СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
місто Севастополь
23 жовтня 2007 року | Справа № 2-11/13507-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Первомайської міжрайонної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 04 червня 2007 року у справі № 2-11/13507-2006А за позовом сільськогосподарського виробничого кооператива "Родник" (вул. 50 років Жовтня, 34,Калініне,Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96314) до Первомайської міжрайонної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим (вул. Гагаріна, 18, Первомайське, 96300) про відміну податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафів за несвоєчасну сплату фіксованого сільськогосподарського податку, податкових вимог про сплату податкових боргів з цього податку і вказаних штрафних санкцій, а також про покладення обов’язку списати безнадійний податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 1.354,04грн. станом на 31 грудня 2004 року.
Позов обґрунтований тим, що податковий борг станом на кінець календарного 2004 року підлягав списанню через виниклі форс-мажорні обставини, але відповідач його не списав, через що позивач був вимушений сплатити цей борг, у зв’язку з чим застосував до позивача штрафи за порушення строку сплати податкового боргу.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафів за несвоєчасну сплату податкових боргів з фіксованого сільськогосподарського податку, але актів перевірок, які стали підставою для прийняття таких рішень, суду не надав; податковий борг станом на кінець 2004 року відповідач не списав, застосував до позивача штрафи за несвоєчасну сплату податкових боргів, прийняв податкові вимоги.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення про застосування штрафів, податкові вимоги, на відповідача покладений обов’язок списати податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 1.395,04грн.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач прийняв рішення про застосування штрафів без актів перевірок, а надані суду розрахунки штрафних санкцій не містять обставин порушень, штрафні санкції застосовані без урахування строку давності та права позивача на списання безнадійного податкового боргу, у 2004 році не було зупинено списання безнадійного податкового борг через форс-мажорні обставини.
Відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду з тих підстав, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного рішення.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згодний з апеляційною скаргою.
У судовому засіданні з 16 до 23 жовтня 2007 року оголошувалася перерва, у засіданні 16 жовтня 2007 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, позивач підтримав доводи заперечень, 23 жовтня 2007 року сторони не з'явилися в судове засідання, розгляд справи здійснений знову через зміну складу суду.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 53-55, 58-59, 65-70), розглянув справу і встановив наступне.
По списанню податкового боргу
Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та інших сільськогосподарських культур, що підтверджують свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Статут (а.с. 74-88 т.1).
3-5 квітня 2004 року через морози загибли зернові та сільськогосподарські культури на площах позивача, такі несприятливі погодні умови висновком Торгово-промислової палати України №2824\05-4 від 30 червня 2004 року визнані форс-мажорними обставинами (а.с. 44 чи 120 т.1).
Сторони не оспорюють того факту, що у позивача станом на 1 січня 2005 року був податковий борг по самостійно визначеним податковим зобов’язанням з фіксованого сільськогосподарського податку, у списанні якого податковим органом було відмовлено і який у 2005 році був сплачений позивачем, що також підтверджується письмовими доказами : актами звірок з додатковими розрахунками позивача (а.с. 36-39, 18-20, 141-143 т.1, 53-55, 58-59 т.2), карткою особливого рахунку (а.с. 21-35, 137-139 т.1), довідкою податкового органу про відсутність боргів на 14 квітня, 18 жовтня 2004 року (а.с. 53, 54 т.1), а також висновком судової експертизи, відповідно до якого борг за 2004 рік станом на 1 січня 2005 року склав 1.775,67грн. (а.с. 152а-158 т.1).
22 вересня і 9 грудня 2004 року позивач звернувся до податкового органу з заявами про списання податкових боргів через форс-мажорні обставини з додатком вказаного висновку (а.с. 49 чи 119, 123 т.1), відповідач на заяву від 9 грудня 2004 року надав відповідь про неможливість списання через неподання висновку (а.с. 51 чи 122 т.1).
Однак такі посилання відповідача не підтверджені доказами, а саме не були складені акти про відсутність висновку, на який є посилання у заявах. Разом з тим, позивач надав суду такий висновок.
У зв’язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що податковий орган не довів обставин (не надання до заяв висновку про форс-мажорні обставини), на які відповідач посилається.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що платник належним чином звернувся до податкового органу з заявою про списання податкового боргу з додатком висновку про форс-мажорні обставини.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 18.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час звертання позивача з заявами про списання боргу, далі Закон України №2181-Ш) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції; під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг юридичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Підпунктом 18.2.3 того ж Закону встановлено, що податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу; порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.
Такий порядок визначений центральним податковим органом –Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N103 від 14 березня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за N16/6304.
Згідно до пункту 3.4 цього Порядку податковий борг юридичних, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, буря, повінь, нагромадження снігу або ожеледь тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань, підлягає списанню; такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України.
