ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "11" жовтня 2007 р.                                                          Справа №  12/122

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                    

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Левшина А.Г. (довіреність від 31.05.2007 року),

 

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логістик Плюс", м. Житомир

(правонаступникПриватного підприємства "Укрпродукт Логістик")  

на рішення господарського суду Житомирської області ( в редакції ухваливід

30.03.2007р.)

від "03" березня 2006 р. у справі № 12/122 ( суддя Сікорська Н.А. )

за позовом Приватного підприємства "Сихів-Львів", м. Львів  

до Приватного підприємства "Укрпродукт Логістик", правонаступником якогоє

Приватне підприємство "Логістик Плюс", м. Житомир

про стягнення 4 101,36 грн. боргу, пені, інфляційних, 3% річних ( згідноіз заявою про

уточнення позовних вимог ),    

              

 ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.03.2007 р. ( з врахуванням ухвали від 30.03.2007 р. ) у справі №12/122 позов приватного підприємства "Сихів-Львів" ( м. Львів ) до Приватного підприємства  "Укрпродукт Логістик" ( м. Житомир ) про стягнення 3967,52 грн. задоволено  частково : стягнуто з відповідача на користь позивача :

- 21,88 грн. 3%-річних;

- 155,50 грн. інфляційних;

- 465,49 грн. вартості адвокатських послуг;

- 98,92 грн. держмита;

- 114,43 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 3800,00 грн. провадження у справі припинено на підставі     п.1-1 ст.80 ГПК України.

В стягненні 123,98 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволення вимог по сплаті 3% річних, інфляційних, адвокатських послуг, стягнення державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено норми процесуального права; порушено та неправильно застосовано норми матеріального права; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.  

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, зокрема що:

-  суд з посиланням на подані до матеріалів справи акти прийому-здачі виконаних робіт по правовому захисту, не розглянуті в судовому засіданні, дійшов помилкового висновку про правомірність вимоги щодо стягнення вартості цих робіт;

- банківськими виписками, на які посилається суд, підтверджується лише оплата інформаційно-консультаційних послуг, а не оплата правової допомоги згідно з актами прийому-здачі виконаних робіт;

- невірним є визначення розміру правової допомоги;

- судом не прийнято до уваги листи ТОВ "Агроспецресурси" та ДП "Укрєвропродукт" про підтвердження факту запізнення транспортного засобу, а також те, що згідно з договором №2514 від 18.10.06 р. позивач повинен був сплатити відповідачу 1700,00 грн. за надані транспортні послуги;

- неправильним є застосування ст.ст.525, 526 ЦК України; не враховано положення ч.2 ст. 193 ГК України, ст.ст. 612 ( ч.4 ), 613 ( ч.2 ), 614 ЦК України;

- відповідач не міг виконати своїх обов"язків у встановлений строк, оскільки позивач ( кредитор ) не вчинив необхідні дії, зокрема щодо подання належно оформленої податкової накладної; виконання зобов"язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора;

- висновок щодо правомірності стягнення інфляційних та річних не відповідає дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Позивач не скористався правом подання письмового відзиву на скаргу, свого представника в судове засідання не направив, хоч про дату, час та місце розгляду скарги, зокрема 11.10.2007 р. був повідомлений належним чином, що підтверджується засвідченою копією реєстру від 30.08.2007 р. відправки Житомирським апеляційним господарським судом рекомендованих листів.

Враховуючи зазначене та приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний суд розглянув скаргу без участі представника позивача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що ПП "Сихів-Львів" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення на його користь з ПП "Укрпродукт Логістик" 3 967,52 грн. , з яких 3 800,00 грн. - основної заборгованості, 58,41 грн. - пені, 10,31 грн. - 3% річних та 98,80 грн. - інфляційних нарахувань ( а.спр.6 -8 ). Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.11.2006 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №4/2427-11/377 ( а.спр.4 ).

Ухвалою вказаного суду від 12.12.2006 р. вищезазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Житомирської області  ( а.спр.30 ), який ухвалою від 09.01.2007 р. прийняв позовну заяву  ПП "Сихів-Львів" до розгляду та порушив провадження у справі №12/122 ( а.спр.1 ).

Позивачем до господарського суду Житомирської області подано корегування позовних вимог № 5 від 13.02.07р. (а.с. 34), в якому перший повідомив про погашення відповідачем основної заборгованості та просить стягнути з відповідача 123,98 грн. пені, 21,88 грн. 3% річних, 155,50 грн. інфляційних нарахувань та 480,00 грн. компенсації витрат за правову допомогу.

Розглянувши уточнені позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення вимог відносно стягнення 123,98 грн. пені з посиланням на те, що сторонами в договорі  її нарахування не обумовлено, та наявність підстав для часткового задоволення інших вимог, зокрема щодо стягнення інфляційних, 3% річних, визнавши правомірними нараховані позивачем суми, а також вартості адвокатських послуг ( рішення від 03.03.2007 р. - а.спр.64,65; ухвала від 30.03.2007 р., а.спр.66).  

З такими висновками апеляційний суд погоджується частково та вважає за необхідне зазначити таке.

Судовою колегією встановлено, що 08.09.06р. між Приватним підприємством "Сихів-Львів"  ( позивач ) та Приватним підприємством „Укрпродукт Логістикс” (відповідач) укладено договір-заявку на разове перевезення вантажу  №901/АСР/М1 (а.с.9), відповідно до якого 9-11 вересня 2006 року позивач здійснив перевезення вантажу автомобілем RENO №ВМ 9836 АА за маршрутом м. Житомир - м. Донецьк.

ПП "Сихів-Львів" свої договірні зобов'язання виконало, що підтверджується  товарно-транспортною накладною №2564, видатковою накладною №АСР-00005255 та карточкою №901/АСР/МІ, в частині 4 якої проставлена відмітка вантажоодержувача ДП "Укрєвропродукт" про відсутність претензій до водія (а.с. 10-12).

Договірна вартість перевезення вантажу склала 3800,00 грн.

Згідно з умовами договору-заявки відповідач зобов’язався розрахуватися за перевезення вантажу на протязі 15 банківських днів  після отримання надісланих позивачем документів, таких як оригінали ТТН з печаткою вантожоодержувача і розбірливим підписом відповідальної особи, накладної, копії ТТН, засвідченої печаткою перевізника, довіреності, акта виконаних робіт та рахунка із обов"язковим зазначенням номеру даного договору-заявки, оригіналу даного договору-заявки, податкової накладної.

Вищевказані документи надіслано позивачем та отримано відповідачем, що не заперечується останнім. Так, відповідач своїм листом від 05.01.2007 р. за №26 підтвердив, що обумовлені сторонами в договорі-заявці документи, від дати надходження яких відраховується термін проведення розрахунків, були отримані ним 25.09.2006 р. ( а.спр.58 ).  

Отже, зобов"язання щодо оплати наданих транспортних послуг мало бути виконано ПП "Укрпродукт Логістик" у встановлений в договорі-заявці строк.

При цьому, апеляційний суд не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не міг виконати своїх обов"язків у встановлений строк, оскільки позивач ( кредитор ) не вчинив необхідні дії, зокрема щодо подання належно оформленої податкової накладної, тобто, що мало місце прострочення кредитора.

Факт отримання від позивача податкової накладної з помилкою ( невірно зазначено індивідуальний податковий номер підприємства відповідача ) не перешкоджав відповідачу здійснити розрахунки з позивачем за договором перевезення. Отримавши податкову накладну, оформлену неналежним чином, відповідач мав діяти у встановленому діючим законодавством порядку - подати скаргу в податкові органи, проте вказана обставина не звільняла відповідача від обов"язку щодо оплати наданих транспортних послуг.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В порушення вищезазначених норм та умов договору відповідач належним чином своє зобов"язання не виконав, розрахунок у встановлений строк не провів.

Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись.

Із заяви про уточнення позовних вимог № 5 від 13.02.07р. (а.с. 34) вбачається, що позивач погасив суму основного боргу, провівши з позивачем зарахування зустрічних  вимог.

Факт зарахування зустрічних вимог підтверджується листами  сторін (а.с.35-36), факт погашення залишку боргу - платіжним дорученням №146 від 16.01.07р. ( а.спр.56 ).

При цьому, судовою колегією не приймається посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо стягнення річних та інфляційних не враховано наявність заборгованості позивача перед відповідачем у сумі  1700,00 грн. за надані транспортні послуги згідно з договором №2514 від 18.10.06 р.        ( саме вказану суму з посиланням на вказаний договір відповідач просив зарахувати ), оскільки розрахунки за цим договором не є предметом спору у даній справі.

Враховуючи, що погашення основного боргу за договором-заявкою №901/АСР/М1 в розмірі 3800,00 грн. було проведено під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої  суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених положень відповідачу нараховано 3% у розмірі 21,88 грн. та 155,50грн. інфляційних.

Крім того, у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР позивач нарахував відповідачу за прострочку платежу пеню в розмірі 123,98 грн.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами не обумовлено в договорі нарахування пені, позовні вимоги в цій частині безпідставні.

За вказаних обставин місцевий суд правомірно  відмовив у позові в частині стягнення 123,98 грн. пені.

На думку колегії суддів, розрахунок 3% річних та інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства та є обґрунтованим, оскільки підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи. Період нарахування 3% та інфляційних визначено вірно, оскільки листом від 05.01.07р. №26 відповідач підтвердив, що обумовлені сторонами в договорі-заявці документи, з датою надходження яких пов"язується обрахування терміну проведення розрахунків, були отримані ним 25.09.06р. (а.с.58).

Згідно із заявою про корегування позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті адвокатських послуг, розмір яких визначено відповідно до  розділу 3 угоди про надання консультаційних послуг від 11.03.03р.

На підтвердження вищезазначених витрат позивачем подано акти           прийому-здачі виконаних робіт ( наданих послуг ) №47 від 29.12.2006 р. та №5 від 31.01.2007 р. (а.с.48-49). Судова колегія наголошує, що дані документи наявні в матеріалах справи, супровідний лист до них  надійшов до господарського суду Житомирської області 26.02.2007 р., що підтверджується датою на відтиску штемпеля реєстрації вхідної кореспонденції канцелярією цього суду  ( тобто до прийняття рішення по суті ), а тому безпідставними є доводи скаржника про відсутність вказаних документів на момент ознайомлення його представника з матеріалами справи.

Перерахування коштів в сумі 480,00 грн. підтверджується банківськими виписками (а.с.39-40).

Господарський суд Житомирської області дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача таких судових витрат як адвокатські послуги, зазначивши, що, факт їх надання та оплати підтверджується належними доказами.

Такий висновок судова колегія вважає помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України " Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодовування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокату, а не     будь - якому представнику.

Сторона ( позивач ) повинна довести надання таких послуг адвокатом, вказавши підставу ( відповідний договір з адвокатом ), та оплату послуг, подавши відповідні докази.

На підтвердження своїх витрат позивачем подано угоду за №5 від 11.03.2003 р. ( засвідчена копія якої знаходиться на а.спр.38 ), акти прийому-здачі виконаних робіт       № 47 від 29.12.2006 р. та №5 від 31.01.2007 р. (а.с.48,49), а також докази оплати юридичних послуг  ( а. спр.39,40 ).

Судова колегія наголошує, що ці докази свідчать про укладення  відповідної  угоди не з адвокатом, а з ПП "Інтелконтакт", саме яким надано послуги по правовому захисту та  отримано за них оплату.

Так,  з актів прийому-здачі виконаних робіт ( наданих послуг ) від 29.12.2006 р. та від 31.01.2007 р. вбачається, що послуги згідно з угодою за №5 від 11.03.2003 р. надавались  ПП "Інтелконтакт" (а.с.48,49). Цьому ж підприємству перераховувались позивачем кошти за інформаційно-консультаційні послуги, що підтверджується банківськими виписками від 14.12.2006 р. та від 19.01.2007 р.  ( а. спр.39,40 ).

Із матеріалів справи вбачається, що гр. Ксьондзик П.Г., який приймав участь у справі, має статус адвоката в розумінні ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", що підтверджується засвідченою  належним чином ксерокопією Свідоцтва про право на зайняття адвокатською  діяльністю.

Однак доказів оплати саме його послуг, наданих у даній справі, до суду не подано.  

За таких обставин відсутні підстави покладати такі судові витрати як оплата послуг адвоката на відповідача, а тому невірним є оскаржене рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості адвокатських послуг у сумі       465,49 грн., обчисленій пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У вказаній частині рішення слід змінити, виключивши з пункту 2 його резолютивної частини слова : "465 грн. 49 коп.  вартості адвокатських послуг" ( в решті рішення залишається без змін ).

З врахуванням наведеного судова колегія приймає доводи скарги в цій частині, а тому задовольняє її частково.

Інші доводи скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Згідно з п.1.1  поданої до апеляційного суду копії Статуту ПП "Логістик Плюс" останнє змінило своє найменування з ПП "Укрпродукт Логістик" ( державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 06.03.2007 р. державним реєстратором  виконавчого комітету Житомирської міської ради ).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне замінити Приватне підприємство "Укрпродукт Логістик" його правонаступником -  Приватним підприємством  "Логістик Плюс".

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити Приватне підприємство "Укрпродукт Логістик" його правонаступником -  Приватним підприємством  "Логістик Плюс".

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Логістик Плюс", м. Житомир задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03 березня 2006 року у справі №12/122 змінити в частині стягнення судових витрат, виключивши з пункту 2 резолютивної частини рішення  слова : "465 грн. 49 коп.  вартості адвокатських послуг".

В решті рішення залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

4. Справу №12/122 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                               

                

 судді:

                                                                                             

 

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи 2,3 - сторонам

4 - в наряд