Справа № 2а-450
2010 р.
Категорія 2.31.3
ПОСТАНОВА
іменем України
«27» вересня 2009 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря – Ляшенко М.М.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання неправомірними дій та зобов’язання виконання певних дій,
Встановив
У лютому 2010 р. позивач звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом, просила визнати противоправними дії відповідача щодо несплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, зобов’язати відповідача провести перерахунок допомоги виходячи із прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 21.07.2007 р. та стягнути на її користь з Управління праці та соціального захисту населення БРДА м. Севастополя суму недоотриманої допомоги.
В обґрунтовування заявленого позову позивач вказувала, що допомогу по догляду за дитиною – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку, отримала не в повному обсязі відповідно до діючого законодавства. Вказувала на преюдиціальність рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р., № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. щодо неконституційності деяких положень національного законодавства, зокрема щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала заяву з проханням слухати справу за її відсутністю, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився,про розгляд справи повідомлений належним чином, своєчасно.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя та їй, як застрахованій особі, відповідно до ст. 12, 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми» (далі – Закон) призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Зазначена допомога надається позивачу на підставі ст. 15 Закону та п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 р.
Пунктом 24 Порядку передбачено, що покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідно до ч. 3 прикінцевих положень Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 %, з 1 січня 2009 року – 75 %, з 1 січня 2010 р. – 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Згідно статті 15 Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначеного законом. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» затверджено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в розрахунку на місяць становить з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року -463 грн., 1 жовтня 2007 року – 470 грн., з 1 січня 2008 року - 526 грн., з 1 квітня 2008 року - 538 грн., з 1 липня 2008 року - 540 грн., з 1 жовтня 2008 року - 557 грн., з 1 листопада 2009 року – 632 грн., з 1 січня 2010 року – 755 грн., з 1 квітня 2010 року – 767 грн., 1 липня 2010 року – 771 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилання позивача на те, що дія у часі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, не зупиняється з першого січня наступного року спростовується, оскільки єдиний закон України, який Конституція України виокремлює серед інших - це закон про Державний бюджет України. Згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії. Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого чітко зумовлений поняттям бюджету як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. А Рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.08 року взагалі не стосується пункту 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким визначено розмір виплати одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Частиною другою ст. 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за кошти Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Відповідно до частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Водночас відповідно до пункту 2 Положення про Міністерство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1543, Мінпраці України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Враховуючи викладене, Мінпраці, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
Оскільки зміни до 15 Закону України від 21 листопада 1992 року N 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у п. 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційним Судом України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 неконституційними визнані не були, то суд вважає, що права позивача не нарушені.
Крім того, суд зазначає, що відповідач - управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя діяв у спосіб та відповідно до вимог діючого законодавства, відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2007 року за № 13, та інших нормативних актів, які регламентують його діяльність, тому суд не може визнати його дії щодо начислення та виплати такої допомоги протиправними.
Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: довідками; свідоцтвом про народження.
Відмовляючи в задоволенні позову суд враховував та керувався вимогами Конституцією та законами України: Рішеннями Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.; Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»; Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»; Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»; Законом України від 21 листопада 1992 року N 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; Законом України від січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»; Постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 р. про затвердження порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Крім того, суд керувався принципами неупередженості, справедливості, розсудливості, добросовісності та розумності з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Посилання позивача на те, що з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, при здійсненні ними владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин було порушені її права, свободи та інтереси, суд вважає неадекватним відображенням обставин, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами.
Керуючись ст.ст. 158-160, 161-163, 167 КАС України, суд -
Постановив
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання неправомірними дій та зобов’язання виконання певних дій – відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного адміністративного суду м. Севастополя через Балаклавський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію даного рішення негайно надіслати ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Суддя