Попередньо пункт 4.2 вказаного Порядку передбачав визначення дня виникнення безнадійного податкового боргу. А саме, при обставинах непереборної сили таким днем вважалася дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.
Але на 9 грудня 2004 року (остання дата подачі заяви про списання податкового боргу) норма Порядку про визначення дати виникнення безнадійного податкового органу була скасована та наказом Державної податкової адміністрації N629 від 3 листопада 2004 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року, прийнята нова спеціальна норма стосовно списання фіксованого сільськогосподарського податку, а саме пункту 4.5, який встановлює, що списанню підлягає податковий борг, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.
Як вбачається з висновку про форс-мажорні обставини такі обставини виникли 3-5 квітня 2004 року, тобто у 2 кварталі 2004 року.
Таким чином, борг з фіксованого сільськогосподарського податку підлягав списанню до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, тобто до кінця 2004 року, у тому числі за листопад і грудень 2004 року у загальній сумі 1.395,04грн., сума якого відповідно до висновку судової експертизи станом на 1 січня 2005 року була 1.775,67грн. (а.с. 156 т.1).
Посилання відповідача на те, що у 2005 році зупинено списання податкових боргів і те що щоквартальне прийняття рішень про списання є неспроможним.
Дійсно, Законами України N2285-IV від 23 грудня 2004 року, N2505-IV від 25 березня 2005 року на 2005 рік зупинена дія підпункту "г" підпункту 18.2.1, підпункту 18.2.3 Закону України №2181-Ш (списання податкового боргу через форс-мажорні обставини).
Однак позивач подавав заяви про списання боргів у 2004 році, до зупинення права на списання боргів, податковий орган у порушення встановленого законом та підзаконним актом порядку такі заяви у повному обсязі не задовольнив, а тому права позивача підлягають захисту у судовому порядку.
2. По податковим повідомленням-рішенням
про застосування штрафів за несвоєчасну сплату
Керівником Джанкоїської об’єднаної державної податкової інспекції (Первомайським відділенням) в Автономної Республіки Крим Майстренко А.А. (правонаступником якої є відповідач –а.с. 64, т.2) прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафів за затримку сплати узгоджених податкових зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку :
25 листопада 2005 року
1) №0001132301\0 про за затримку на 251 календарних днів сплати 1.908,54грн. штрафу у розмірі 50% чи 954,29грн. (а.с.13 т.1),
15 грудня 2005 року
2) №0003421500\0 про за затримку на 261 календарних днів сплати 2.507,14грн. штрафу у розмірі 50% чи 1.253,57грн.(а.с. 17 т.1),
3) №0003431500\0 про за затримку на 29 календарних днів сплати 332,51грн. штрафу у розмірі 10% чи 33,25грн. (а.с.14 т.1),
які отримані позивачем 27 грудня 2005 року (а.с. 129-130 т.1),
4) №0003451500\0 про за затримку на 1 календарний день сплати 1.968,65грн. штрафу у розмірі 20% чи 393,77грн.(а.с. 15 т.1).
Скарга платника податку на вказані податкові повідомлення-рішення залишена без розгляду через її подання з пропуском строку (а.с. 61зворот, 62-69 т.1).
По штрафним санкціям в сумі 393,77грн.
З розрахунку штрафних санкцій та акту камеральної перевірки вбачається, що податкові зобов’язання були самостійно визначені платником податку по розрахункам за 2001 і 2002 роки, але сплата узгоджених сум податку у період з 16 серпня 2001 року до 15 грудня 2002 року була затримана від 12 до 57 днів (а.с. 127 т.1, 66 т.2).
Позивач не надав будь-яких заперечень та доказів проти того, що була така затримка сплати податкового боргу.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що факт затримки був.
Відповідно до підпункту 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час прийняття податкових повідомлень –рішень, далі Закон України N2181-III) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах : при затримці до 30 календарних днів –10%, від 31 до 90 днів –20%, понад 90 календарних днів –50%.
При цьому, пунктом 17.3 вказаного Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
А тому доводи відповідача про те, що до штрафів про затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання не застосуються строк давності, який встановлений підпунктом 15.1.1 Закону України №2181-Ш, не ґрунтується на законі.
Встановлений підпунктом 15.1.1 строк давності (1095 днів) визначення податкового зобов’язання (у даному випадку штрафу) відповідач порушив, прийняв рішення про застосування штрафів після закінчення 1095 днів з моменту здійснення порушення (несвоєчасної сплати), що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0003451500\0 від 15 грудня 2006 року (а.с. 15 т.1).
По штрафним санкціям в сумі 954,29грн.
З наданого суду першої інстанції розрахунку штрафних санкцій та наданому суду апеляційної інстанції акту камеральної перевірки вбачається, що податкові зобов’язання були самостійно визначені платником податку по розрахункам за 2004 і 2005 роки, але сплата узгоджених сум податку у період з 2 березня до 7 вересня 2005 року в загальній сумі 1.908,54грн. була затримана понад 90 днів (а.с. 128 т.1, 65 т.2).
Позивач не надав доказів того, що не сплачував вказані суми податку в вказані в розрахунку дати. А тому апеляційний господарський суд вважає, що позивач сплатив вказані сумі податку у вказані в розрахунку штрафних санкцій дати.
Однак, як вказано вище, позивач мав право на списання податкового боргу по податковій декларації (розрахунку) за 2004 рік до кінця календарного року.
Але з розрахунку штрафних санкцій вбачається, що податковим органом застосований штраф у сумі 887,79грн. за несвоєчасну сплату податку у сумі 1.775,54грн. по розрахунку за 2004 рік.
Апеляційний господарський суд вважає, що відповідач прийняв рішення про застосування штрафу у сумі 887,79грн. порушив закон та права позивача, який мав право на списання податкового боргу, а тому податкове повідомлення-рішення №0001132301\0 від 25 листопада 2005 року про штраф 954,29грн. (а.с.13 т.1) підлягає скасуванню (відповідно до позовних вимог) в частині штрафу 887,79грн.
По штрафним санкціям в сумі 1.253,57грн.
З наданих суду першої інстанції розрахунку штрафних санкцій та суду апеляційної інстанції акту камеральної перевірки вбачається, що податкові зобов’язання були самостійно визначені платником податку по розрахункам за 2004 і 2005 роки, але сплата узгоджених сум податку у період з 2 березня до 29 листопада 2005 року в загальній сумі 2.507,08грн. була затримана понад 90 днів (а.с. 126 т.1, 68 т.2).
Однак цей розрахунок складений з помилками –подвійно разом з розрахунком про несвоєчасну сплату 2.507,08грн. (а.с. 126 т.1) в розрахунку про несвоєчасну сплату 1.908,54грн. (а.с. 128 т.1) вказаний період з 2 березня до 7 вересня 2005 року і суми несвоєчасної сплати, що привело до подвійного залучення позивача до відповідальності за податковим повідомленням-рішенням №0003421500\0 від 15 грудня 2006 року (а.с. 17 т.1), тому що по податковому повідомленню-рішенню №0001132301\0 від 25 листопада 2005 року штраф 954,29грн. за затримку сплати 1.908,54грн. вже застосовувався (а.с.13 т.1).
Відповідач визнає, що неправильно (подвійно) застосував по податковому повідомленню-рішенню №0003421500\0 від 15 грудня 2006 року (а.с. 17 т.1) штраф в сумі 954,29грн (а.с. 114-117 т.1).
На підставі частини 1 статті 61 Конституції України податкове повідомлення-рішення №0003421500\0 від 15 грудня 2006 року про штраф 1.253,57грн. підлягає скасуванню в частині застосування штрафу в сумі 954,29грн. (а.с. 17 т.1).
По штрафним санкціям в сумі 33,25грн.
З пояснень відповідача, розрахунку про несвоєчасну сплату 2.507,08грн. (а.с. 126 т.1) вбачається, що сума несвоєчасної сплати 29 листопада 2005 року в розмірі 332,52грн. була включена до цього розрахунку, по якому прийнято податкове повідомлення-рішення №0003421500\0 від 15 грудня 2005 року про штраф у розмірі 50% чи 1.253,57грн., у тому числі застосований штраф за несвоєчасну сплату 332,52грн. в сумі 166,26грн. (а.с. 17 т.1).
Також за таке ж порушення (несвоєчасну сплату 332,51грн.) до позивача застосований штраф по податковому повідомленню-рішенню №0003431500\0 у розмірі 10% чи 33,25грн. (а.с.14 т.1).
А тому раніше вказане податкове повідомлення-рішення №0003421500\0 від 15 грудня 2005 року про штраф в сумі 1.253,57грн. на підставі частини 1 статті 61 Конституції України підлягає скасуванню у частині штрафу 166,26грн.
Позивач не надав ніяких доказів проти несвоєчасної сплати 29 листопада 2005 року податку у сумі 332,52грн., а тому апеляційний господарський суд вважає, що позивач здійснив порушення –затримку на 59 днів (з 30 серпня по 29 листопада 2005 року) сплати податку, за що відповідно до підпункту 17.1.7 Закону України №2181-Ш передбачений штраф в розмірі 20%. Але податковий орган застосував до позивача 10% штраф. Суд не має повноважень на застосування штрафів за несвоєчасну сплату податку, а тому не зважаючи на те, що податковий орган застосував неправильний розмір штрафу (менший, ніж встановлено законом), апеляційний господарський суд вважає, що підстав для визнання податкового повідомлення-рішення №0003431500\0 про штраф в сумі 33,25грн. (а.с.14 т.1) не має.
Посилання позивача на те, що він мав право на списання податкового боргу на цей епізод не поширюється тому, що позивач доказує своє право на списання боргу за листопад-грудень 2004 року, а штраф застосований за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, яке виникло у подальшому (в 2005 році), строком сплати 29 листопада 2005 року.
По податковим вимогам
Відповідачем прийняті і направлені позивачу податкові вимоги про податкові борги :
13 січня 2006 року - перша №1\6 з штрафних санкцій у сумі 1.717,56грн. (а.с. 70, 72 чи 118 т.1),
18 липня 2006 року –друга №2\51 з основного боргу 532,01грн., штрафних санкцій у сумі 1.319,29грн., пені 11,24грн., усього 1.862,54грн. (а.с. 71, 73 чи 140 т.1).
Відповідно до підпунктів 6.2.1 і 6.2.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N2181-III від 21 грудня 2000 року(з змінами на час прийняття податкових вимог) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, перша податкова вимога надсилається - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, друга - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги.
Як встановлено вище, податковий орган 25 листопада і 15 грудня 2006 року визначив позивачу податкове зобов’язання (штрафи за несвоєчасну сплату), які відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України N2181-III були узгоджені позивачем 27 грудня 2005 року в день отримання податкових повідомлень-рішень (а.с. 129-130 т.1), тому що у встановлений підпунктом 5.2.2 Закону України ці податкові повідомлення-рішення не були оскаржені в адміністративному порядку.
А тому податковий орган відповідно до вказаних норм закону прийняв та направив позивачу першу та другу податкові вимоги, підстав для їх скасування не має.
Той факт, що у подальшому частка податкового боргу, вказаного в цих податкових вимогах, скасується за рішенням суду, відповідно до пункту "в" підпункту 6.4.1 Закону України №2181-Ш є підставою для їх відкликання.
Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд не приймає як докази висновки про форс-мажорні обставини у 2002 роках (а.с. 124-125 т.1), податкові повідомлення-рішення №0003441500\0 про штраф в сумі 66,50грн. і №0000481500\0 про штраф в сумі 393,77грн. (а.с. 16, 43 т.1), скаргу на повідомлення-рішення №0003441500\0 (а.с. 45-48 т.1), копію позовної заяви і процесуальні документи по ньому (а.с. 55-60 т.1), акт камеральної перевірки по штрафу 32,25грн. (а.с. 67 т.2), платіжні квитанції за 2004 рік (а.с. 40-42 т.1, 69-70 т.2), заяву про реструктуризацію податкового боргу (а.с. 121 т.1), тому що ці документи не відносяться до предмету спору, спор виник про списання податкового боргу через форс-мажорні обставини, що мали місце у квітні 2004 року, по штрафам за несвоєчасну сплату у 2005 році податку.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення –скасуванню через його прийняття з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного рішення, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд вважає, що позивачу слідує відшкодувати половину суми держаного мита, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень вказаного Кодексу підлягало сплаті і було сплачено (а.с. 12 т.1). Надмірно сплачене державне мито може бути повернуто за заявою платника в встановлених законодавством строки і порядку. Платіжних документів про сплату сторонами витрат на провадження судової експертизи суду не надані. А листа експертної установи про часткову сплату не достатньо для вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Первомайської міжрайонної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 червня 2007 року у справі № 2-11/13507-2006А скасувати.
Позов задовольнити частково.
Покласти на Первомайську міжрайонну податкову інспекцію в Автономної Республіці Крим обов’язок списати безнадійний податковий борг сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родник" з фіксованого сільськогосподарського податку за 2004 рік в сумі 1.395,04грн.
Податкове повідомлення-рішення №0001132301\0 від 25 листопада 2005 року Джанкоїської об’єднаної державної податкової інспекції (Первомайським відділенням) в Автономній Республіці Крим про застосування до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родник" штрафу в сумі 954,29грн. скасувати в частині штрафу в сумі 887,79грн.
Податкове повідомлення-рішення №0003421500\0 від 15 грудня 2005 року Джанкоїської об’єднаної державної податкової інспекції (Первомайським відділенням) в Автономній Республіці Крим про застосування до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родник" штрафу в сумі 1.253,57грн. скасувати в частині штрафу в сумі 1.120,55грн.
Податкове повідомлення-рішення №0003451500\0 від 15 грудня 2005 року Джанкоїської об’єднаної державної податкової інспекції (Первомайським відділенням) в Автономній Республіці Крим про застосування до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родник" штрафу в сумі 393,77грн. скасувати повністю.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родник" судові витрати : державне мито в сумі 1,70грн.
Господарському суду Автономній Республіці Крим надати виконавчий документ.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді