СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
місто Севастополь
23 жовтня 2007 року | Справа № 2-19/2889-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 17 травня 2007 року по справі № 2-19/2889-2007А за позовом закритого акціонерного товариства "Ілвіа" (вул. Дражинського, 31-Г,Ялта,98600) до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом та заявою про збільшення позовних вимог (а.с.43) про визнання недійсними трьох податкових повідомлень-рішень про застосування штрафів за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку в сумах 2.299, 67 грн. та 272,10 грн.
Позов обґрунтований тим, що за затримку сплати єдиного податку законом не передбачено застосування штрафу.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач застосував до позивача штрафі за затримку сплати єдиного податку.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено повностю, податкові повідомлення-рішення №-0000031501 та №0000031501/1 від 9 січня 2007 року про штраф в сумі 2.299, 67 грн. визнані нечинними.
Судове рішення мотивовано тим, що спеціальними нормами про єдиний податок не встановлено застосування штрафу за затримку сплати такого податку.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду, в позові відмовити з тієї підставі, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що привело до прийняття неправильного рішення.
Заперечень на апеляційну скаргу не надано.
Сторони не скористувалися правом на участь у судовому засіданні їх представників, повістки отримали 15 жовтня 2007 року (а.с. 94-95).
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 96-104), розглянув справу та встановив наступне.
9 січня 2007 року керівником Державної податкової інспекції у місті Ялті Касьяненко І.М. на підставі акту перевірки №3024\15-0\20726087 від 15 грудня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031501 про застосування до позивача за затримку на 10 днів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку в сумі 22.996,71грн. штрафу в розмірі 10% чи в сумі 2.299,67грн., яке отримано позивачем 11 січня 2007 року (а.с. 4 чи 34-35).
За результатами розгляду скарги позивача на застосування вказаного штрафу, яка рішенням відповідача від 26 січня 2007 року залишена без задоволення (а.с. 9-14, 38-39).
З метою доведення строку сплати штрафу відповідачем 26 січня 2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000031501\1 про застосування такого ж штрафу (а.с. 5).
Однак в цьому податковому повідомленні-рішенні помилково вказана дата його прийняття –9 січня 2007 року, тоді як ці рішення прийнято після розгляду скарги –26 січня 2007 року. Але такі обставини не є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення недійсним чи нечинним тому, що не порушують прав платника.
26 березня 2007 року керівником Державної податкової інспекції у місті Ялта Касьяненко І.М. на підставі акту перевірки №855\15-1\20726087 від 20 березня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000411\501 про застосування до позивача за затримку на 8 днів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку в сумі 2.720,98грн. штрафу в розмірі 10% чи в сумі 272,10грн. (а.с. 45).
Вказані три податкових повідомлення-рішення є предметом спору (а.с. 43).
З вказаних вище актів невиїзних документальних перевірок (а.с. 6-8 чи 31-33 та 46-48) вбачається, що позивач по розрахункам єдиного податку затримав його сплату :
за 1 півріччя 2003 року 2.720,98грн. по строку сплати 21 липня 2005 року сплатив платіжним дорученням №35 від 29 липня 2003 року (а.с. 48),
за 4 квартал 2003 року 5.830грн. по строку сплати 20 січня 2004 року, сплачено 30 січня 2004 року платіжним дорученням №01 (а.с. 7),
за 1 півріччя 2005 року 4.206,92грн. по строку сплати 20 липня 2005 року, сплачено 26 липня 2005 року 4.230грн. (а.с. 7),
за 9 місяців 2005 року 1.279,39грн. по строку сплати 20 жовтня 2005 року,
сплачено 28 жовтня 2005 року платіжним дорученням №120 1.400грн. (а.с. 7),
за 4 квартал 2005 року 7.703,59грн. по строку сплати 20 січня 2006 року, сплачено 25 січня 2006 року платіжним дорученням №07 7.750грн. (а.с. 7),
за 1 півріччя 2006 року 3.976,81грн. по строку сплати 20 липня 2006 року сплачено 21 липня 2006 року платіжним дорученням №69 4.176грн. (а.с. 7).
Заперечення платника на акт перевірки податковим органом залишені без задоволення (а.с. 36, 37).
З розрахунків сплати єдиного податку та платіжних доручень слідує, що позивач декларував до сплати певні суми єдиного податку (а.с. 99-104) та частково їх сплатив з порушенням строку (а.с. 97-98).
Позивач також не заперечує проти того, що порушив встановлений строк сплати податку.
Відповідно до підпункту 17.1.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час сплати, далі Закон України N2181-III) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з підпункту 5.3.1 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивач надавав податкові декларації (розрахунки єдиного податку) з податковим періодом рівним кварталу, які відповідно до Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28 лютого 2003 року N98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за N221/7542, є податковою звітністю.
Але відповідно до частини 6 статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України N746/99 від 28 червня 1999 року, з змінами) встановлений інший, ніж підпунктом 5.3.1 Закону України №2181-Ш, строк сплати єдиного податку - щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
За порушення саме цього строку, встановленого Указом Президента України N746/99, позивач був залучений до відповідальності податковим органом.
Приймав до уваги, що підпункт 17.1.7 Закону України N2181-III встановлює обов’язок сплати штрафу за затримку узгодженої суми податкового зобов’язання лише в разі коли платник податків сплатив його з порушенням строків, визначених цим Законом, та не передбачає інших строків, у тому числі по Указу Президента України N746/99, апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не мав законних підстав для застосування штрафу, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням підпункту 5.3.1 Закону України №2181-Ш і тому підлягають визнанню недійсними.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про порушення податковим органом вказаної норми закону, але прийняв рішення з порушенням норм процесуального права (статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України), що привело до прийняття неправильного рішення, і це є підставою для його скасування.
А саме, місцевим господарським судом не вирішені усі позовні вимоги. Позивач у заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 43) просив визнати недійсними три податкових повідомлення-рішення №0000031501 від 9 січня 2007 року (а.с. 4 чи 34), №0000031501\1 від 9 січня 2007 року (яке фактично прийнято 26 січня 2007 року) (а.с. 5), №000411\501 від 26 березня 2007 року (а.с. 45). Судом першої інстанції позов задоволено повністю, але визнанні нечинними два податкових повідомлення-рішення №0000031501 і №0000031501\1 від 9 січня 2007 року.
Також мотивувальна частина має суперечки, в ній вказано на задоволення позову, разом з тим вказано на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також мотивувальна частина про відмову в позові суперечить резолютивній частині, в якій вказано на повне задоволення позову.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (у частини скасування судового рішення), постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, позов повному задоволенню.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2007 року по справі № 2-19/2889-2007А скасувати.
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №0000031501 і №0000031501\1 від 9 січня 2007 року про застосування до закритого акціонерного товариства "Ілвіа" штрафу в сумі 2.299,67грн.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №000411\501 від 26 березня 2007 року про застосування до закритого акціонерного товариства "Ілвіа" штрафу в сумі 272,10грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Ілвіа" державне мито в сумі 3.40грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати виконавчий документ.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді