Судове рішення #11702054

справа № 11 – 521/2010р.  

категорія  ч. 3 ст. 187    КК України

головуючий суду 1 інстанції                             суддя  Малюк Т.О.                                  

доповідач   суду апеляційної  інстанції                 суддя  Івченко О.М.

У Х В А Л А

ІМНЕНЕМ  УКРАЇНИ                                              

 

 31 серпня 2010 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого:                          Івченко О.М.    

суддів:                                      Пустовара М.Л., Губи О.О.

при секретарі:                         Трофименко О.В.          

за участю прокурора:              Максимишина О.Л.  

                  потерпілої               ОСОБА_1

                   засуджених:         ОСОБА_2,   ОСОБА_3

 

 розглянула   у відкритому  судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну  справу  за  апеляціями засуджених  ОСОБА_2, ОСОБА_3  на вирок Вознесенського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2010 року, яким

       

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Одеської області, Біляївського району, с. Красна Горка, громадянина України, раніше  судимого 13.06.2003 року Вознесенським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільненого 25.11.2005 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 7 днів

         

 засуджено:

         - за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

         - за  ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

        На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом  часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді  позбавлення волі на строк 7  років 3 місяці, з конфіскацією майна.

         ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Луганської області, м. Краснодон,  громадянина України, не  судимого в силу ст. 89 КК України

 

 засуджено:

          - за  ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

   

 За вироком суду 20.12.2009 року близько 3 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою викрадення чужого майна, зірвавши навісний замок з вхідних дверей літньої кухні, розташованої по вул. Поштовій, 36 в с. Перехрестове Фрунзівського району Одеської області,  проник у вказане приміщення, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 228 грн.  

    28.02.2010 року близько  17 години  ОСОБА_2 із ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, попередньо  домовились про заволодіння майном ОСОБА_1 З цією метою прибули до домоволодіння ОСОБА_1, розташованого АДРЕСА_1де шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до будинку, в якому знаходилась ОСОБА_1  Із застосуванням  насильства, яке виразилось у нанесенні  ударів руками і ногами по різним частинам тіла потерпілої ОСОБА_1, в ході якого остання втрачала свідомість,  вимагали гроші. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3, демонструючи ніж, погрожували потерпілій застосуванням насильства, небезпечного для її життя і здоров’я. При цьому, продовжували вимагати гроші і відкрито заволоділи чотирма золотими обручками та мобільним телефоном «Sony Eriсsson К-700-і» із зарядним пристроєм до нього, сім карткою мобільного оператора «МТС», чим заподіяли потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2369 грн.

        В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить перевірити законність та обґрунтованість вироку в частині його засудження за ч.3 ст. 187 КК України. Посилається на те, що суд безпідставно поклав в основу обвинувачення показання потерпілої ОСОБА_1, які вона давала на досудовому слідстві, та не врахував її показання  на судовому слідстві. Вважає, що крім цих показань, які містять  протиріччя, в матеріалах справи не має доказів його вини в розбійному нападі.  Крім того, просить  пом’якшити покарання з врахуванням стану здоров’я.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 також просить перевірити законність та обґрунтованість вироку в частині його засудження за ч.3 ст. 187 КК України. Посилається на відсутність доказів на підтвердження його причетності до вчинення цього злочину. Вказує на протиріччя, які містяться в показаннях потерпілої ОСОБА_1, на невідповідність її показань в частині застосування до неї насильства даним висновку судово – медичної експертизи.  Заявляє про спричинення йому тілесного ушкодження в області шиї внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_1  Також зазначає, що  судимість у нього погашена, протягом останніх 10 років до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, страждає туберкульозом легенів та є ВІЧ інфікованим.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених  на підтримку апеляцій, думку прокурора , потерпілої про залишення вироку суду без зміни,  вивчивши матеріали кримінальної справи та провівши апеляційне часткове судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених не підлягають задоволенню з наступних підстав.

  Висновок суду про доведеність вини засудженого  ОСОБА_2 у  таємному викраденні майна ОСОБА_4, вчиненому повторно, поєднаному  із проникненням в житло, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами і його дії  за даним епізодом   вірно кваліфіковані судом за ч.3 ст. 185 КК України.

Вирок в цій частині апелянтами не оспорюється.

Провівши апеляційне судове слідство в частині засудження ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, законність і обґрунтованість якого ними оспорюється, колегія суддів встановила наступне.

           З оголошених пояснень засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві вбачається, що 28.02.2010 року він погодився на пропозицію ОСОБА_3 піти додому до ОСОБА_1, щоб забрати у неї каблучки. З цією метою ввійшли в дім ОСОБА_1 і ОСОБА_3 почав наносити їй удари по різним частинам тіла. В ході побиття ОСОБА_3 забрав у ОСОБА_1 каблучки. Після чого вимагав у неї гроші. ОСОБА_1 сказала, що гроші знаходяться в підвалі. Він оглянув підвал, але грошей не знайшов. За те, що вона їх обманула, вдарив її руками по тулубу. ОСОБА_3 приставив ножа до шиї ОСОБА_1 і продовжував вимагати гроші. ОСОБА_1 запропонувала  піти разом до підвалу і обіцяла показати місцезнаходження грошей. При виході із дому ОСОБА_3 забрав її мобільний телефон, а він - зарядний пристрій до телефону. На вулиці ОСОБА_1 стала кликати на допомогу  і  вони втекли. В цей же день були затримані працівниками міліції. В ході особистого обшуку у нього вилучили зарядний пристрій (а.с.37-38, 91-92,187-188)

  Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2    заперечував вчинення ним та ОСОБА_3 розбійного нападу на ОСОБА_1 Стверджував, що вона сама запросила їх в гості після сумісного вживання спиртних напоїв в домі ОСОБА_5 Вхідні двері в дім  ОСОБА_1 були відчинені. Вона обіцяла дати їм  гроші на горілку та цигарки і тому він запитав її про гроші. ОСОБА_1 сказала, що гроші знаходяться у підвалі. Але він там грошей не знайшов. Повернувшись до хати, він двічі вдарив ОСОБА_1 у грудну клітину та по обличчю.  Потерпіла зняла з руки 4 каблучки і віддала йому, щоб він здав їх у ломбард та купив горілки, цигарок. Після того між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який підійшов пізніше, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 відштовхував від себе ОСОБА_1, яка до нього чіплялася. Коли виходили із хати він з дозволу ОСОБА_1 взяв її мобільний телефон із зарядним пристроєм, щоб подзвонити. По дорозі на станцію він у зв’язку із виїздом в Одеську область  передав ОСОБА_3 4 каблучки та телефон, щоб той повернув ОСОБА_1  

Засуджений ОСОБА_3 на досудовому слідстві підтверджував факт знаходження його та  ОСОБА_2 28.02.2010 року в хаті ОСОБА_1, де остання, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння,  віддала йому 4 каблучки за те, що раніше вдарила його виделкою в шию. Він двічі вдарив ОСОБА_1 по обличчю, щоб вона до нього не чіплялася. Після чого взяв її мобільний телефон, щоб зателефонувати. В цей же день був затриманий працівниками міліції і у нього були вилучені 4 каблучки та мобільний телефон, що належали ОСОБА_1 (а.с. 41-42).

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3  показав, що в його присутності ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 каблучки і сказала, що їх можна продати та купити горілку. Мобільний телефон та зарядний пристрій ОСОБА_2 взяв з дозволу ОСОБА_1, щоб  зателефонувати. Він прийшов до ОСОБА_1 пізніше, тому не чув розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про гроші. Потерпілу він не бив, ножа до її шиї не приставляв.

Показаннями потерпілої ОСОБА_1, які були досліджені судом 1-ї інстанції та в апеляційному суді, встановлено, що після вживання спиртних напоїв разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та іншими в домі у ОСОБА_5 вона пішла додому, зачинила двері та лягла спати. Прокинулась від удару, який наніс їй ОСОБА_3 Рядом із ОСОБА_3 стояв ОСОБА_2 Вони вимагали гроші. Вона сказала, що гроші знаходяться в підвалі. ОСОБА_2 пішов туди, але грошей не знайшов. Повернувшись, вдарив її кілька разів рукою. ОСОБА_3 теж бив її руками, ногами по різним частинам тіла, приставляв ніж до шиї. При цьому вона втрачала свідомість. В ході побиття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 забрали належне їй майно: 4 каблучки, мобільний телефон «Sony Eriсsson К-700-і» із зарядним пристроєм до нього, сім карткою, чим заподіяли  матеріальну шкоду на загальну суму 2369 грн .

З огляду на непослідовні та протирічиві  показання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції вірно поклав в основу обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 показання потерпілої ОСОБА_1, оскільки  ці показання підтверджуються іншими доказами по справі, у тому числі дослідженими судом 1 інстанції:

           - показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 28.02.2010 року, близько  17 години він знаходився біля будинку ОСОБА_1, коли почув її крики про допомогу. Бачив на веранді двох чоловіків. Один із них бив ОСОБА_1 З метою припинити протиправні дії у відношенні ОСОБА_1 став кричати на  чоловіків і вони втекли. В одному із них впізнав ОСОБА_3;

          - показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 28.02.2010 року, вдень він із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8  та іншими знаходились в домі ОСОБА_5, де вживали спиртні напої. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 по обличчю, а вона вдарила його виделкою. Після він із ОСОБА_8 відвели ОСОБА_1 додому і та заперла за собою вхідні двері. Потім зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо про напад на неї ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ході якого вони забрали 4 каблучки та мобільний телефон;

       - аналогічними показаннями свідка ОСОБА_8, яка теж підтвердила факт сумісного вживання спиртних напоїв ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2  та іншими  в домі ОСОБА_5, а також сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в ході якої ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 по обличчю, а вона вдарила його виделкою. Після чого вона із  ОСОБА_7  відвели ОСОБА_1 додому і та заперла за собою вхідні двері. Потім від ОСОБА_1 дізналася про напад на неї ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в ході якого вони забрали у ОСОБА_1 4 каблучки та мобільний телефон;

- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що 28.02.2010 року, близько 17 години він на крик про допомогу сусідки ОСОБА_1 прийшов до неї додому і побачив кров на її обличчі. ОСОБА_1 сказала, що її побили ОСОБА_2 із ОСОБА_3 та заволоділи насильницьким шляхом належними  їй золотими каблучками і мобільним телефоном;

          - показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що 28.02.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та інші знаходились в її домі   і вживали спиртні напої. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 по обличчю, а вона вдарила його виделкою. ОСОБА_1 пішла додому, а через деякий час пішли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Потім зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 побили її і забрали у неї 4 каблучки та мобільний телефон.

 Вчинення протиправних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 за обставинами, на які вказувала потерпіла, також знайшло своє підтвердження в досліджених судом 1-ї інстанції та апеляційної інстанції письмових доказах.

 Згідно даних протоколу огляду місця події від 28.02.2010 року був оглянутий будинок АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_1, і виявлено пошкодження  вхідних дверей у виді розбитого скла  (а.с.5-6).

За даними протоколу особистого обшуку від 01.03.2010 року у затриманого ОСОБА_3 вилучені 4 каблучки і  мобільний телефон «Sony Eriсsson К-700-і» (а.с.24).

Згідно даних протоколу особистого обшуку від 01.03.2010 року у затриманого ОСОБА_2 вилучений зарядний пристрій до мобільного телефону «Sony Eriсsson» (а.с.29),

 Вилучені у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 4 каблучки, мобільний телефон «Sony Eriсsson К-700-і» та зарядний пристрій до нього були оглянуті, що підтверджується даними відповідного протоколу (а.с.30), а також за постановою слідчого визнані речовими доказами по справі (а.с. 122).

  4 каблучки також були оглянуті в присутності спеціаліста (а.с.64), який встановив їх вартість, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.65).

Також встановлена вартість мобільного телефону «Sony Eriсsson К-700-і», що підтверджується відповідним висновком спеціаліста (а.с.77-78).

Згідно даних протоколу виїмки від 05.03.2010 року потерпіла ОСОБА_1 видала кухонний ніж, яким їй погрожували під час розбійного нападу ОСОБА_3 та ОСОБА_2.(а.с.68).

Даний кухонний ніж був оглянутий, що підтверджується відповідним протоколом (а.с.69) та за постановою слідчого визнаний по справі речовим доказом (а.с. 122).

 Із протоколів пред’явлення особи для впізнання від 04.03.2010 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 впізнала ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як осіб, які із застосуванням насильства заволоділи її 4 каблучками та мобільним телефоном із зарядним пристроєм (а.с.53,54).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 104 від 04.03.2010 року   у потерпілої ОСОБА_1 встановлені тілесні ушкодження у виді крововиливів на віках обох очей, на тильній поверхні правої кисті; саден на спинкі носу, над верхньою губою зліва, в підключичній області зліва, на передній поверхні шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та могли виникнути від дії тупих предметів, можливо від ударів руками, ногами людини в строк до доби на момент огляду (а.с.75-76).

 З урахуванням сукупності досліджених доказів колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про доведеність вини засуджених  ОСОБА_2 і ОСОБА_3  у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я  особи, яка зазнала нападу, а також з погрозою застосування такого насильства,  вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, і з кваліфікацією їх дій за ч.3 ст. 187 КК України.

           Зазначене спростовує наведені в апеляції доводи засуджених про їх непричетність до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_1 за обставин, на які вказувала потерпіла.

Досліджені в судовому засіданні  пояснення потерпілої ОСОБА_1, які  надані в ході досудового слідства (а.с. 46-47,126)  узгоджуються з показаннями, наданими нею суду, окрім того, що вона не пам’ятає, при яких обставинах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заволоділи 4 каблучками у зв’язку із тривалістю часу,  що минув з моменту події.

Із показань ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві  видно, що мало місце відкрите заволодіння 4 каблучками у ОСОБА_1

 Твердження засуджених про добровільну передачу їм каблучок і мобільного телефону із зарядним пристроєм потерпілою нічим не підтверджені та навпаки спростовані вищевикладеними доказами.

У зв’язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду 1-ї інстанції про необхідність критичного ставлення до наданих  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 показань в судовому засіданні і їх оцінкою, як вибраної ними позиції захисту.

           Є надуманими посилання ОСОБА_3 на невідповідність пояснень потерпілої ОСОБА_1 в частині застосування до неї насильства даним висновку судово – медичної експертизи, оскільки виявлені експертом у  потерпілої тілесні ушкодження за своїм характером та локалізацією підтверджують показання останньої про нанесення їй ударів руками і ногами по різним частинам тіла.

         Що стосується спричинення ОСОБА_3 тілесного ушкодження   внаслідок  нанесення удару виделкою ОСОБА_1, то ця подія сталася до вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розбійного нападу на ОСОБА_1 і з огляду на встановлені судом обставини цього нападу не знаходиться в причинному зв’язку із інкримінованим їм обвинуваченням.

Покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд призначив відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України,  з урахуванням  вчинення ОСОБА_2 тяжкого та особливо тяжкого злочинів, ОСОБА_3 – особливо тяжкого злочину; ролі кожного з них у вчиненні розбійного нападу; даних про особу, та обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання,  у тому числі й тих, на які є посилання в апеляціях.

Тому висновок суду про необхідність призначення обом засудженим покарання у виді позбавлення волі на визначений у вироку строк є вірним і належним чином умотивованим.

Колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання, оскільки воно є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

 

  Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

                                             

У Х В А Л И Л А :

Апеляції   засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2010 року у відношенні засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 - без зміни.              

Головуюча:

Судді:

 

 

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація