначеної статті є обов*язковою для сторін, обидві сторони в зобов*язанні є підприємствами державного сектору економіки. Зазначеною нормою прямо передбачений розмір штрафних санкцій, котрий не підлягає зміні за погодженням сторін.
Таким чином, рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2007 року по справі №21/182-07 винесено при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, в зв’язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 679 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п.1,2 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.2007 р. по справі № 21/182-07 в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 32967 грн. скасувати та прийняти нове рішення. Позов в частині стягнення штрафу в розмірі 32967 грн. –задовольнити. Стягнути з ДП заводу „Електроважмаш” (м. Харків, Орджонікідзевський р-н, пр.Московський, 299; код 00213121; р/р 26004301730337 в Орджонікідзевському АК ПІБ м.харкова, МФО 351351) на користь ДП "Дніпропетровський НВК "Електровозобудування" (м.Дніпропетровськ, вул.Орбітальна,13, код 32495626; р/р 2600130134624 у Ленінському безбалансовому відділенні „Дніпропетровського відділення Промінвестбанка”, МФО 305437) 32967 грн. штрафу , 329,67 грн. держмита, 164,83 грн. держмита за подання скарги. В іншій частині рішення залишити без змін.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 29.10.2007 р.